61. Форми прояву почуттів та емоцій.

Об'єктивний світ специфічно відображається в емоційній сфері людини через почуття.

Почуття — це стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності,яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів.

Емоція(лат. хвилюю, збуджую). Емоції є процесом безпосереднього переживання почуття. Вони проявляються як позитивний стан захоплення, насолоди чи як негативний стан незадоволення.

Форми прояву почуттів та емоцій:

Афект - це сильне й відносно короткочасне емоційне переживання людини, що виникає раптово й супроводжується різкими руховими змінами та змінами стану внутрішніх органів. Прикладами афектів можуть бути несподівана сильна радість, вибух гніву, напад страху тощо. Для афектів характерними є нестримний їх вияв.

Афекти викликаються гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Афект раптово і сильно починається, коли людина несподівано одержує якусь дуже важливу для неї звістку.

Виникнення афектів залежить не тільки від життєвих ситуацій, а й від особистості, її темпераменту і характеру, вміння володіти собою. До афективних переживань схильні люди з неврівноваженими процесами збудження і гальмування. Найчастіше афекти виявляють індивіди невиховані, істеричні, які не звикли контролювати свої почуття.

Стрес – це стан психічного напруження, що виникає у людини в процесі діяльності як у повсякденному житті, так і в особливо складних ситуаціях. Стрес є своєрідною захисною реакцією організму, що мобілізує свої внутрішні ресурси у відповідь на дію сильних зовнішніх впливів.

Розвиток стресу має три стадії: спочатку людині дуже важко, потім вона звикає і з’являється “друге дихання” і зрештою втрачає сили і мусить завершити діяльність.

Поведінка людини в стресових ситуаціях залежить від особистісних якостей: вміння швидко оцінювати обстановку, вольової зібраності, рішучості, досвіду поведінки в подібних випадках.

Настрій - загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу. Породжений він емоціями, що переважали в недалекому минулому чи існують у певний час. Він буває бадьорим, радісним, сумним, пригніченим, спокійним, збудженим.

Характер і стійкість настрою залежать від життєвих обставин, які його породжують, та від індивідуальних особливостей людини.

Тимчасові настрої зумовлюються тими враженнями, які людина дістає в конкретний момент, спогадами про певні події минулого. Стійкіші настрої породжуються усвідомленням людиною перебігу її діяльності, результатів, успіхів.

Настрій завжди зумовлений певними причинами — поганою погодою, певною подією, станом здоров'я тощо. Настрої різних людей, зумовлені однією причиною, можуть бути різними, навіть протилежними. Наприклад, повідомлення про перемогу спортивної команди у відповідальних змаганнях у одних породжує радісний настрій, а в інших — пригнічення.

Пристрасті -  це стійкі й тривалі почуття, пов’язані зі стійким прагненням людини до певного об’єкта. Здебільшого людина зосереджується на певному об'єкті, що на якийсь час набуває для неї великої значущості. Це може бути любов, пристрасть до певного виду діяльності (колекціонування, науки, живопису, музики, спорту тощо).

Пристрасть завжди залежить від об'єкта, на який вона спрямована, і наявності перешкод щодо її задоволення. Незадоволена пристрасть викликає сильні емоції і навіть бурхливі спалахи обурення, гніву й образи.

Фрустрація (лат. марне сподівання, невдача, обман). Свідченням її є негативний емоційний стан, що супроводжується усвідомленням неможливості досягти поставленої мети. Виникає фрустрація, коли на шляху до поставленої мети людина зустрічає реально нездоланні перешкоди або сприймає їх такими. Тоді можуть з'являтися різні зміни в поведінці і самосвідомості особистості. Як правило, фрустрація супроводжується широкою гамою негативних емоцій: страхом, розлюченістю, гнівом, роздратуванням, сумом, почуттям провини тощо.