33

ЕТИКА І СУЧАСНЕ УПРАВЛІННЯ

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...……3

I. ЕТИКА І СУЧАСНЕ УПРАВЛІННЯ…………………………………...…6

1.1. Поняття й особливо ділової етики ……………………………………...…6

1.2. Етика бізнесу та ділових відносин……………………………………...… 9

2 . СТРУКТУРА ЕТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ 15……………………….….16

2.1. Ієрархічні рівні етики бізнесу………………………………………….….16

2.2. Особливості формування етики менеджменту за умов глобалізації…...20

2.3. Управлінські рішення і етичні критерії………………………………..…22

ВИСНОВОК……………………………………………………………………31

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………………………32

ВСТУП

З’ясувати походження професійної етики - це простежити взаємозв’язок моральних вимог з поділом громадського праці та виникненням професії. На опікується цими питаннями, багато років тому звертали увагу Аристотель, потім Конт, Дюркгейм. Вони казали про взаємозв’язку поділу громадського роботи з моральними принципами суспільства. Вперше матеріалістичний обгрунтування них дали До. Маркс і Ф. Енгельс.

Виникнення перших профессионально-этических кодексів належить на період ремісничого поділу праці умовах становлення середньовічних цехів в XI-XII ст. Саме вперше констатують його присутність серед цехових статутах низки моральних вимог щодо відношення до професії, характеру праці, співучасникам за працею. Проте кілька професій, мають життєво важливого значення всім членів товариства, виникли у глибокій давнини, і тому, такі профессионально-этические кодекси, як "Клятва Гіппократа", моральні встановлення жерців, виконували судові функції, відомі набагато швидше.

Поява професійної етики у часі передувало створенню наукових етичних навчань, теорій неї. Повседневный досвід, потреба у регулюванні взаємовідносин людей тій чи іншій професії призводили до усвідомлення і оформленню певних вимог професійної етики.

Професійна етика, виникнувши як вияв повсякденного морального свідомості, вже потім розвивалася з урахуванням узагальненої практиці поведінки представників на кожній професійній групи. Ці узагальнення містилися як і писаних, і у неписаних кодексах поведінки, і у формі теоретичних висновків. Отже, це засвідчує лише переході від буденної свідомості до теоретичного свідомості у сфері фахової моралі. Велику роль становленні і засвоєнні норм професійної етики грає думку. Норми професійної моралі не відразу стають загальновизнаними, буває пов’язані з боротьбою думок. Взаємозв’язок професійної етики й суспільної свідомості існує й формі традиції. Різні види професійної етики мають традиції, що свідчить про наявності наступності основних етичних норм, вироблених представниками тій чи іншій професії протягом століть.

Є дві різні погляду те що, як слід поводитися організаціям у відносинах із їх суспільної середовищем, щоб вона вважалася соціально відповідальними. За однією з них, організація соціально відповідальна, коли максимально збільшує прибуток, не порушуючи законів і норми государствен ного регулювання. З цих позицій організація повинна пре слідувати лише економічних мети. За іншою точки зору, організація на додаток до відповідальності экономиче ского характеру зобов’язана враховувати людські і соціальні аспекти впливу своєї ділову активність працівники, споживачів і місцеві громади, у яких проходить її діяч ность, і навіть вносити певний позитивний внесок у реше ние соціальних негараздів у цілому.

Прибічники цієї погляду вважають також, що громадськість хоче від сучасних організацій як демонстрації високих економічних результатів, але й істотних досягнень з погляду зі циальных цілей суспільства. Перед обговоренням цих двох подхо дов розглянемо походження суперечок на теми соціальної відповідальності.

Метою згаданої курсової роботи є підставою вивчення особливостей структури етики менеджменту.

У зв’язку з поставленої метою вирішити такі:

Розглянути етика і сучасне управління.

Проаналізувати структуру етики менеджменту.

Виявити управлінські рішення і етичні критерії.

I. Етика і сучасне управління

1.1. Поняття й особливо ділової етики

Однією з ключових елементів корпоративної культури російських організацій, активно які впливають до процесів повноправного входження Росії у світову систему поділу праці, виступає етика бізнесу.

Ділова етика, чи етика бізнесу, порівняно недавно отримала місце у системі російського бізнес-освіти. Але вітчизняних розробок та підручників із даної дисципліни недостатньо, і вони слабко відповідають вимогам практичного характеру. Переважає декларативність і повчальність, ділова етика подається у вигляді повчань і моральних норм, необхідних у бізнесі (довіру, чесність, взаємну повагу), що становить тільки п’яту частину її предмета — нормативну етику. Багато приділяється етикету (як говорити телефоном, поводитися переговорів, писати ділові листи, правильно вдягатися тощо. п.)1 . У дослідженнях ж прикладного характеру, наприклад, із управління персоналом, специфіка моральних труднощів і рішень часто вже не відбито. У результаті виходить, що ділова етика — не інструмент для менеджера, а набір заповідей. І у тому, як їх використовувати у конкретних ситуаціях.

У сучасному до зарубіжної літератури предмет ділової етики представлений інакше. Правила етикету вивчаються окремо, як самостійна дисципліна, а поруч із нормативної докладно розглядається управлінська, прикладна етика. Йдеться моральні аспекти таких функцій бізнесу, як маркетинг і реклама, використання інтелектуальної власності, конфіденційної комп’ютерної інформації, електронних комунікацій, інвестування, управління людські ресурси, злиття і поглинання, професійні послуги, охорона довкілля, діяльність транснаціональних компаній тощо.

Навчити російських підприємців та менеджерів застосовувати ділову етику у конкретних ситуаціях неможливо, якщо викладати його може лише на нормативному рівні. Що ж до етикету, то дотриманню його норм не можна судити, чи дотримується даний менеджер чи організація норм ділової моралі. Этикет — правила доброго тону, що досить просто вивчити, а етика передбачає вибір, і інколи дуже складний, морально виправданого і що суперечить цілям бізнесу рішення.

Зміст поняття «ділова етика» зводиться до визначеної формі поведінки, основою якої є повагу інтересів як зрадництво своєї фірми, і її партнерів, клієнтів - і суспільства взагалі, незаподіяння їм шкоди. Таке правило поширюється і конкурентів. Приміром, у кодексі підприємця у багатьох країнах чітко заборонено завдавати шкоди прийомами, непов’язаними з конкурентної боротьбою. Норми етики спрямовані отримання благ максимальною кількістю учасників ринку України і надання рівних стартових можливостей доступу до ресурсів та результатів господарювання. Порушення прав власності, присвоєння закриту інформацію (инсайдерство), недостовірна реклама, обмеження свободи споживчого вибору, комерційний шпигунство викликають деформацію ринкових відносин, підвищують ризики та трансакційні витрати. Хабарі і розкрадання відшкодовуються за чужий кошт, нечесна інформація відштовхує покупців, дискримінація по непрофесійним ознаками і «переманювання мізків» спотворюють стосунки ринку праці. Одержання вигідних замовлень за умов, суперечать основі, т. е. за хабар чи у вигляді шантажу і різноманітних загроз, також руйнує ринок.

Основою сучасної ділової етики виступає соціальний контракт і соціальний відповідальність фірми. У цьому соціальний контракт є неформальне угоду фірми і його зовнішнього оточення про єдині норми соціальної поведінки. Обов’язковою складовою етики бізнесу є соціальна відповідальність виникає фірми, яка є максимальне використання її переваг і зведення до мінімуму негативу затрагивающего як учасників бізнесу, і суспільство загалом.

Ноеобхідно відзначити два моменти:

По-перше, вводяться системні норми до процесів як «правилами гри» організації (господарюючого суб’єкту) і до зовнішньої середовища у вітчизняній й зарубіжної літератури з менеджменту. До ключових елементів довкілля зазвичай відносять: конкурентів, постачальників, зокрема і, споживачів, консультантів (аудиторів), державні та муніципальні органи, нормативно-правові акти, сформовану систему цінностей і норми поведінки3. У цьому ключовими характеристиками довкілля є взаємопов’язаність, складність, рухливість, невизначеність, описують особливості чинників середовища, у якій функціонує господарюючий суб’єкт. Принциповим системним становищем є неможливість впливу організації на зовнішню середу. Це одного боку. З іншого, — з її надходять весь види ресурсів, і результати діяльності також іде в навколишнє середовище. У разі множинності якісно відмінних друг від друга учасників бізнесу, у тому числі виступає і держави, проблема запровадження норм, регулюючих господарські процеси, представляє актуальну завдання, має багато аспектів. Це насамперед, забезпечення гуманної спрямованості основний діяльності системи.

Аналіз практики задоволення потреб у сучасних умовах показує, що є широке полі можливостей для товарів, прямо небезпечні людини її здоров’я, і шкідливих для моральних підвалин суспільства та його ціннісними орієнтаціями. Такий стан обумовлює запровадження єдиних «правилами гри», зрозумілих всім учасників ринку виробництва і які забезпечують гуманну спрямованість розвитку.

По-друге, запровадження загальних правил передбачає формування системи контролю над дотриманням. Характерною ознакою соціально-економічних систем (СЕС) необхідно постійного перегляду норм, визначальних їхня поведінка. Йдеться такій системі контролю над процесами і удосконаленням СЕС, що дає необхідний ефект за умов розширення розмаїття, властивого сучасної ролі науково-технічного прогресу у розвитку суспільств. Демократичні інститути сучасного суспільства сформували механізми громадського контролю. Основою даних механізмів є інформаційна прозорість, де ключову роль грають ЗМІ, і навіть мережу громадських організацій, зокрема і фахових. Роль ЗМІ на такому влаштуванні контролю над бізнесом полягає у висвітленні загальних процесів розвитку нашого суспільства та створення умов для реалізації механізму громадського вибору.

Отже, розглянуті напрями нормування процесів орієнтовані упорядкування процесів у системі, надання його розвитку позитивної спрямованості.