1.3. Методи спортивного тренування.

Метод – спосіб досягнення поставленої мети, певним чином упорядкована діяльність. Методи спортивного тренування спрямовані на формування і вдосконалення умінь і навичок, а також виховання фізичних якостей спортсменів. Метод дає відповідь на питання, як треба застосовувати кошти в процесі тренувального заняття.

Виділяють три групи методів:

• методи навчання техніці;

• методи навчання тактиці;

• методи виконання вправ для розвитку фізичних якостей.

Методи спортивного тренування необхідно вибирати і визначати відповідно до завдань та умовами занять: часом, місцем, складом групи, етапом спортивної тренування, станом здоров'я спортсменів, іншими обставинами. У спортивному тренуванні також застосовуються методи контролю різних сторін підготовленості спортсмена, методи прогнозування спортивних результатів, методи відбору і ін.

Окремий метод розкривається багатьма різними за характером методичними прийомами, які об'єднуються спільністю мети і єдиним підходом до її вирішення. Методичні прийоми - частина того чи іншого методу, елементи, що виражають окремі дії тренера та учнів у процесі їхвзаємної діяльності, що доповнюють і конкретизують метод [3, c. 199].

Розглянемо суть і особливості основних специфічних методів спортивного тренування.

Методи використання слова та забезпечення наочності. За допомогою методів використання слова повідомляються теоретичні відомості, ставляться конкретні завдання, формується ставлення спортсменів до виконання тренувальних завдань. Ці методи використовують при керівництві діяльністю, аналізі та оцінці досягнутих результатів, допущених помилок, вихованні моральних, вольових та інших особистісних якостей спортсменів [3, c. 199].

Основними методами слова, які застосовують для передачі теоретичних відомостей по техніці, тактиці, правилам змагань і інших питань, є: лекція, розповідь, опис, вказівки, пояснення, бесіда,завдання, розбір та ін. Для керівництва займаються в процесі заняття застосовуються: розпорядження, накази, команди, підрахунок, словесна сигналізація. Для оцінки та стимулювання діяльності використовують оцінне судження, оцінку, схвалення, самоврядування, самонакази.

Багато з методів слова (лекція, самонакази та ін.) при роботі з займаються молодшого шкільного віку застосовуються менше, ніж в роботі з підлітками старшого віку, так як здатність до аналітичного відверненого мислення у дітей молодшого віку мало розвинена. Тому пояснювати їм техніку фізичних вправ треба гранично конкретно і виразно [3, c. 200].

У роботі зі старшим шкільним віком методи слова використовуються більше. Цьому сприяє зростаюча роль другої сигнальної системи у підлітків. Підлітки все більше виявляють здатність оперувати абстрактними поняттями, відрізняти істотне від несуттєвого, глибоко іповно і аналізувати техніку досліджуваного вправи і т.д. У заняттях з ними можна з успіхом використовувати лекції, накази, самонакази та ін.

Методи забезпечення наочності застосовуються для створення зорових, слухових, рухових образів, уявлень в процесі технічної, тактичної, фізичної підготовки. До них відносяться різні форми натуральної демонстрації: показ техніки фізичних вправ (у цілому або за елементами, уповільнено або в звичайному темпі); «відчуття» рухів з допомогою спеціально сконструйованих для цього тренажерів і т.п. До методів наочності також відносяться: демонстрація плакатів, малюнків, схем та інших наочних посібників; фото-, кіно-, відео-демонстрація відтворюють техніко-тактичні дії окремих спортсменів або команди в цілому; звукова демонстрація - відтворення звукової картини якого руху з допомогою голосу, хлопків, спеціальних технічних пристроїв (метронома, магнітофона), а також звуколідерів і приладів термінової звукової інформації про хід рухів при їх вдосконаленні; світлосигнальна демонстрація - светолідери і прилади термінової світловий інформації при вивченні, вдосконаленні рухів і управлінні швидкістю бігу, плавання і т.д.; предметні орієнтири, що вказують напрямок, амплітуду рухів, динаміку прикладених зусиль [7, c. 23].

Методи забезпечення наочності набувають особливого значення при навчанні техніці рухів юних спортсменів молодшого віку. Уних увагу недостатньо стійко, нерідко має мимовільний характер. Вони схильні до наслідування. Тому в заняттях з ними істотна роль показу. Для створення повних і точних рухових, зорових і слухових відчуттів необхідно також ширше використовувати предметні орієнтири і обмежувачі, звукову та світлову сигналізацію. Ці прийоми дозволяють дітям відчути, чи правильно вони виконують рухи.

У заняттях з юними спортсменами середнього віку поряд з предметними орієнтирами, звуковий і світловий демонстрацією, використовують малюнки, плакати, фото-, кіно-, відео-демонстрації, тому підлітки вже мають певним запасом знань, технічних і тактичних умінь і навичок.

У заняттях з юнаками старшого віку при вивченні і вдосконаленні техніки вправ показ відрізняється більшою деталізацією для вправ.

В залежності від інтенсивності методи поділяються на:

• Повторний, де вправи виконуються повторно.

• Інтервальний, який застосовувати потрібно обережно.

• Ігровий метод.

Різноманіття способів досягнення мети, постійні зміни ситуацій, динамічність дій не дозволяють точно регулювати навантаження як по спрямованості, так і за ступенем впливу [7, c. 23].

Круговий метод - один з комбінованих методів вправи. Основу його становить послідовне виконання спеціально підібраного комплексу фізичних вправ з використанням ряду методів. Юні спортсмени переходять від однієї вправи до іншого, від снаряда до снаряда, від одного місця виконання до іншого, пересуваючись як би по колу. Виконавши останнім вправа в даній серії, вони знову повертаються до першого, замикаючи коло.

При використанні кругового методу можливі поєднання різних методів вправи. Виділяють кілька варіантів кругової тренування:

• за методом тривалого безперервні вправи (заняття проводяться без перерв і складаються з одного, двох, трьох проходжень круга; застосовується в основному для розвитку загальної і силової витривалості);

• за методом інтервального вправи (застосовується для вдосконалення загальної, швидкісної і силової витривалості, швидкісно-силових якостей, максимальної сили, спритності); [7, c. 24]

• за методом повторного вправи (використовується для розвитку швидкості, максимальної сили, швидкісної витривалості). Круговий метод дозволяє диференційовано розвивати не тільки фізичні якості (силу, швидкість, витривалість), але і їх комплексні форми прояви (силову, швидкісну, швидкісно-силову витривалість і т.д.).

Для проведення тренування з використанням кругового методу заздалегідь складається комплекс вправ, визначаються місця виконання вправи («станція»); на першому занятті проводяться випробування на максимальний тест (МТ) по кожному вправі за умови їх правильного виконання, встановлюється система підвищення навантаження; на останньому занятті рекомендується перевірити МТ по кожному вправі і порівняти результати з вихідними. Засобами кругового тренування можуть бути найрізноманітніші Загальнорозвиваючі і спеціальні вправи, зазвичай технічно не складні, циклічні і ациклічні. Вправи підбираються залежно від завдань заняття, рухових можливостей кожного юного спортсмена і з урахуванням перенесення рухових якостей і рухових навичок [7, c. 24].

У комплекс, спрямований на всебічне фізичний розвиток, входить не більше 10 – 12 вправ, в комплекс зі спеціалізованою спрямованістю – не більше 6 - 8. вправи можуть виконуватися на спортивнихснарядах або зі спортивним інвентарем і пристроями.

Під максимальним тестом (МТ) визначають максимальні рухові можливості юних спортсменів в якомусь вправі (завданні). Для всіх юних спортсменів МТ проводиться у формі змагань. Його показники (максимальне число повторень вправи, максимальна вага обтяження, мінімальне або максимальне час виконання вправи і т.д.) служать вихідними даними для вибору індивідуальної навантаження в одному або системі занять [1, c. 126].

Індивідуальна дозування навантаження визначається в залежно від методу вправи в круговій тренуванні. Індивідуальна дозування навантаження в межах стандартного часу може здаватися формулою, яка означає, що в кожному тренувальному коли виконують 50% навантаження МТ, а коло проходять 1, 2 або 3 рази. Надалі підвищення навантаження можливе за рахунок прогресивного збільшення обсягу від МТ: 2 до (МТ +2): 2,(МТ +3): 2 і т.д., тобто, збільшення, наприклад, кількості повторень вправи на «станцію» на 1, 2, 3 і більше разів.

Строго індивідуальне дозування навантаження риса кругового методу. В результаті і у фізично слабких і у сильних юних спортсменів підтримується інтерес до занять. Оцінка досягнень по максимальному тесту та облік приросту навантаження дають наочне уявлення про розвиток працездатності за її кількісними показниками. При застосуванні кругового методу найбільш ефективно вирішуються завдання зв'язаного розвитку якостей і вдосконалення навичок.

Відмінні риси кругового тренування:

• регламентація роботи і відпочинку по кожній «станції»;

• індивідуалізація тренувального навантаження;

• використання добре розучених вправ;

• послідовність включення в роботу різних м'язових груп.

Недоліки методу: при великому числі повторень, надмірних навантаженнях, високому темпі швидко наступає стомлення нервових центрів, знижується чіткість виконання вправ, допускаються помилки в техніці, які потім поступово закріплюються [1, c. 127].

Змагальний метод характеризується виконанням вправ із найбільшою інтенсивністю при дотриманні правил змагань. Це один із способів стимулювання інтересу та активізації діяльності юних спортсменів з установкою на перемогу або досягнення високого результату в будь-якій фізичній вправі. Змагальний метод застосовується для розвитку фізичних, вольових і моральних якостей, вдосконалення рухових умінь і навичок, а також теоретичних здібностей. Цінність цього методу полягає в тому, що спортсмени, прагнучи показати свої найкращі результати, вчаться мобілізовувати свої сили і можливості для боротьби за перемогу, набувають тактичні навички [1, c. 127].