3. Читацька адреса навчальної літератури

Читацька адреса – важлива характеристика навчальної літератури, що визначає особливості інформації й обсяг знань. Читачі представлені різними групами тих, хто навчається (учнів шкіл, студентів ВНЗ, слухачів системи підвищення кваліфікації), і тих, хто навчає (вчителі шкіл, викладачі ВНЗ та ін.).

До категорії учнів належить на певних етапах практично все населення. Суспільство зацікавлене в тому, щоб усі були охоплені різними формами навчальної роботи, щоб інформаційна культура в цілому мала найвищі показники.

Відповідно до ступеня навчання виділяють дошкільну, шкільну загальну освіту; середню та вищу професійну освіту; підвищення кваліфікації фахівців; перепідготовку кадрів. Кожному ступеню освіти відповідає своя система вимог до характеру навчання, цілей і задач навчального процесу, форм і методів, які використовуються на різних його етапах.

Головна відмінна ознака кожної категорії – рівень первинних знань і можливості їх розвитку. Так, середня освіта на “вході” в систему одержує суб’єкта, який не має сформованої інформаційної культури, на “виході” суб’єкт є соціальною особою, що має знання і навички, які дозволяють брати участь у практичній діяльності та продовжувати свою освіту.

Цей процес має свої закономірності. Ступінь навчання характеризує особливості навчального процесу, специфіку комплексу навчальних видань, характер і обсяг відображеної в них інформації, а також загальні підходи до конструювання навчальних видань.

4. Види навчальних видань за цільовим призначенням і характером інформації.

Виділяють чотири групи видань, методика редакторської підготовки яких враховує цільове їх призначення та характер інформації.

Навчальні плани і навчальні (робочі) програми складають групу програмно-методичних видань. Методичні вказівки, рекомендації становлять групу навчально-методичних видань. Підручники, навчальні посібники, конспекти й тексти лекцій – групу навчальних видань. Практикуми, збірники задач і вправ, хрестоматії, книги для читання – групу допоміжних видань.

Зупинимося на характеристиках цих видань, важливих із погляду їх редагування.

Програмно-методичні видання визначають мету і завдання, структуру, зміст дисциплін, обсяг матеріалу з окремих питань, послідовність їх розгляду. До програмно-методичних видань належать навчальні плани та навчальні програми. Вони призначені перш за все для викладачів і методистів, які організовують процес навчання.

Навчальний план – документ, що регламентує навчальний процес. У ньому визначаються форми й види навчання, порядок, терміни теоретичних, практичних і лабораторних занять, домашніх завдань, самостійних робіт, курсових і дипломних проектів, форми та види контролю знань, час проведення випробувальних іспитів, заліково-екзаменаційних сесій з дисциплін.

Навчальні програми (типові, тимчасові, робочі ) – видання, що визначають зміст і обсяг знань, умінь, навичок, якими необхідно оволодіти за певний проміжок часу.

У програмах відображено зв’язок між дисциплінами, показано види занять, позначено коло літературних джерел, на основі яких розроблено певний предмет.

Програмно-методичні матеріали керують відповідною системою навчальної літератури.

Навчально-методичні видання – методичні вказівки, методичне керівництво, що містить матеріали з методики викладання навчальної дисципліни, вивчення курсу, виконання контрольних робіт, курсових і дипломних проектів у ВНЗ, з організації самостійної роботи студентів.

Ці матеріали містять методику оволодіння дисциплінами та виконання завдань, методику дипломного і курсового проектування, підготовки контрольних робіт. Вони організовують роботу учнів і викладачів у процесі вивчення дисципліни.

Навчальні видання – підручник, навчальний посібник, курс лекцій, конспект лекцій.

Підручник – основне навчальне видання з дисципліни. Містить перш за все базові знання з предмету. Включає апробовані дані й інформацію, розкриває методичні аспекти отримання знань у тій чи іншій галузі, дає характеристику найважливіших процесів і явищ, що “школою” цієї дисципліни.

Матеріал організований так, щоб учень мав можливість самостійно засвоїти зміст викладу.

Виклад повинен бути послідовним, системним, логічно обґрунтованим, причому характеристики процесів і явищ мають бути цілісні, орієнтуватися на конкретні категорії учнів.

Підручник створюється з урахуванням специфіки рівня знань і можливості сприйняття інформації тими, хто навчається. Таке видання дає повне уявлення про предмет. Теоретичні і технічні питання розглядаються у взаємозв’язку, характеристики знань та їх використання представляються послідовно, у взаємодії.

Обсяг і структура підручника визначаються відповідною навчальною програмою, яку підручник охоплює цілком.

Зміст підручника відображає певну систему знань, що становлять основне ядро інформації з науки, сфери діяльності, галузі або їх розділу (напряму). Крім того, підручник включає характеристику методів отримання і використовування знань у цій сфері, а також методологічні підстави, що визначають базові закони та закономірності функціонування і розвитку відображеної в підручнику діяльності чи сфери знання, ключові проблеми та найважливіші тенденції розвитку певної науки, сфери діяльності або їх розділу (напряму).

За змістом розрізняють загальні і спеціальні підручники. Загальні підручники містять фундаментальні знання гуманітарного, природничонаукового, технічного характеру. Спеціальні – професійні знання за профілем кожної спеціальності.

Вузівський підручник за характером інформації наближається до наукової монографії, оскільки логіка навчального предмету відповідає, як правило, логіці науки, методи викладу і система термінів відповідають традиціям науки. В той же час відбір інформації відрізняє підручник від монографії: до нього належить не оригінальний, а вже апробований матеріал.

Методика викладу матеріалу та методичний апарат дають можливість самостійно опановувати зміст підручника. Комплекс підручників ВНЗ із загальних і спеціальних дисциплін дає необхідний об’єм знань, потрібних фахівцю відповідного профілю діяльності.

Навчальний посібник видається як додаток до підручника. Він відповідає програмі навчального курсу в цілому або його розділу та містить в основному новий матеріал із курсу, розширюючи фундаментальні знання, що є в підручнику. Зміст навчального посібника більше, ніж зміст підручника, відображає актуальні проблеми і тенденції розвитку галузі.

У навчальний посібник можна включати спірні проблеми, демонструючи різні погляди на проблему. Навчальні посібники призначені для розширення, поглиблення та кращого засвоєння знань, передбачених навчальними програмами і викладених у підручнику.

Для студентів ВНЗ виходять такі видання, як курси лекцій і конспекти лекцій.

Курс лекцій містить лекції одного автора з дисципліни або взаємопов’язані між собою лекції декількох авторів із кількох питань однієї дисципліни. Курс лекцій є доповненням до підручника і подає в основному новий оригінальний матеріал. Лекції створюються на базі прочитаного матеріалу. Курс лекцій – авторська робота, що розкриває конкретні проблеми, ставить дискусійні питання, відображає власну позицію автора.

У лекціях виявляється творча індивідуальність автора, оскільки в них розкривається позиція автора щодо поставлених проблем. Курс лекцій може бути створений на основі дисертаційного дослідження як результат вивчення актуальної проблеми.

Конспект лекцій містить основні положення лекційного курсу. Готується з дисципліни або як додаток до підручника. Як правило, в ньому розглядають нові проблеми, розкривають альтернативні рішення, характеризують оригінальні напрями розвитку галузі.

Серед допоміжних видань важливе місце займають практикуми. До них належать збірники задач, вправ і контрольних робіт, посібники, вказівки щодо проведення лабораторних, практичних, домашніх робіт, завдання для проведення практичних занять, посібники, вказівки щодо виконання курсових і дипломних проектів (робіт), щоденники спостережень.

Практикуми направлені на закріплення знань та вмінь, формування навичок практичної роботи, оволодіння формами і методами пізнання, використаними у певній сфері. Зміст практикуму відображає основні аспекти навчального курсу, повторюючи теоретичні і практичні питання для детального їх розгляду і закріплення. Практикуми можуть складатися тільки з одних питань і завдань, включати додатково методичні вказівки щодо їх виконання або матеріали, що розкривають найскладніші питання. Структура практикуму відображає послідовність викладу матеріалу, прийняту в навчальній програмі.

Хрестоматія – збірка текстів, що ілюструють зміст підручника. До хрестоматії належать документи, літературні твори та фрагменти з них, а також методичні вказівки, що пояснюють тексти, поєднують їх із питаннями навчальної дисципліни.

Книги для читання видають для допомоги тим, хто вивчає іноземні мови. До них належать закінчені твори і фрагменти з них, що дозволяють формувати навички роботи з іноземним текстом.