6. Економічний зміст, склад і класифікація оборотних активів

Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати Балансу.

За фінансовими особливостями формування оборотні активи підприємства поділяють на валові та чисті. Така класифікація оборотних активів набула поширення у зарубіжній практиці. Валові оборотні активи (або валовий оборотний капітал) — це увесь їх обсяг незалежно від джерел фінансування.

Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) — це різниця між валовою сумою активів та загальною сумою поточ-них (короткострокових) пасивів підприємства. Чистий оборотний капітал являє собою власні оборотні активи. У нормальних умо-вах функціонування суб’єктів господарювання величина поточ-них активів вища від поточних зобов’язань, тобто сума оборот-них активів перевищує кредиторську заборгованість. За належністю оборотні активи поділяють на власні та пози-кові (залучені).

Власні оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства, до якого згідно з нормативною базою України умовно відносять так звані «стійкі пасиви».

Позикові (залучені) оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок залученого підприємством товарного або фінансового кредиту як на довго-, так і на коротко¬строковій основі.

За формами функціонування у конкретному періоді часу обо-ротні активи поділяють на матеріальні та фінансові. До матеріальних відносять оборотні активи у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробниц-тва та готової продукції. До фінансових належать оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. Таку класифікацію оборотних активів використо-вують при плануванні відповідних матеріальних або фінансових потоків на підприємстві. Доцільною вона є й для аналізу. 7. Економічний зміст, склад і класифікація необоротних активів

Для забезпечення діяльності бюджетних установ та високоякісного надання послуг вони повинні бути забезпечені засобами праці - необоротними активами.

В бюджетних установах основні засоби не створюють матеріальні блага, а тому не є засобами виробництва і використовуються як основні засоби невиробничого призначення.

Необоротні активи - це сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об'єктів, які належать установі, забезпечують її функціонування і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.

Термін корисної експлуатації встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо нормативні документи відсутні) самостійно бюджетною установою при придбанні об'єкта. При встановленні терміну корисної експлуатації необхідно враховувати очікуване використання активу, очікуваний фізичний знос, а також інформацію приведену в паспорті чи довідкових даних.

Класифікація необоротних активів бюджетних установ відрізняється від класифікації необоротних активів госпрозрахункових підприємств. По-перше, в якості важливої класифікаційної ознаки виступають такі як, джерела придбання, функціональне призначення активів, право власності, матеріальна форма та інші. Всі ці ознаки мають вплив на організацію їх обліку.

Джерела придбання необоротних активів є визначальною характеристикою при відображення в обліку необоротних активів. Адже, одночасно з оприбуткуванням необоротних активів в обліку здійснюється другий запис по відображенню фактичних видатків та створенню фондів в необоротних активах.

Потребує детальнішої уваги виділення економічно однорідних груп необоротних активів всередині субрахунків, які називають підгрупами.

Ця класифікація використовується для організації аналітичного обліку та для встановлення норм зношення об'єктів.