19. Життєві форми рослин тундри та їх характеристика.

Обмаль тепла влітку, довга зима з сильними вітрами і нерівномірним розподілом снігового покриву, мерзлота - все це лімітує життєдіяльність біоти. У рослинному покриві тундри переважають низькорослі кріофітні форми, пристосовані до використання тепла приземного шару і захисних функцій снігового покриву. Для багатьох чагарничків характерні сланкі і подушкоподібні форми росту. Завдяки низькорослості тундрові рослини взимку покриваються снігом, що оберігає їх від вимерзання, а влітку їх надземні органи виявляються у найбільш прогрітому і екологічно найбільш сприятливому шарі повітря.

Флора тундр бідна, але склад співтовариств різноманітний. Характерні види: полярні берізки та верби, чагарники - лохина, брусниця, вороніка, багно, деякі види злаків, осок, пухівок, мохи, лишайники. У долинах річок - луки зі злаків, осок і різнотрав'я, звичайно заболочені. У порівнянні з рослинністю інших типів біомів в тундрі велике значення мають лишайники і особливо мохи. Суцільний моховий покрив в умовах тундри істотно впливає на температурний режим грунтів і глибину сезонного розмерзання і, отже, впливає на умови проживання інших рослин. Рослинність не повністю покриває поверхню грунту, іноді до 60% площі позбавлене живого покриву. Одна з найважливіших ознак тундр - їх безлісність.

Запаси фітомаси помітно зростають від арктичної тундри (в середньому близько 50 ц/га) до південної (200-300 ц/га). Підземна фітомаса переважає надземну. Щорічний приріст фітомаси в арктичній тундрі становить близько 10 ц/га, в південній - 25-40 ц/га. У тундрі багато торфу. У ньому інколи знаходять великі стовбури дерев, тому вважають, що ще кілька тисяч років тому лісотундра простягалася далі на північ.

20. Індо-Малайська фауністична область та їх характеристика.

Індо-Малайська (Східна область). Територія області досить розчленована і включає ряд півостровів – Індостан, Індокитай та островів – Шрі-Ланка, Малайський архіпелаг, Філіппінські острови та ряд інших.

Колишні та сучасні територіальні контакти Індо-Малайської, Голарктичної і Австралійської областей зумовлюють їх значний взаємний вплив.

Більша частина території області розміщена в тропіках. Фауна цієї області має риси як материкової, так, і острівної. При всьому багатстві і різноманітності видів та родів в ній відносно невелика кількість ендемічних груп високого рангу.

Із ссавців поширені тут шерстокрилі (ендемічний ряд). Ці звірки, які перелітають з дерева на дерево зустрічаються на півострові Індокитай, островах Ява, Суматра, Калімантан, Філіппінських.

Ряд приматів тут представлений багато і три родини цього ряду обмежені в своєму поширенні межами царства. Це тупайї, лоризиди і гібонові. На островах Суматра і Калімантан живе орангутанг із родини людиноподібних мавп, зустрічаються гібони.

Із хижих звірів ендемік – червоний вовк [?] (Індія, Індокитай, Великі Зондські острови) і велика кількість віверових. Серед котячих (близько 10 видів) типові найбільш великі – тигр, леопард, гепард. Дуже різноманітні гризуни і дикобрази, піщанки, миші, щурі.

Комахоїдні представлені різними видами кротів, однією родиною ендемічних їжаків.

Для копитних характерна незначна кількість антилоп, але багато биків, із яких такі великі як гаур, гайял, бантенг. Спостерігається велика кількість свиней. Представниками невеликої, але цікавої групи непарнокопитих є чепрачний тапір. Серед непарнокопитих ендемічні три види носорогів – індійський, суматранський і яванський, що мають родичів в Ефіопській області.

Індійський слон поширений від Індії до Суматри, а раніше жив і на Калімантані. Цікаво, що індійський слон більш споріднений не з африканським слоном, а з вимерлим мамонтом, з яким об’єднаний в один ряд.

Орнітофауна Індо-Малайської області нараховує 66 родин, з яких лише одна – ендемічна – листівкові. Листівкові заселяють усі області цього царства. Це невеличкі, яскраво забарвлені горобині птахи з пензликом на кінці язика для збирання нектару. Зате низка родин птахів має в Індо-Малайському царстві центр різноманітності і, очевидно, виникнення. Такі фазанові, рогодзьобі, піттові, білозіркові. На родовому рівні в цьому царстві багато ендеміків, особливо серед фазанових. Добре представлені в цьому царстві птахи-носороги, нектарниці, ткачикові, хоч центр їх видової різноманітності з знаходиться в Ефіопській області.

У цій області спостерігається різноманітність серед плазунів, тут наявні ендеміки на рівні родин – безвухі варани, щитохвості змії, гавіали, променисті змії. Мають поширення в Індо-Малайській області кобри, товстоголові і валькуваті змії.

Земноводні в цій області представлені рядами безхвостих, хвостатих і безногих. Зустрічається значна кількість веслоногих жаб та вузькоротих.

Древніх риб тут немає, хоч ця область є центром різноманітності таких широко розповсюджених риб, як коропоподібні та сомоподібні. Сама тільки родина коропових представлена в цьому царстві 2 тисячами видів. Різноманітні тут і лабіринтові риби, які можуть дихати атмосферним повітрям.

Багата фауна комах (більше 4 тис. видів) – метелики, паличники, жуки-листоїди, златки, вусачі, жуки-носороги.