2.4. Психологічна підготовка та її аспекти.

Термін психологічна підготовка найчастіше за все використовується для позначення великого кола дій тренерів, спортсменів і менеджерів, які спрямовані на формування і розвиток психічних процесів і якостей особистості спортсменів, необхідних для успішної тренувальної діяльності та виступи у змаганнях.

Під психічне готовністю спортсмена мається на увазі стан спортсмена, придбане в результаті підготовки (у тому числі і психологічної) і що дозволяє досягти певних результатів в змагальній діяльності.

Психологічна підготовка - один з аспектів використання наукових досягнень психології, реалізації її засобів і методів для підвищення ефективності спортивної діяльності. У зв'язку з цим психологічна підготовка найтіснішим чином пов'язана з підвищенням психологічної культури спорту, з міждисциплінарним взаємодією наук про спорті [9, c. 541].

Дуже істотним понятійним компонентом психологічної підготовки в спорті є взаємодія видів підготовки (Психологічної, фізичної, спеціальної. Технічної, теоретичної). Чаші все психологічна підготовка розглядається як один з видів підготовки. У цьому випадку їй, поряд з іншими видами, відводиться певна роль у плануванні тренувального та змагального процесів, призначаються відповідні цілі, форми і методи. Такий підхід спрощує вирішення організаційних завдань і структура підготовки, проте є проблематичним для вирішення завдань системної взаємодії різних її видів.

Наприклад, спортсмен виконав великий обсяг силових навантажень, але не займався психотренінгом. У логіці розгляду психологічної підготовки як одного з видів підготовки він носив свою фізичну підготовленість, але не просунувся в психологічній. Однак виконання силового навантаження зажадало від нього значних вольових зусиль, зосередження уваги, вестибулярної стійкості і прояв інших психічних якостей. У результаті відбулися зміни і в його психологічної готовності, але вони не були враховані. Та ж сама силове навантаження цілком могла бути використана для розвитку вольових якостей або зосередження уваги. Тоді (у тій же логіці поділу видів підготовки) ми не були б враховані зміни фізичних кондицій, що теж невірно [9, c. 541].

Психологічна підготовка може бути розглянута не тільки як особливий вид підготовки, поряд з фізичною, спеціальної, тактичної, теоретичної, технічної, але і як особлива функція кожного з цих видів підготовки-функція формування суб'єктивного ставлення, оцінки значущості всіх видів виконаної роботи (у тому числі і поза тренування) для успіху в спортивної діяльності. Тільки в цьому випадку досягається більш високий системний рівень підготовки, коли всі дії спортсмена організуються в Відповідно до логіки високих спортивних досягнень, мають чітку мотиваційну структуру. І саме ця суб'єктивізація сприяє включенню цілеспрямованих дій спортсмена до складу діяльності.

Психічна підготовленість за своєю структурою неоднорідна. У ній можна виділити дві відносно самостійні і водночас взаємопов'язані сторони: вольову і спеціальну психічну підготовленість [8, c. 76].

Вольова підготовленість пов'язана з такими якостями, як цілеспрямованість (ясне бачення перспективної цілі), рішучість і сміливість (схильність до розумного ризику в поєднанні з обдуманість рішень), наполегливість і завзятість (Здатність мобілізувати функціональні резерви, активність у досягненні мети), витримку і самовладання (здатність керувати своїми думками і діями в умовах емоційного збудження), самостійність та ініціативність. Деякі їх цих якостей можуть бути спочатку притаманні тому чи іншому спортсмену, але більша їх частина виховується і вдосконалюється у процесі регулярної навчально-тренувальної роботи та спортивних змагань.

Специфіка деяких видів спорту накладає відбиток на характер і ступінь розвитку окремих психічних якостей у спортсменів. Однак для виховання вольової підготовленості використовуються і певні методичні прийоми. Практично основою методики вольової підготовки служать наступні вимоги [8, c. 77].

1. Регулярно і обов'язково виконувати тренувальної програми і змагальних установок. Це вимога пов'язана з вихованням спортивного працьовитості, звички до систематичних зусиллям і наполегливості у подоланні труднощів, з чітким розумінням неможливості досягти спортивних вершин без відповідної мобілізації духовних і фізичних сил. На цій основі реалізується виховання цілеспрямованості, наполегливості та завзятості у досягненні мети, самодисципліна і стійкість.

2. Системно вводити додаткові труднощі. Це значить постійно включати додаткові ускладнені рухові завдання, проводити тренувальні заняття в ускладнених умовах, збільшувати ступінь ризику, вводити збивають сенсорно-емоційні чинники, ускладнювати змагальні програми.

3. Використовувати змагання і змагальний метод. Сам дух суперництва в змаганнях підвищує ступінь психічної напруженості спортсмена, а значить, до нього пред'являються додаткові вимоги: проявити активність, ініціативність, самовладання, рішучість, стійкість і сміливість [5, c. 255].