1. Демографічний фактор.

Що впливає:

- різке падіння показників народжуваності та зростання смертності;

• низькі показники шлюбності;

• низька тривалість життя;

• несприятлива вікова структура населення;

• зростання економічного навантаження на працездатне населення з боку осіб пенсійного віку;

2. Чинник робочої сили (трудовий). Вплив цього чинника на розміщення виробництва визначається кількістю затраченої праці на виробництво однієї одиниці продукції, кількістю робітників, потрібних для виробництва певної кількості продукції.

Трудомісткість – показник частки заробітної плати у собівартості виробленої продукції.

• високотрудомісткі (великі затрати праці на випуск одної продукції);

• середньї трудомісткості (менші затрати праці, і більший випуск продукції);

• низької трудомісткі ( мінімальні затрати праці на одиницю продукції).

Найбільш трудомісткими виявляються такі галузі: електроніка (виробництво ЕОМ, телевізорів, радіоприймачів, побутової електроніки), автомобілебудування, верстатобудування, бавовняна, шовкова, взуттєва промисловість. Трудомісткі види виробництва розміщуються у містах, які мають вільні трудові ресурси.

До фактора трудомісткості належить фактор наукомісткості виробництва. Наукомісткість – виробництво, яке потребує великої кількості робочої сили та великих вкладень у науково-дослідну роботу.

Умова:

• достатня кількість робочої сили

• інститутів

• навчальних закладів

3. Споживчий фактор. Тяжіння до споживчого фактору виникає у таких випадках:

• готовий продукт не може перевозитися на великі відстані через певні споживчі властивості (хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, молочні продукти, сірчана кислота);

• підприємство орієнтується на споживача;

• коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані може збільшити його вартість (цегла, будівельні матеріали, залізобетон);

• коли масове споживання готової продукції знаходиться у певних центрах, наприклад великих містах, а сировина транспортується легко (виробництво пластмас, меблів, цукру-рафінаду, сталі з металобрухту).

Питання 10. Економічні та технічні фактори розміщення прод сил та формування економіки регіонів

Транспортний фактор – один з найвпливовіших для розміщення виробництва. Залежно від величини транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє до сировини або до споживачів.

Щоб визначити інтенсивність його впливу треба розрахувати витрати сировини і палива на одиницю виробленої продукції. Якщо вони перевищують вагу готових виробів, то підприємство вигідно розміщувати поблизу сировини і палива, бо це приводить до скорочення паливних витрат. І навпаки, у тих випадках, коли витрати сировини і палива менші за вагу готової продукції, підприємства можуть бути розміщені на значній відстані від сировинних баз (виробництво суперфосфату, макаронних виробів, бавовняних тканин). Дорогі вантажі (цукор, машини, бавовник, вовна, шовк-сирець). Дешеві вантажі(будівельні матеріали, вугілля, руди чорних і кольорових металів) перевозити на великі відстані невигідно.

Фактор ринкової кон’юнктури

Кон’юнктура ринку (співвідношення попиту і пропозиції) – це співвідношення між наявними на ринку матеріальними цінностями і послугами та потребами на них. (стимулом для розвитку виробництва – є зростання попиту на вироблену продукцію, і навпаки, зменшення попиту веде до скорочення виробництва). Ринкова кон’юнктура складається під великим впливом науково-технічних змін. Нові технології підвищують конкурентоспроможність, та якість продукції.

Фактор економіко-географічного положення

Економіко-географічне положення (об’єкта, країни, району, населеного пункту) – це сукупність його просторових відношень до інших об’єктів, які впливають, або можуть вплинути на його розвиток, враховуються екологічна ситуація, наявність основних центрів і вузлів, ринків збуту. До найважливіших відношень належать:

- джерела природних і трудових ресурсів;

- ринки збуту продукції; - транспортна забезпеченість;

- екологічна ситуація; - наявність головних економічних центрів і вузлів.

Географічне розташування об’єкту або території може розглядатися на трьох рівнях: макро-, мезо- й мікро-.

Технічні фактори

Фактор науково-технічного процесу впливає на розміщення підприємств і галузей у результаті наукових здобутків і змін у технологіях промислового і сільськогосподарського виробництва. Вдосконалюються технології, змінюються витрати на сировину, паливу, електроенергію, на виробництво готової продукції - тому відбуваються певні зрушення у просторовій організації виробництва. З розвитком науки деякі галузі змінюють потреби у певних ресурсах.

Екологічний фактор відіграє велику роль у розміщенні продуктивних вил і розвитку економіки регіонів.

Всі вище наведені фактори – це ідеальна модель для розміщення продуктивних сил. Немає такого об’єкта, вибір розміщення якого залежав би від одного фактору (повинен бути комплекс факторів). Екол. ф. Пов’язаний із змінами в технології. Впливає на розміщ., коли виробник забруднює навколишнє середовище. Вичерпання природних ресурсів.

Питання 11. Фактори сталого розвитку продуктивних сил

Концепцію сталого розвитку було прийнято у Ріо-де-Жанейро у 1992 році.

Сталий розвиток – це такий розвиток, який задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутнього покоління задовольняти свої власні потреби.

Основна мета: постійне існування людської цивілізації.

Методи забезпечення сталого розвитку:

1. Консервативні (створення заказників, заповідників)

2. Обмежувальні (встановлення лімітів)

3. Методи заборони

4. Регламентуючі методи

5. Стимулюючі

Складові сталого розвитку:

1. Економічна складова

а) підвищення економічної ефективності виробництва

б) економічне зростання

в) досягнення середньо статистичного доходу на одного жителя

2. Соціальна

а) підвищення рівня освіти

б) покращення здоров’я

в) матеріальна забезпеченість людей

3. Екологічна

а) підтримка асиміляційного потенціалу

б) підтримка рівноваги екосистем

в) повне комплексне використання природних ресурсів

г) зменшення антропогенного впливу.

Питання 12. Вплив природних передумов на територіальну організацію виробництва. Значення природно-ресурсного потенціалу у розвитку і розміщенні ПС.

Природні умови й ресурси істотно впливають на особливості й засади територіальної організації виробництва. До прир. умов належать: клімат, рельєф, геологічна будова, географічне положення. Вони можуть або гальмувати розвиток виробництва або створювати додаткові умови для прогресу.

За ступенем залежності від пр умов і ресурсів галузі можна розділити таким чином:

Ступінь залежності
Великий	значний	Незначний
Сільське господарство Лісове господарство Рибне господарство Гідроенергетика Гірничодобувна промисл Трубопровідний транспорт Суднобудування Рекреаційне господарство	Чорна металургія Мет-гія міді, цинку, нікелю Теплоенергетика Синтетичний каучук Лляні тканини Цукрова промисловість Будматеріали Бавовноочисна промислов	Машинобудування Текстильна (окрім лляної) Взуттєва Атомна енергетика Залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт Освіта, наука Культура

Природно-ресурсний потенціал – це сукупність природних ресурсів і природних умов, які знаходяться в певних географічних межах і забезпечує задоволення економічних, екологічних, соціальних, культурно-оздоровчих потреб людини та суспільства в цілому.

Структура природно-ресурсного потенціалу:

- Компо­нентна структура характеризує внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо);

- Територіальна - різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів;

- Організаційна - можливість відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів.

- Функціональна структура відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та пев­них господарських комплексів.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виріз­няють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біо­логічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси

Економічна класифікація природних ресурсів

В основі економічної класифікації природних ресурсів лежать їх поділ на ресурси виробничого й не виробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення.

1. В залежності від сфери застосування

- промислові

- с/г

- ресурси не виробничої сфери

2. за значенням

- балансові (їх використання економічно вигідне)

- позабалансові (ті ресурси, які на даному етапі розвитку не вигідно використовувати)

3. за ступенем розвіданості

- Докладно розвідані і передані до експлуатації (А)

- розвідані з приблизним визначенням кількості (В)

- менш розвідані (С)

- оцінені приблизно (С1)

Ресурсозабезпечення – співвідношення між величиною запасів природних ресурсів і розмірами їх витрат.

Питання 13. Роль демографічних передумов у РПС. Сучасна демографічна ситуація в Україні, її регіональні особливості.

У комплексі передумов рпс демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси – головна продуктивна сила. Проте, населення є не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Населення формує і споживчій ринок, і ринок праці.

Демографічні передумови можна поділити на такі основні структурні блоки:

• чисельність населення, його динаміка;

• розміщення населення на території, густота населення, форми розселення, міграції;

• статево-вікова структура населення;

• національний склад населення та його територіальні особливості;

• трудові ресурси та їх структура;

• регіональні особливості трудоресурсної ситуації;

• ринок праці та забезпечення продуктивної зайнятості;

• демографічна політика держави.

Чисельність населення впливає на формування контингенту труд. рес. і потенціалу внутрішнього ринку країни або регіону. Певною мірою вона визначає і розмір валового внутрішнього продукту країни.

Чисельність населення країн та регіонів постійно змінюється. Ці зміни відбуваються внаслідок природного руху (зміна кількості населення природним шляхом, внаслідок - народжень і смертей), а також завдяки міграціям (переміщення людей з одних регіонів до інших).

Народжуваність – кількість народжених на 1000 мешканців за певний час.

Смертність – кількість померлих на 1000 мешканців за певний час.

Різниця між кількістю народжених та кількістю померлих називається природнім приростом.

Різниця між кількістю прибулих та вибулих — сальдо міграцій.

Величина зміни чисельності населення країни (регіону) дорівнює сумі його природного приросту та сальдо міграцій.

Демографічна статистика розрізняє поняття «наявне населення» та «постійне населення».

Наявне населення – це люди, що перебувають на території країни (регіону) незалежно від місця їх постійного проживання.

Постійне населення — це сукупність людей, які постійно проживають в країні (регіоні) незалежно від того, де вони перебувають у момент спостереження.

Чисельність постійного населення дорівнює чисельності наявного мінус тимчасово проживаючі плюс тимчасово відсутні.

Зниження чисельності населення України веде за собою погіршення статево-вікової структури населення (його старіння), режиму відтворення, забезпеченості народного господарства трудовими ресурсами відповідної якості.

Відтворення населення — це процес постійної заміни поколінь людей.

Для характеристики перебігу процесів відтворення використовують такі показники: загальний коефіцієнт народжуваності(10), загальний коефіцієнт смертності (17)та загальний коефіцієнт природного приросту(-7). Сер трив життя: жін. – 74, чол.- 62. К-ть населення 46,2 млн чол..

Густота населення. Україна належить до держав з високою густотою населення. У цілому по країні густота населення становить 82 чол. на 1 км2. Розміщення населення по території повною мірою відповідає особливостям розміщення виробництва, її природно-ресурсному потенціалу.

Найменша густота населення характерна для Українського Полісся та півдня країни. Тут вона становить менш як 60 чол. на 1 км2. Причому в Чернігівській області густота населення не досягає і половини від середнього показника по Україні. Такий рівень заселеності тут зумовлений особливостями господарської діяльності. Рідко заселений і південь України, особливо Херсонська та Миколаївська області. Найвищий показник густоти населення в Україні характерний для Східного регіону, де він перевищує 130 чол. на 1 км2, а в Донецькій області — 185 чол./км2. Висока густота населення характерна і для західних областей України, в Львівській області вона становить 124 чол./км2, у Чернівецькій — 115 чол./км2.

За впливом факторів розселення наша країна ділиться на 3 регіони:

У Донецько-Придніпровському районі розселення зумовлено промисловим розвитком. Західноукраїнський район більшою мірою зазнав впливу фактора сільського розселення. У Південному районі вплив обох факторів приблизно урівноважений. Статево-вікова структура населення. Основною глобальною тенденцією на сучасному етапі є зростання питомої ваги осіб старших вікових груп. Цей процес отримав назву «старіння населення», є серйозною соціально-демографічною проблемою для будь-якого суспільства (яка до того ж практично не має реальних шляхів вирішення).

Збільшення кількості осіб похилого віку обумовлює зростання державних витрат на їх соціальне забезпечення. Якщо одночасно не збільшується (або збільшується меншими темпами) кількість платників податків (якими переважно є особи працездатного віку), то збільшується розмір податку до Пенсійного Фонду. Аналіз статистичних матеріалів свідчить про те, що в Україні спостерігається постійне переваження жінок в загальній чисельності її населення. Перевага чисельності жінок над чоловіками пояснюється насамперед нижчою смертністю жінок, з одного боку, та міграцією за межі держави, що впливає на чисельність чоловіків – з другого. У віковій групі до 25 років включно чисельність чоловіків більша, ніж жінок; у віковій групі понад 26 років чисельна перевага – на боці жінок. І ця перевага збільшується з кожною віковою групою.

Аналіз регіональних особливостей статево-вікової структури населення України показує, що найбільша диспропорція у бік чисельної переваги жінок та загального постаріння населення характерна для Подільських, та центральних областей України. Найбільш сприятлива статево-вікова структура населення у західних областях: Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Рівненській.

Етнічна структура Національний склад населення України характеризується значною чисельною перевагою основної нації – українців. За даними останнього перепису населяння, українці становили 77% усіх жителів України. Поряд з українцями на території України проживає понад 100 національностей. Серед них найбільшу частку становлять росіяни – понад 17% всього населення країни. Друге місце за чисельністю після росіян займають жителі єврейської національності – 1% населення України. На території України проживає значна чисельність населення з прилеглих до країни держав – білоруси, угорці, румуни, поляки, а також: греки, татари, вірмени, цигани, німці та ін.

Найбільш етнічно різноманітні регіони України — Чернівецька, Одеська, Закарпатська області та АР Крим. Найближча до однонаціональної — Тернопільська область, де з кожних 50 мешканців лише 1 не українець.

Сучасна демографічна ситуація в Україні, її регіональні особливості.

Україна знаходиться на такому етапі демографічного розвитку, коли народжуваність зменшується, а смертність зростає. Це призводить до зменшення загальної чисельності населення і відсутності навіть простого заміщення одних поколінь людей новими. Таким чином, відтворення населення України є звуженим.

В цілому демографічна ситуація в Україні характеризується великою різноманітністю регіональних особливостей. Причому у різні історичні періоди вона мала свою специфіку. На сьогодны природний приріст населення характерний лише для Закарпатської та Рівненської областей.

Масштаби депопуляції (переважання померлих над народженими) протягом останніх років найбільшими були у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях, де раніше мав місце найвищий природний приріст населення. Низькі коефіцієнти природного приросту характерні не лише для областей Донбасу і Придніпров'я, але і для Вінницької, Київської, Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської та Чернігівської областей.

Другим регіоном за величиною відносних показників природного приросту населення є південні території України — Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська та Херсонська області.

Важливими факторами, що впливають на відтворення населення, є соціальні та природні умови його життєдіяльності. Особливо гостро їх дія проявилася в областях Донбасу та Придніпров'я, де сформувалися значні гіперурбанізовані території з високим рівнем забруднення атмосферного повітря, води, ґрунтів та продуктів харчування. Усе це знижує показники здоров’я населення, зокрема дітей. Такий же негативний вплив несприятливих природних умов проявляється і в інших високо урбанізованих регіонах України.

Негативний вплив на відтворення населення України ще довго матиме і значне радіоактивне забруднення її території. Нині понад 3 млн. чоловік проживає на території з різним ступенем радіоактивного забруднення. Вплив різних факторів, пов'язаних з цим явищем, погіршує стан демовідтворення. Це стосується насамперед таких областей України, як Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська та Чернігівська.

Важливою особливістю сучасної демографічної ситуації в Україні є досить високий рівень смертності населення

Питання 14-15. Трудоресурсна ситуація та ринок праці. Регіональні особливості безробіття.

Трудові ресурси – частина населення країни, яка за фіз. розвитком, набутою освітою, професійно-кваліфік. рівнем здатна працюв. у народному госп. і займатися сусп.-корисною діяльн. Залежить: - від статево-вікової структури; - від інтенсивності міграцій;

Труд. ресурси склад.:

1) працездатне насел. у працездатн. віці за винятком інвалідів 1та2 групи, а також непрацюючі люди працезд. віку, які отрим. пенсії;

2) працюючі пенсіонери;

3) працюючі підлітки(до 16р). Для чоловіків тривалість працездатного віку становить 44 роки (від 16 до 59), для жінок 49 (16-54).

На 2000 р чисельність труд. рес. 30 млн. чол., у тому числі працездатного населення 27,4 млн.ч.

Зайнятість населення – сис-ма соц.-економ. відносин пов’язаних з забезп. працездатного населення трудов. місцями та участю його у суп.-корисній праці. Безробіття – це соц. ек. Явище за якого частина економ-активного населення не може знайти роботу і залишається тимчасово не зайнятою і зареєстрована у держ. службі занятості. Причини безробіття: - структурні зрушення в економіці; - економічний спад; - політика профспілок та уряду у галузі оплати праці; - сезонні зміни в рівні виробництва окремих галузей економіки; - зміни в демограф. структурі; - пошуки найбільш вигідних умов роботи. Види безробіття: фрикційне(перше місце, або більш вигідне), структурне(в рез техн. прогресу), циклічне(зниження сукупного попиту на роб силу в пер екон спаду), природне=фрик+структ.,фактичний рівень безробіття.

Наслідки безробіття:Економіка втрачає частину ВВП , Скорочуються податкові надходження до держ. бюджету, зростають виплати для езробініх, зростають виплати працівникам, які працюють у держ служб. Зайнятості.

Трудоресурсна ситуація характеризує рівень забезпеченості сфери матеріального і нематеріального виробництва певної території. Залежить від:чисельності і динаміки труд рес.; від к-ті робочих місць; від структури господарства; Ефективності використання труд рес і роб місць.

Групи трудоресурсних ситуацій:

-трудонадлишкова;

-трудодефіцитна;

-трудорівноважна;

Ринок праці – це система суспільних відносин, яка обов’язково ґрунтується на товарно-грошових відносинах у сфері розподілу, обміну і використання робочої сили. Ринок праці характеризується такими чинниками:

Сукупний попит - загальна потреба госп. у найманій роб силі. залежить відк-ті роб міст;структурних і технологічних зрушень в економіці; характеру інвестиційної та інноваційної політики; руху робочої сили.

Сукупна пропозиція – чисельність ек. Активного нас, яке працює або активно шукає роботу. включає в себе:працівники,які хочуть змінити роботу, офіційно зареєстровані безробітні.

Особливості Укр. ринку праці:

1) збереження низького попиту на робочу силу майже у всіх сферах економіки.

2) перевищення пропозиції роб сили над попитом на неї.

3) поширення нерегламентованої зайнятості.

4) низька місткість ринку праці.

5) значна частка зареєстрованих безробітних з високим рівнем кваліфікованої підготовки.

Кожна країна окремо формує свою індивідуальну модель ринку праці, але на даний момент можна виділити 3 класичних моделі: - японська (довічний найм); - американська; - шведська (держава попереджає безробіття);

Питання 16-17. Економіка України, як єдиний народногосподарський комплекс. характеристика основних складових народногосп комплексу.

Економічний простір – це економічно - насичена територія, що вміщує багато об’єктів і зв’язків між ними(насю пунки, промсл.підпр., госп. площі, транспортні мережі)

Умови формування єдиного економічного простору:

- загальне екном. Законодавство;

- єдність грошово-кредитної системи

- єдність митної території

- функціонування єдиних інфраструктурних систем.

Фактори формування господарського комплексу:

• висока господарська освоєність території;

• різноманітний природно-ресурсний потенціал;

• трудоресурсний потенціал;

• сприятливе геополітичне положення; давня історія розвитку.

Основні риси народногосподарського комплексу Укр.:

- наявність потужного промислового і агропромислового комплексу;

- рівність промислового і сировинно-промислового виробництва у багатьох регіонах;

- переважно екстенсивний розвиток с/г виробництва;

- велика частка у структурі підприємств оборонно-промислового комплексу;

- застарілість технологій;

- високий рівень територіальної зосередженості господарства;

- недостатній розвиток рекреаційного комплексу;

- недостатнє використання сировинної бази;

• низька забезпеченість паливно-енергетичними, лісовими, водними ресурсами.

Соціальна інфраструктура: 1) матеріально-побутова підсистема: торгівля, побутове обслуговування. 2) соціально-культурна: культурна:, соціальна: туризм і т.д.

Виробнича інфраструктура-це цілісна сукупність госп. суб’єктів, діяльність яких спрямована на обслуговуванням і забезпечення різних виробництв (вантажний транспорт, будівництво, ремонтно і матеріало-технічне виробництво, інформ служба)

Ринкова інфраструктура – всі галузі, які обслугов. ринкові відносини: заклади кредитування, страхування, банки.

Банк – фінансова установа, скуплює грошові засоби та накопичення, яка надає кредити, виконує грошові розрахунки, випуск грошей в обіг, операції з цінними паперами и т.п.

Інституційна (державн. - управлінська) інфраструктура: - судова влада; - органи внутрішн. справ; - органи держ. управління.

Територіальна структура:

Промисл пункт - це насел пункт з одним промисл підпр.

Промисл центр-місто де є декілька пром підпр.

Пром вузол- зосередження на обмеженій території обєднань підприємств, які розміщ близько один від одного і мають зв’язки.

Пром район-виникає на основі комплексів та угруповань, де застосов різні форми організації виробництва.

Питання 18. Промисловість України як найважливіша структурна ланка господарського комплексу. Форми організації промислового виробництва.

Промисловість – найважливіша структурна ланка (сектор) господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого в народному господарстві, створюється основна частка національного доходу. Промисловість України - це складний комплекс з усіма притаманними сучасній індустрії галузями. Всього індустрія республіки налічує близько 300 галузей. Населення України становить близько 1 відсотка усього населення Земної кулі, а ним виробляється 5 відсотків індустріальної продукції планети. На Україну припадає 1/10 світового виробництва чавуну, 1/11 - сталі, 1/12 - кам'яного вугілля. Україна є виробником ряду конкурентоспроможних на міжнародному ринку товарів і володіє значним банком унікальних технологій та наукових розробок, реалізація яких відкриє резерв нових можливостей для власного і світового прогресу. В Україні структурна перебудова господарства визнана пріоритетною, бо у спадщину від соціалістичного господарювання залиш економіка із застарілими енерго і ресурсо місткими технологіями, вел часткою екологічно небезпечних в-в з низькою їх ефективністю. У процесі реформування промисловості виявилося, що її структура не раціональна: в ній – значна частка важкої промисловості, передусім галузей, що обслуговують Військ-Пром. Комплекс, і незначна частка галузей, що виготовляють товари народного вжитку. Для України характерна висока частка гірничо-добувної промисловості у випуску промислової продукції, а звідси – експорт різної продукції.Це призводить до великих втрат, бо сир-на реалізується на світовому ринку за низьким цінами. Необхідний розвиток обробної промисловості, підвищення її конкурентоспроможності. Реструктуризація – це засіб забезпечення оптимального функціонування суб’єктів економіки у безперервно мінливому ринковому просторі, що полягає у здійсненні с-ми заходів для зростання ефективності в-ва і підвищення конкурентоспроможності. Санація – с-ма різноманітних заходів, спрямованих на відбудову і зміцнення фінансового становища підприємства, підвищення його платоспроможності, фін. стійкості і конкурентоспроможності.

Форми організації промислового виробництва:

Концентрація – це усуспільнення виробництва, через збільшення розміру підприємств, збільшення чисельності засобів виробництва, випуску готової продукції на більш великих підприємствах.