23.”Мова” і спілкування тварин

Більшість тварин з метою виживання об’єднуються в групи з особинами свого виду. Взаємовідносини «суспільних» тварин сягають високого рівня складності й характеризуються своїми нормами співжиття, розвиненими інстинктивними реакціями на форми поведінки та системи сигналізації для передачі інформації. ЩО краще розвинутий той чи інший орган чуття, то частіше тварина вдається до нього для передачі інформації.

“Мова” запахів – мабуть, найдавніша, адже нею й досі користуються тварини. Пахучими речовинами помічають свої стежини мурахи. Бджоли-розвідниці, знайшовши їжу, просочують своїм зпахом повітря й навколишні предмети, щоб робочі бджоли могли швидко й безпомилково знайти дорогу до годівниці. Величезне значення має запах для зустрічі самців і самок багатьох метеликів. Комах, павуків. Мова запахів дуже важлива для багатьох тварин - мисливців. Собака та його родичі знаходять здобич головним чином завдяки органам чуття.

“Мова ” звуків . Звуковий код тварин дуже різноманітний. Найчастіше ми чуємо мову птахів. Проте слід розрізняти пісню птахів і сигнали, які вони подають. Наприклад, у свійських гусей звуки “га-га га” означають заклик іти швидше. А якщо глеготання уривчасте - це означає знак тривоги, голосне глеготання, що поступово стишується означає , що птахи задоволені. Мова звірів складається з небагатьох слів, якими передаються страх, задоволення, жаль, лють та ін.

Серед мавп є зовсім мовчазні, і дуже балакучі. Океанічні ссавці також не безмовні. Звуки подають кити. Та найговіркішими виявились дельфіни. Вони вдаються до звукових сигналів найрізноманітнішої частоти.

“Мова” жестів . Рідко звуковий сигнал тварин не супроводжується якимись жестами.

Бджоли-розвідниці передають інформацію танком. Прилетівши до вулика бджола робить швидкі колові рухи. Різноманітними є жести, рухи і пози птахів у шлюбний період. У мові жестів звірів не останню роль відіграє хвіст. Якщо собака крутить хвостом значить вона задоволені в цей час ніколи не вкусить. Різноманітним є погрозливі жести у тварин: вишкіряння зубів, вигинання дугою спини, наїжачення шерсті, биття копитом, притискування вух тощо.

“Мова” фарб і вогників. За допомогою кольорів тварини ховаються від ворога, лякають його, маскуються, підкрадаючись до здобичі. Найяскравішого забарвлення набирає багато птахів та риб у шлюбний період. Різноманітні світні органи та ліхтарики також виконують різні функції – від освітлення місцевості для полювання та застереження до запрошення на побачення.

24.Відмінність психіки людини від психіки тварини

Порівняння психіки тварин з людською дозволяє виділити такі основні відмінності між ними.

1. Тварина може діяти лише в межах ситуації, що сприймається безпосередньо, а всі здійснювані нею акти обмежені біологічними потребами, тобто мотивація завжди біологічна.

Тварини не роблять нічого такого, що не обслуговує їхніх біологічних потреб. Конкретне, практичне мислення тварин робить їх залежними від безпосередньої ситуації. Лише в процесі орієнту­вального маніпулювання тварина здатна розв’язати проблемні зав­дання. Людина ж завдяки абстрактному, логічному мисленню може передбачати події, чинити відповідно до пізнаної необхідності — свідомо.

Мислення тісно пов’язане з мовленням. Тварини лише подають сигнали своїм родичам з приводу власних емоційних станів, тоді як людина за допомогою мови інформує інших у часі та просторі, пе­редаючи суспільний досвід. Завдяки мові кожна людина користуєть­ся досвідом, який вироблено людством протягом тисячоліть і якого вона ніколи не сприймала безпосередньо.

2. Тварини здатні використовувати предмети як знаряддя, але жодна тварина не може створити знаряддя праці. Тварини не жи­вуть у світі постійних речей, не виконують колективних знаряддєвих дій. Навіть спостерігаючи з діями іншої тварини, вони ніколи не будуть допомагати одна одній, діяти спільно.

Лише людина створює знаряддя за продуманим планом, вико­ристовує їх за призначенням і зберігає на майбутнє. Вона живе у світі постійних речей, користується знаряддями спільно з іншими людьми, переймає досвід користування знаряддями праці та передає його іншим.

3. Відмінність у психіці тварин і людини полягає в почуттях. Тварини також здатні переживати позитивні чи негативні емоції, але лише людина може співчувати в горі чи радості іншій людині, насолоджуватися картинами природи, переживати інтелектуальні почуття.

4. Умови розвитку психіки тварин і людини є четвертою відмін­ністю. Розвиток психіки у тваринному світі підкорено біологічним законам, а розвиток психіки людини детермінується суспільно-істо­ричними умовами.

І людині, і тварині властиві інстинктивні реакції на подразники, здатність набувати досвід у життєвих ситуаціях. Проте присвоювати суспільний досвід, який розвиває психіку, здатна лише людина.

З моменту народження дитина оволодіває способами викорис­тання знарядь та навичками спілкування. Це, у свою чергу, розви­ває почуттєву сферу, довільність, логічне мислення, формує осо­бистість індивіда. Мавпа в будь-яких умовах буде проявляти себе як мавпа, а людина лише тоді стане людиною, якщо її розвиток відбу­вається серед людей. Це підтверджують випадки виховання людсь­ких дітей серед тварин.