- •Психологія як наука. Предмет психології та її завдання.
- •Місце психології в системі наук. Зв’язок із іншими науками.
- •Базові та спеціальні галузі психології та предмет їх дослідження.
- •21.Поняття про інстинкт. Інстинктивні форми поведінки
- •22.Проблеми інтелектуальної поведінки у тварин
- •23.”Мова” і спілкування тварин
- •24.Відмінність психіки людини від психіки тварини
- •57. Поняття про почуття та емоції
- •58. Теорії емоцій
- •59.Фізіологічна основа емоцій
- •60. Види емоцій
- •7. Методологічні принципи психології
- •8.Методи психологічного дослідження.
- •54. Індивідуальні відмінності та типи памяті
- •55. Поняття про уяву. Фізіологічні основи уяви.
- •Фізіологічні основи процесів уяви
- •56. Види та процеси уяви
- •Процеси уяви
- •17. Метод аналізу документів та продуктів діяльності.
- •18. Методи активного психологічного впливу на особистість.
- •19. Поява і розвиток форм психічного відображення у тварин.
- •20. Механізми відображу вальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки
- •65. Властивості та види уваги.
- •66.Неуважність і її причини . Розвиток уваги.
- •9.Загальні питання побудови психологічного дослідження
- •10. Загальнонаукові методи та їх характеристика
- •11.Характеристика конкретнонаукових методів психологічного дослідження.
- •Метод об'єктивного спостереження
- •Метод самоспостереження, або інтроспекції
- •Метод самозвіту
- •Метод тестів
- •Метод запитань
- •Соціометричний і референтметричний метод
- •Метод соматичного радикала
- •Порівняльний метод
- •12. Експеремент як метод психологічного дослідження. Його сутність, види та методика застосувань.
- •Природний експеримент
- •41.Поняття про мислення. Функції мислення.
- •42. Теорія мислення.
- •Асоціаністична теорія
- •Вюрцбурзька школа
- •Гештальтпсихологія
- •Біхевіоризм
- •Психоаналіз
- •Теорія мотивації
- •Гуманістична психологія
- •Операціональна концепція інтелекту
- •Теорія онтогенетичного розвитку мислення
- •Теорія мислення як системи опрацювання інформації
- •Діяльнісна теорія мислення
- •43. Змістовий бік мислення. Процес розуміння.
- •44. Функціонально-операційний бік мислення. Мислення як процес.
- •61. Форми прояву почуттів та емоцій.
- •62. Форми прояву почуттів. Емоційні стани.
- •63. Вищі почуття.
- •64. Загальне поняття про увагу та її фізіологічні основи.
- •29. Фізіологічні основи відчуттів
- •30. Класифікація відчуттів
- •31. Види відчуттів.
- •32. Основні властивості та закономірності відчуттів.
- •Пороги чутливості.
57. Поняття про почуття та емоції
Події життя стають для людини джерелом її переживань. Зрештою виникає внутрішнє ставлення людини до того, що відбувається в її житті, до того, що вона пізнає, як діє.
Почуття - стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів. Почуття виділяють у сприйнятій і уявній дійсності явища, які становлять для людини стабільну потребнісно-мотиваційну значущість. Почуття мають вираженийпредметний характер, тобто пов'язані з конкретним об'єктом (предметом, людиною, подіями життя тощо). Одне й те саме почуття може реалізуватися в різних емоціях. Це зумовлено складністю явищ, багатоаспектністю їхніх зв'язків. Наприклад, почуття любові нерідко включає емоції радості, гніву, суму. В одному й тому самому почутті часто поєднуються, переходять одна в одну різні за знаком (позитивні і негативні) емоції. Цим пояснюється така властивість почуттів, як амбівалентність.
Почуття формуються у процесі суспільного розвитку людини і змінюються залежно від конкретних соціальних умов. В онтогенезі почуття виявляються значно пізніше, ніж емоції; вони формуються з розвитком індивідуальної свідомості, зазнаючи виховних впливів сім'ї, школи, мистецтва. Виникаючи як результат узагальнення окремих емоцій, почуття стають утвореннями емоційної сфери людини, що визначають динаміку і зміст ситуативних емоційних реакцій. Переживання почуття є особливим психічним станом, за якого сприймання і розуміння суб'єктом чого-небудь, його знання про що-небудь виступають в єдності з особистим ставленням до сприйнятого - відомого чи невідомого.
Емоції (від лат. emoveo - хвилюю, збуджую) - особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаний з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасового переживання (задоволення, радості, страху тощо) значущість для життєдіяльності індивіда явищ і ситуацій, які діють на нього.
Супроводжуючи практично будь-які вияви активності суб'єкта, емоції є одним із головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб.
Емоції оцінюють дійсність і доводять свою оцінку до організму мовою переживань. Емоції погано піддаються вольовій регуляції, їх важко викликати за своїм бажанням.
Емоційний процес включає три основні компоненти:
Емоційне збудження - що визначає мобілізаційні зміни в організмі. У всіх випадках, коли подія має значення для індивіда і констатується у формі емоційного процесу, відбувається підвищення збудливості, швидкості та інтенсивності перебігу психічних, моторних і вегетативних процесів. Знак емоції. Позитивна емоція виникає тоді, коли події оцінюються як позитивні; негативна - коли вони оцінюються як негативні. Позитивна емоція спонукає до дій, що підтримують позитивні події, негативна - до дій, спрямованих на усунення контакту з негативною подією.
Ступінь контролю емоцій. Потрібно розрізняти два етапи сильного емоційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), за яких ще зберігаються орієнтація і контроль; і крайнє збудження (паніка, жах, екстаз, повний відчай), коли орієнтація і контроль практично неможливі. Емоції розрізняють за тривалістю: короткочасні емоційні стани (хвилювання, афекти) і більш тривалі, стійкі настрої.
