3. Збір за паркування транспортних засобів

Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують або провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка спеціально відведена для паркування транспортних засобів.

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведеної для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будинків, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору встановлюються за кожен день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

При визначенні ставки збору сільські, селищні та міські ради враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному року.

Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками щокварталу до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно), за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортного засобу. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для авансового податкового періоду.

4. Підприємство свою незгоду з податковим повідомленням-рішенням ДПІ на сплату штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати до бюджету сум податків митовувало невиконанням виконавчою службою рішення суду про стягнення з фірми-дебітора на користь підприємства заборгованості за виконані ремонтно-будівельні роботи.

Чому податкові органи за розглядом срг підприємства залишили суми штрафів без змін? Дайте пояснення згідно положень законодавства.

Білет 12 (42)

1. Суб'єкти податкових правовідносин. Резиденти, нерезиденти

Суб'єкт податкових правовідносин – будь-яка особа поведінка якої регулюється нормами податкового права та яка може виступати учасником податкових правовідносин і носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Наявність правосуб’єктності є передумовою для реалізації податкових правовідносин, тому що володіючи нею суб'єкт податкових правовідносин одержують можливість мати і реалізовувати певні податкові права і обов’язки. Загальнотеоретичне поняття – під податковою правосуб’єктністю слід розуміти встановлену нормами фінансового права здатність суб ‘єкта бути носієм і реалізовувати юридичні права і обов’язки у сфері оподаткування. Серед елементів правосуб’єктності можна виділити правоздатність, дієздатність та деліктоздатність як елемент дієздатності. М. Кучерявенко визначає податкову правоздатність як передбачену нормами податкового права здатність мати права і обов’язки щодо сплати податків (можливість особи бути учасником податкових правовідносин). Податкова дієздатність – це передбачена нормами податкового права здатність субєкта своїми діями створювати і реалізовувати права і обов’язки. Деліктоздатність – здатність особи відповідати за порушення норм права.

Суб'єкти податкових правовідносин:

1. Держава і органи державної влади, які встановлюють та регулюють механізм оподаткування:

ВРУ встановлює на території України загальнодержавні податки і збори та визначає перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів (встановлює основні елементи податкового механізму: платник податку, обєкт, база оподаткування, ставка податку, податковий період та ін)

ВР АР Крим установлення на території АР Крим збору та зміна розміру його ставки (плати за користування надрами, окрім того що повязане з видобуванням копалин загальнодержавного значення) в межах граничних ставок

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення про введення на певній території місцевих податків та зборів.

2. Державні податкові органи: Міністерство доходів і зборів України (існувало до березня 2014 року, по факту й досі існує, проте постановою КМУ від травня 2014 року реорганізовано в Державну фіскальну службу) та структурні підрозділи, що здійснюють контроль за справлянням, поданням звітності та сплатою податків і зборів. Місцеві державні адміністрації.

3. Платники податків – фізичні особи (податкові резиденти та нерезиденти України), юридичні особи резиденти і нерезиденти), їх відокремлені підрозділи (філії та представництва)

4. Податкові агенти- особи, на які ПК покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (роботодавці)

5. Представники платників податків - особи, які можуть здійснювати представництво законних інтересів платника податків та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності.

6. Посадові особи платників податків – (дисциплінарна відповідальність за перевищення суми податку)

Принцим резиденства (постійного місцяперебування) розподіляє всіх платників на дві групи:

1. резиденти – особи, які мають постійне місцепроживання або місцезнаходження в даній державі і доходи яких підлягають оподаткуванню з усіх джерел;

2. нерезиденти – особи, які не мають постійного місцяперебування в державі і у яких підлягають оподаткуванню доходи отримані лише на території даної держави.

Податкове резиденство для фізичних осіб. Для фізичних осіб за критеріями постійного місцязнаходження та джерелами отриманих доходів. Податковими резидентами України визнаються фізичні особи, які фактично перебували на території України не менше 183 дні (цілісно або сумарно) у будь-якому послідовному 12 місячному строку, що починається або спливає у податковому періоді. Фізичними особами – резидентами є громадяни України, особи без громадянства, що постійно проживають, іноземці, які отримали посвідку на постійне проживання або є дозвіл на їх працевлаштування в Україні. Податковими нерезидентами визнаються фізичні особи, які не є податковими резидентами. Фізична особа вважається податковим резидентом України, у разі неможливості визначити державу, в якій особа має більш тісні економічні зв’язки, або якщо особа не має постійного місця проживання у жодній з країн за умови перебування на території України понад 183 днів протягом 12-місячного періоду, включаючи день приїзду і день від’їзду.

Податкове резиденство для юридичних осіб.

1) резиденти:

а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

2) нерезиденти:

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;