34. До основних завдань управління охороною праці належать:

1) навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;

2) забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;

3) нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

4) забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

5) забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;

6) організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

7) професійний добір працівників з окремих професій;

8) удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

35. Суб’єктом управління охороною праці на підприємстві є: роботодавець, СОП, керівники структурних підрозділів та допоміжних служб, комісія з питань охорони праці

36. Внутрішній адміністративно-громадський контроль за станом охорони праці проводиться на: на трьох рівнях (ступенях).

37. Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори або контролери) мають право:

1) безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

2) одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

3) видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та ін. посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та ін. центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;

4) забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

5) притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

6) надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

38. Служба охорони праці підприємства створюється: для організації

виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

39. Служба охорони праці створюється на підприємствах, у виробничих і науково-виробничих об’єднаннях, корпоративних, колективних та інших організаціях виробничої сфери з числом працюючих: 50 і більше чоловік.

40. Служба охорони праці підприємства підпорядковується: безпосередньо роботодавцю.

41. Служба охорони праці формується із спеціалістів, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше: 3 років