49. Поняття податків, їх риси і функції. Поняття зборів.

Згідно зі статтею 6 ПодКУ, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПодКУ, а збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Але ці визначення є не надто вдалими через визначення податку та збору через платників їх, тобто через самого себе. Спробуємо вивести вдаліше визначення цих понять через ознаки цих платежів.

Ознаки податків:

А) встановлюється законом. Що цікаво, парламентаризм у Європі зародився саме через інститут податків;

Б) має грошовий характер;

В) індивідуальна безеквівалентність – платники не отримують індивідуальних безпосередніх еквівалентних благ через сплату податку;

Г) беззворотність і безоплатність;

Ґ) нецільовий характер (тільки до бюджетів – як правило, до загального фонду);

Д) не мають характеру покарання та контрибуції (безумовність платежу – без злочину чи іншого збитку);

Е) названі такими в ПодКУ;

Є) загальнообов’язковість;

Ж) головна мета – поповнити бюджет;

З) за порядком сплати – примусова забезпеченість.

Отже, податок – це індивідуально без еквівалентний безоплатний беззворотний загальнообов’язковий грошовий платіж, сплачуваний фізичними та юридичними особами, їх підрозділами до бюджету відповідного рівня в розмірі та порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Ознаками зборів є:

А) встановлюється законом;

Б) загальнообов’язковість;

В) умовність, або еквівалентність – отримує блага/здійснюються юридично значущі дії/видаються юридично значущі документи;

Г) цільовий характер – як правило, є цільовими платежами;

Ґ) порядок встановлення розміру – на відміну від податку, не залежить від платоспроможності суб’єкта; існує єдиний розмір;

Д) головна мета – покрити видатки, пов’язані з наданням послуги – має приблизно збігатися із собівартістю;

Е) за порядком сплати – якщо не сплачується, послуга не надається.

Слід відзначити єдиний соціальний внесок, що повертається в разі настання страхового випадку, а також мито як різновид збору.

Функціями податків є:

А) фіскальна – поповнення бюджету;

Б) регулятивна – держава через механізми оподаткування впливає на процеси споживання (стимулювальна/демистимулювальна);

В) контрольна (інформативна) – механізм оподаткування надає державі інформацію про кількісний або якісний склад платників; держава контролює певні процеси.

податкові правовідносини.

Підгалузь податкового права складається з таких інститутів:

А) загальні положення (поняття, принципи, суб’єкти та види податків і зборів);

Б) податково-зобов’язальне право:

- загальна частина;

- особлива частина (субінститути в розрізі кожного з податків і зборів);

В) податково-процедурне право (податкові процедури – облік, контроль, декларування тощо);

Г) податково-деліктне право (перелік, склади деліктів, міра відповідальності за них);

Ґ) міжнародне податкове право (міжнародні угоди з уникнення подвійного оподаткування, правова допомога з податкових справ).

Податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають на підставі податкових норм, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв’язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб’єктивними правами та несуть юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів і цільових фондів та поданням податкової звітності. Ці відносини існують лише після оформлення їх у відповідну правову форму.

Податковим правовідносинам властиві загальні характерні риси, що притаманні будь-яким іншим правовим відносинам. Водночас правовідносини кожної галузі права мають власну специфіку. Так, найголовніша особливість фінансових, у тому числі й податкових, правовідносин полягає у тому, що вони виникають у процесі фінансової діяльності держави. Важливою галузевою особливістю фінансових правовідносин, зокрема податкових, є також те, що однією зі сторін завжди виступає держава. Особливості податкових правовідносин найповніше характеризуються їх специфікою, яка проявляється насамперед у:

а) цільовій системності — система податкових правовідносин підпорядкована встановленню податків та зборів;

б) формальній визначеності — за допомогою норм регулюють чітко визначені зв’язки, що встановлюються між суб’єктами податкових правовідносин;

в) забезпеченні державним примусом.

Об’єктом регулювання у податкових правовідносинах виступають грошові кошти платників, які надходять до бюджетів.

Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав та обов’язків. Суб’єкти повинні мати податкову правосуб’єктність, що передбачена нормами права.

Виділяють три групи суб’єктів: державу (в особі представницьких органів, що приймають нормативно-правові акти у сфері оподаткування), податкові органи та платників податків. Деякі вчені до суб’єктів податкових відносин включають також і кредитно-фінансові установи, через які здійснюються платежі з перерахування податків до бюджетів відповідних рівнів.

Відносини з приводу оподаткування набувають певної правової форми, внаслідок чого податкова система становить систему нормативно-правових актів, зокрема податкових законів, що регулюють відносини:

- між державою і платниками -стосовно визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення і справляння податків;

- між державою і органами місцевого самоврядування — щодо розмежування їх прав законодавчої компетенції у податковій сфері, законодавчого закріплення за бюджетами кожного рівня влади власної доходної бази;

- між державою і органами, що забезпечують справляння податків — з приводу визначення правового статусу цих органів, порядку адміністрування податків, відповідальності за забезпечення своєчасного надходження податків до бюджетів;

- між органами податкової служби і платниками — стосовно взаємних прав та обов’язків і механізму їх реалізації.

Юридичні факти (фактичні обставини) — це факти, що за законом мають юридичне значення як правова підстава (умова), необхідна для реалізації норми права. За наслідками, які вони викликають, юридичні факти в податкових правовідносинах поділяються на правотворчі, правозмінні та правозупинні.

Із правотворчими пов'язується виникнення податкових правовідносин. До них належать індивідуальні акти (наприклад, податкова декларація).

Правозмінні юридичні факти (наприклад, народження дитини дає одному з батьків право на соціальну пільгу, якщо його дохід не перевищує одного прожиткового мінімуму, помноженого на коефіцієнт 1,4; округлену до найближчих 10 гривень).

Правозупинні юридичні факти пов'язані з припиненням податкових правовідносин (наприклад, смерть платника податку).

Податкові правові норми мають ті ж особливості, які властиві усім фінансово-правовим нормам. За порушення норм податкового права застосовуються фінансова, адміністративна, кримінальна відповідальність.

Видами податкових правовідносин є:

А) відносини зі встановлення та введення податків і зборів;

Б) відносини з обліку платників податків і зборів;

В) відносини зі стягнення податків і зборів;

Г) відносини зі здійснення податкового контролю (повноти та своєчасності сплати податків);

Ґ) відносини із залучення до фінансової відповідальності за податкові правопорушення (пеня, штрафи).

50. ПКУ

51. ПКУ

52. Стаття 10. Місцеві податки та збори

10.1. До місцевих податків належать:

10.1.1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

10.1.2. єдиний податок.

10.2. До місцевих зборів належать:

10.2.1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

10.2.2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

10.2.3. туристичний збір.

10.3. Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

10.4. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання, відповідно до вимог цього Кодексу, щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

10.5. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

10.6. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Певною відмінністю попередньої статті від цієї є те, що місцеві податки та збори і встановлюються місцевими радами, і зараховуються до місцевих бюджетів.

П. 10.3 та 10.4 цієї статті закріплює чіткий владний припис стосовно того, що місцевими радами обов’язково повинні бути введені податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Інші ж два збори можуть бути введені чи ні за власним рішенням відповідної ради. (83)

53. БКУ