
- •Питання №4. «Методи і засоби забезпечення інформаційної безпеки»
- •Загальні методи забезпечення інформаційної безпеки України можна поділити на:
- •Особливості забезпечення інформаційної безпеки України в різних сферах суспільного життя
- •Забезпечення інформаційної безпеки України в сфері економіки
- •Забезпечення інформаційної безпеки України в сфері внутрішньої політики
- •Забезпечення інформаційної безпеки України в сфері зовнішньої політики
- •Забезпечення інформаційної безпеки України у галузі науки та техніки
- •Забезпечення інформаційної безпеки України у сфері духовного життя
- •Забезпечення інформаційної безпеки України у загальнодержавних інформаційних і телекомунікаційних системах
- •Забезпечення інформаційної безпеки України у сфері оборони
- •Забезпечення інформаційної безпеки України у правоохоронній і судовій сферах
- •2.9. Забезпечення інформаційної безпеки України в умовах надзвичайних ситуацій
- •Міжнародне співробітництво України в галузі забезпечення інформаційної безпеки
Питання №4. «Методи і засоби забезпечення інформаційної безпеки»
Забезпечення інформаційної безпеки — сукупність заходів, призначених для досягнення стану захищеності потреб особистостей, суспільства і держави в інформації.
Держава здійснює свої заходи через відповідні органи, а громадяни, громадські організації і об'єднання, що мають відповідні повноваження, — згідно із законодавством. В
Специфічними принципами забезпечення інформаційної безпеки є:
Превентивний(попереджувальний) характер проведення її заходів щодо заходів інших видів безпеки;
Адекватна поінформованість об'єктів безпеки, в тому числі міжнародних.
Державна система забезпечення інформаційної безпеки держави являє собою організаційне об'єднання державних органів, а також сил та засобів інформаційної безпеки, що виконують свої функції на основі закону під контролем і захистом судової влади.
Основними завданнями такої системи є виявлення і прогнозування дестабілізуючих факторів та інформаційних загроз, здійснення комплексу оперативних і довготривалих заходів з їхнього попередження і усунення, створення і підтримання в готовності сил та засобів забезпечення інформаційної безпеки.
Органи (служби) інформаційної безпеки можуть створюватися (на законодавчих засадах) і в недержавних структурах для захисту своїх потреб у забезпеченні необхідною інформацією.
Найважливіша вимога до обґрунтування способів, форм і механізмів їхньої реалізації полягає в абсолютному верховенстві права у будь-якій, в тому числі політичній, діяльності.
Отже, існує три форми забезпечення інформаційної безпеки держави:
1) Інформаційний патронат (захисник) є формою забезпечення інформаційної безпеки фізичних і юридичних осіб із боку держави. Він припускає забезпечення органів управління відомостями про дестабілізуючі фактори і загрози стану поінформованості фізичних і юридичних осіб і власне інформаційний захист (досягається шляхом внесення законопроектів, здійснення судового захисту, проведення оперативних заходів силами і засобами інформаційної безпеки).
2) Інформаційна кооперація (співробітничаю) – форма забезпечення інформаційної безпеки між рівноправними суб'єктами інформаційного процесу (фізичними, юридичними, міжнародними), яка включає сукупність їхніх взаємоузгоджених дій, спрямованих на одержання відомостей про дестабілізуючі фактори, дестабілізуючі та інформаційні загрози і захист від них доступними законними способами і засобами (судовий захист, адміністративний захист, автономний захист).
Це характерно і для громадських об'єднань, організацій (підприємств).
3) Інформаційне протиборство – здійснюється між різноманітними видами соціальних суб'єктів (особистостей, суспільств, держав, наднаціональних утворень), проте цілий ряд таких конфліктних взаємодій має певні відносно стійкі ознаки, які в їхній сукупності утворюють окремі форми:
інформаційна війна,
інформаційний тероризм,
інформаційна злочинність,
забезпечення інформаційної безпеки (пасивне – реагування на вже наявні загрози та активне – завчасне виявлення та попередження загроз).