Висновок

Люди, які вважають, що «організації повинні максимізувати прибуток, підпорядковуючись закону», швидше за все, додадуть високу цінність максимізації прибутку, ефективності і жорсткому дотримання закону і низька цінність — альтруїзму. Такі люди счита ют, організація поводиться правильно і є соціально відповідальної, поки дії відповідають даної системи цінностей. Аби зробити вибір на користь правильної поведінки, важливо мати початкова уявлення про етику. Етика име ет працювати з принципами, визначальними правильне та неправильну поведінку.

Проте етика бізнесу зачіпає як проблему соціально відповідального поведінки. Вона зосереджена широкому спектрі варіантів поведінки керую щих і керованих. Понад те, в фокусі її уваги — і цілі, і кошти, исполь зуемые їхнього досягнення тими та інші. Наприклад, майже всі американці, швидше за все, вважають, що неетично давати хабар іноземному чиновнику задля отримання контракту. І тут неетичні кошти. Уявімо, проте, йдеться про контракті на закупівлю шкур котиків, що використовуються виробництва одягу. Неко торые люди, котрим захист тварин слід за місці, можуть вважати, що використання котикових шкур неетично, навіть якщо їх можна було одержати, аби дати хабарі. Тут неетичної вважається мета, бо такі дії розглядаються як неправильну поведінку. З цього погляду, поведінка неправильно не оскільки протизаконно, тому, що суперечить особистим цінностям і є дією, яка може бути підтримане. Ще один ілюстрація: багато людей вважають неетичним ведення компаніями справ, з ПАР внаслідок політики апартеїду, проведеної ця країна. Думка них явля ется результатом дій уряду ПАР, що порушують ціннісні поставши ления людей ставлення до індивідам у суспільстві.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Браим І. М. Етика ділового спілкування: навчальних посібників. — Мінськ: НКФ «Экоперспектива», 2003;

2. Веснин У. Р. Основи менеджменту. – М., 2003.

3. Герчикова І. М. Менеджмент. М., 2004.

4. Гончаров У. У. У пошуках досконалості управління. Керівництво для вищого управлінського персоналу. М., 2002.

5. Де Джордж Р. Т. Ділова етика. У 2-х томах./Пер. з анг. — СПб.: Економічна школа, — М.: Видавнича група «Прогрес», 2001.

6. Зенович М. Етика підприємництва: чи можна блефувати у бізнесі? //Діловий світ, N 173, 2002.

7. Зигерт У., Ланг Л. Керувати без конфліктів. М., 2003.

8. Класифікація приведено за 57-ю статтею Шпотова Б. М. Ділова етика і менеджмент: проблеми взаимодействия.//Проблемы теорії та практики управління. — 2001. — № 6. — з. 29—34.

9. Кричевський Р. Л. Керівник. М., 2002.

10. Кузьмін І. А. Психотехнология і досить ефективний менеджмент. - М.: Россмен, 1999. - 491 з.

11. М.: ИНФРА-М, 1995; Уткін Еге. А. Етика бізнесу. Підручник для вузів. — М.: Зерцало, 1998.

12. Мартинов З. Д. Професіонали під управлінням. – Л.: Лениздат, 2000 р.

13. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменту. — М.: Річ, 2002.

14. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменту. М., 2005.

15. Основи етичних знань. /Під ред. професора М. М. Росенко. – М.: Лань, 2003 р.

16. Радугин А. А. Основи менеджменту. М., 2001 .

17. Розанова У. А. Психологічні основи підприємницької діяльності керівників. //Управління персоналом. – 2002. -№11.

18. Сейнер Р. Стилі поведінки менеджерів в конфліктних ситуациях.//Вопросы теорії та практики управління. –1998.-№3.

19. Скрипник До. Д. Кутасова Т. Л. Вкотре про якостях керівника. //Управління персоналом. –2001.-№8.

20. Хойер У. Як робити бізнес у Європі. – М.: Прогрес, 2004.

21. Яновський А., Яновська М. Етика підприємництва. //Господарство право, N 4, 2001.

33