1. Понятійний апарат дошкільної корекційної педагогіки

Неодмінною умовою виділення і функціонування будь-якої науки є створення в ній власного понятійного апарату.

Корекційна педагогіка є педагогічною наукою, тому вона користується багатьма загальними педагогічними поняттями, зокрема, освіта, виховання, навчання, методи, принципи, ди­дактика. Окрім цього корекційна педагогіка як дефектологічна наука користується загально дефектологічними поняттями, зо­крема, корекція, компенсація, реабілітація, інтеграція, адапта­ція. Понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки є досить широким, він використовує також певні категорії спеці­альної психології, медичні терміни, міжнаукові поняття.

Наведемо визначення окремих важливих для корекційної педагогіки понять.

Освіта — результат завершеного навчання.

Навчання — цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у про­цесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.

Виховання - передача досвіду суспільних стосунків і фор­мування духовної сфери особистості. Використовується як у ши­рокому (соціальному, педагогічному), так і вузькому розумінні.

Формування - процес становлення людини як соціальної істоти під впливом багатьох факторів екологічних, соціаль­них, економічних, психологічних, політичних та ш.

Розвиток - процес і результат кількісних і якісних змін в організмі людини.

Соціалізація становлення особистості людини на основі засвоєння нею елементів суспільної культури і соціальних цін­ностей.

Діти з порушеннями (вадами) психофізичного розвитку— діти, що мають фізичні і (або) психічні порушення, які відо­бражаються на усьому психофізичному розвитку дитини і пере­шкоджають засвоєнню нею соціокультурного досвіду без спеці­ально створених умов.

У якості синонімів використовують: діти, що потребують корекції психофізичного розвитку; аномальні діти; діти з особ­ливими освітніми потребами; неповносправні діти.

Корекція — система педагогічних, психологічних і медич­них заходів, спрямованих на послаблення і (або) подолання вад психофізичного розвитку розумово відсталих учнів у процесі на­вчання і виховання з метою максимально можливого розвитку їхньої особистості.

У вузькому розумінні цей термін означає поліпшення, ви­правлення вади (від лат. correctio).

Корекційна робота — це діяльність, спрямована на поліп­шення процесів розвитку і соціалізації дитини, послаблення або подолання її психофізичних вад у процесі навчання і виховання з метою максимально можливого розвитку її особистості та під­готовки до самостійного життя.

Інтеграція — включення дитини з вадами психофізичного розвитку в середовище здорових людей у процесі навчання, ви­ховання, праці, проведення вільного часу.

Інклюзія — це політика й процес, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах. Головний принцип інклю­зії: «Рівні можливості для кожного*.

Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, що ґрун­тується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, і передбачає навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку в умовах загальноосвітнього закладу.

Реабілітація (згідно визначенню Комітету експертів ВОЗ) - застосування цілого комплексу заходів медичного, соціально­го, освітнього та професійного характеру з метою підготовки або перепідготовки індивідуума до найвищого рівня його функціо­нальних здібностей. 26

Т ермін "реабілітація" є похідним від терміну "абілітація". Стосовно дітеіі раннього віку з відхиленнями у розвитку доціль­но використовувати термін "абілітація", оскільки у ранньому віці мова йде не про відновлення здібностей, а про первинне їх формування.

Абілітація — первинне формування функцій і здібностей у дітей раннього віку з проблемами розвитку за рахунок створення спеціальних умов.

Соціальна адаптація — пристосування учня до умов життя і праці.

Корекційна освіта — освіта у спеціальних закладах (шко­ли, класи, реабілітаційні центри), яка надається фахівцями і містить навчальний, виховний і корекційний компоненти.

Спеціальні умови для одержання освіти (спеціальні освіт­ні умови) — умови навчання (виховання), в тому числі спеці­альні освітні програми і методи навчання, індивідуальні ТЗН і середовище життєдіяльності, а також педагогічні, медичні, со­ціальні та інші послуги, без яких є неможливим (ускладненим) засвоєння загальноосвітніх і професійних освітніх програм осо­бами з порушеннями психофізичного розвитку.

Спеціальний (корекційний) освітній заклад - освітній заклад, створений для дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

2. ВЗАЄМОЗВ*ЯЗОК ДОШКІЛЬНОЇ КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ЗНАНЬ

Корекційна педагогіка як одна з галузей педагогічної науки тісно взаємопов’язана зі всім блоком психолого-педагогічних та спеціальних дисциплін.

Корекція має тісний взаємозв'язок із загальною педагогікою, що визначає цілі, завдання, зміст, форми та методи навчання й виховання підростаючого покоління, різнобічний розвиток особистості дитини.

Разом із тим, корекційна педагогіка вносить істотні поправки до методики та технології застосування педагогічних знань, до змісту навчання та виховання дітей і підлітків у відповідності із природою та характером їхнього дефекту, опрацьовує свої прийоми та методи корекційного впливу у різних галузях спеціальної педагогіки (тифло -, сурдо -, олігофренопедагогіці, логопедії та ін.).

Корекційна педагогіка використовує знання вікової і педагогічної психології. Побудову корекційно-педагогічної діяльності, організацію диференційованого навчання та індивідуального виховання неможливо здійснити, якщо не знати природи дефекту у дитини, та не з'ясувати причини його відхилень у поведінці та розвитку. Так, без знань основ загальної психології важко організувати ефективну корекційну роботу, тим більше що результати дослідження закономірностей психічного розвитку дитини показують, що вони ідентичні як для норми, так і для патології. Разом з тим для дітей із вадами у розвитку характерні такі особливості психіки, що не завжди можна зустріти у нормальних дітей: затримка загального фізичного розвитку, слабкість, нерозвиненість сенсорних аналізаторів, неповне (фрагментарне) сприймання навколишнього світу та ін. Така діалектична єдність загального й особливого у психічному стані дітей та підлітків підводить нас до констатаціївзаємозв'язку корекційної педагогіки та філософії. Повсякденний педагогічний вплив на дефект у психічному або фізичному розвитку наводять до вияву філософської закономірності переходу кількості до якості, до зменшення відхилення або до компенсації фізичного дефекту за рахунок активізації діяльності здорових органів.

У корекційній педагогіці є тісний взаємозв'язок із соціальною педагогікою, предметом якої є дослідження виховних сил суспільства та засобів їхньої актуалізації, шляхів інтеграції можливостей громадських, державних та приватних організацій в цілях створення умов для розвитку і позитивної самореалізації людини.

Із соціальною психологією можна прослідити зв'язок у тому, що вона вивчає закономірності поведінки та діяльності людей, обумовлені фактом їхнього включення до соціальних груп, а також різнобічною психологічною характеристикою самих цих груп.

Соціологія допомагає у вивченні закономірностей становлення, функціонування та розвитку суспільства в цілому, соціальних взаємин.

Клінічними основами корекційної педагогіки слугують: анатомія, фізіологія і патологія людини; психопатологія; невропатологія; генетика; клініка розумової відсталості. Використання знань цих галузей допомагає у проведенні психолого-педагогічної діагностики, розробці корекційних програм, доборі методів роботи з дітьми, що потребують корекції психофізичногорозвитку.

Досить тісно корекційна педагогіка пов'язана із спеціальною психологією, яка виконує роль психологічного фундаменту у навчанні, вихованні дітей, корекційній роботі з ними.

Таким чином, ми бачимо досить різнобічний взаємозв'язок корекційної педагогіки з філософськими та соціально-педагогічними науками, що обумовлюється й визначається тими завданнями, які вирішує корекційна педагогіка.

Сама ж корекційна педагогіка слугує базою для спеціальних методик навчання та виховання дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями.

Корекційна педагогіка належить до галузі спеціальних педагогік. З нею тісно співпрацююють і розробляють близькі проблеми інші педагогічні науки:

· реабілітаційна педагогіка, що вивчає проблеми включення в нормальне життя дітей, які потрапили в біду;

· педагогіка окремих випадків, що направляє свої зусилля на вивчення особливо важких випадків виховання, створює методики індивідуального впливу;

· превентивна педагогіка, що досліджує питання примусового виправлення поведінки дітей і підлітків педагогічними засобами;

· лікувальна педагогіка (педагогіка здоров'я) розробляє комплекс ощадливих методик„ виховання ослаблених дітей.

3. Роль ранньої корекції та соціалізації дошкільників із психофізичними вадами.

Одним з найактуальніших напрямків спеціальної (корекційної) педагогіки на сучасному етапі, є рання комплексна допомога дітям з відхиленнями у розвитку. Рання комплексна допомога - це нова, область міждисциплінарного знання, яка розглядає теоретичні та практичні основи комплексного обслуговування дітей перших місяців і років життя з груп медичного, генетичного і соціального ризику відставання у розвитку. Рання комплексна допомога формується як частина системи, спеціальної освіти, покликана впливати на поліпшення умов для розвитку дітей з обмеженим потенціалом можливостей а також дітей, чий розвиток обумовлено дією множинних факторів ризику. Від ефективної організації ранньої комплексної допомоги у визначальній мірі залежать попередження інвалідності і (або) зниження ступеня обмеження життєдіяльності та працездатності. Особливості розвитку дитини в ранньому віці пластичність центральної нервової системи і здатність до компенсації порушених функцій обумовлює важливість ранньої комплексної допомоги, що дозволяє шляхом цілеспрямованого впливу виправляти первинно порушені психічні і моторні функції при оборотних дефектах та попередити виникнення вторинних відхилень у розвитку. Рання комплексна допомога передбачає широкий спектр довгострокових медико-психолого-соціально-педагогічних послуг, орієнтованих на сім'ю і здійснюваних в процесі узгодженої ("командної") роботи фахівців різного профілю. Вона являє собою систему спеціально організованих заходів, кожен елемент якої може розглядатися як самостійний напрям діяльності установ, що знаходяться у віданні органів охорони здоров'я, освіти та соціального захисту населення:

• виявлення немовляти з відставанням або ризиком відставання у розвитку, яка передбачає єдність ранньої діагностики, ідентифікації, скринінгу і напрямки у відповідну територіальну службу ранньої допомоги;

• визначення рівня розвитку дитини і проектування індивідуальних програм раннього освіти;

• навчання і консультування сім'ї;

• надання первинної допомоги в реалізації розвиваючих програм як в умовах сім'ї, так і в умовах спеціально організованої педагогічної середовища, що відповідає особливим освітнім потребам немовляти (групи розвитку);

• цільова робота з розвитку сенсомоторної сфери дитини;

• психологічна і правова підтримка сім'ї;

• рання планова і (або) екстрена медична корекція;

координація діяльності всіх соціальних інститутів і служб у наданні повного комплексу послуг сім'ї і дитини в рамках індивідуальної програми розвитку. Передбачалося, що впровадження таких програм зменшить ймовірність відставання у розвитку немовлят і дітей раннього віку з груп ризику, підвищить компетенцію членів сім'ї у задоволенні їх особливих потреб, зменшить ймовірність сегрегації дітей (ізоляція в спеціальних установах у відриві від сім'ї і суспільства), підвищить можливість їх соціальної адаптації, повноцінної інтеграції у суспільство та згодом дасть шанс до незалежної самостійної життя.