38.Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи.

Платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до ПКУ або інших законів України. Обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи: - виключно від податкових агентів, крім випадків,\\-\\. - від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.

Платники податку  резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до органу державної податкової служби податкову декларацію не пізніше  60 календарних днів, що передують виїзду. Орган державної податкової служби протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації зобов’язаний перевірити визначене податкове зобов’язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов’язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.

Форма такої довідки встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Платники податку звільняються від обов’язку подання податкової декларації в таких випадках: а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які: є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року; б) в інших випадках, визначених ПКУ.

Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення. Фізичні особи у випадках та обсягах, визначених законом, подають податкову декларацію, де зазначаються відомості про доходи, майновий стан, витрати, зобов’язання фінансового характеру, а також в додатку до податкової декларації зазначається інформація щодо вказаних відомостей членів сім’ї в усіх випадках її подання, передбачених законом. Податкова декларація та додатки до декларації подаються фізичною особою протягом будь-якого податкового періоду у звітному податковому році із зазначенням доходів (активів) станом на день її подання. За зверненням платника податку орган державної податкової служби, до якого було подано податкову декларацію, видає довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

39. Платники, об’єкт, база та ставки оподаткування податком на прибуток підприємств. Звітний (податковий) період при його сплаті.

Платниками податку з числа резидентів є: 

+++суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;  +++ управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. +++ підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;  +++ неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню; 

Платниками податку з числа нерезидентів є:  +++ юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;  +++ постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. 

Об'єктом оподаткування є: +++ прибуток із джерелом походження з України та за її межами;

+++ дохід (прибуток) нерезидента.

Ставки оподаткування прибутку

• основну ставку встановлено в розмірі 25 % до об'єкта оподаткування з 1 січня 2014 року — 16 відсотків.

• за оподаткування страхової діяльності — 3 %;

• від реалізації інноваційного продукту — 50 % основної діючої ставки;

• суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів — 6 %.

Платники податку подають податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю, — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Строки сплати податку

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Законом для подання податкової декларації.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених законодавством.

40. Склад, порядок визнання та особливості врахування доходів при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Податковим кодексом установлено, що доходи, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання таких доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, а дохід від надання послуг та виконання робіт — за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує виконання робіт або надання послуг. При цьому для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді суми попередньої оплати та авансів, отриманої в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Нормами Податкового кодексу не передбачено окремого правила визнання доходів за операціями з реалізації товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів, тому дохід за такими операціями визнається на дату переходу покупцеві права власності на такий товар. У разі якщо до 01.04.2011 р. платник податку не отримав кошти від продажу бюджетній установі товарів (робіт, послуг) та не включив їх до складу валового доходу відповідно до норм Закону про прибуток, при визначенні об'єкта оподаткування такий платник має врахувати зазначені кошти у складі доходу в звітному періоді їх отримання.

Доходи платника податку складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів.

41.Склад, порядок визнання та особливості врахування витрат при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

До складу витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, включають:

1) витрати операційної діяльності, які складаються, у першу чергу, із собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, до якої згідно зі змінами до Кодексу включено загальновиробничі витрати (змінні та постійні розподілені), а також адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат;

посилання на пп. 138.11 міститься як при визначенні витрат операційної діяльності, так й інших витрат, бо мова йде про виявлені помилки минулих звітних періодів – якщо це періоди поточного року, виявлені витрати включаються до витрат поточного року, а якщо виявлено (або документально підтверджено) витрати попередніх років, їх включають до інших витрат.

2) інші витрати, а саме: фінансові та інші витрати, які розглянуто у пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10 статті 138 ПКУ, а також витрати, визначені у пп. 138.12. . Докладніше інформацію щодо специфічних витрат розкрито у таких статтях і пунктах Кодексу, перелік яких подано у поточному п. 138.1 статті 138 ПКУ.

Дата визнання витрат в ПКУ наближена до правил бухгалтерського обліку. Так згідно з п. 138.4 витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Що стосується інших витрат, то унаслідок унесених змін до п. 138.5 ПКУ такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами бухгалтерського обліку, з урахуванням окремих норм щодо де-яких видів доходів. Зміст останніх наведено у підпунктах 1,2,3 п. 138.5 ПКУ.

Норма п. 138.3 статті 138 ПКУ, містить застереження, що ніякі витрати не можуть бути включені до складу витрат повторно. Тим самим застосовано принцип одноразового включення витрат до реєстрів податкового обліку і декларації з податку на прибуток.

Частина витрат не включається до складу витрат з метою визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток; у ст. 139 ПКУ подано перелік таких витрат, зокрема витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг, дивіденди, витрати, не підтверджені документально, тощо.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям

витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення

витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному.

Особливості визначення витрат подвійного призначення.

Подвійність" цих витрат полягає у тому, що вони можуть бути пов'язані з господарською діяльністю платника або ж можуть бути і не визнані за такі витрати. Суть подвійних витрат полягає у тому, що вони можуть лише частково зараховуватися до складу витрат платника податку, підлягати перерахунку за кінцевими результатами, тобто не залишаються незмінними. Такий стан речей зумовлений природою цих витрат платника податку, які лише частково пов'язані із його господарською діяльністю внаслідок дії різних чинників. В усякому разі, такі витрати мають бути підтверджені первинними документами і обгрунтовані

Пп. 140.1.1 дає перелік витрат платника податку, які включаються до складу прибутку, що підлягає оподаткуванню, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, а для банківських установ - Національним банком України. До їх числа входять витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування. До цієї ж групи відносяться витрати, здійснені в порядку, встановленому законодавством, на організацію, утримання та експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної медичної допомоги та профілактики працівників (у тому числі забезпечення медикаментами, медичним устаткуванням, інвентарем, а також витрати на заробітну плату найманих працівників). Це положення не стосується витрат, що підлягають амортизації, - вони враховуються в складі об'єктів амортизації. Таким чином, ці витрати певною мірою нормовані. Пп. 140.1.2 визначає коло витрат (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язаних з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Суми цих витрат не регламентовані, остаточно вони визначаються окремо у кожному випадку, але вони теж поділяються на дві частини - об'єкти, які підлягають і не підлягають амортизації.

Пп. 140.1.2 встановлює обмеження щодо нарахування роялті на користь нерезидентів, юридичних осіб, які відповідно до статті 154 Кодексу звільнені від сплати податку на прибуток підприємства чи сплачують його за ставкою, іншою, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 Кодексу, а також осіб, які сплачують податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються у встановленому Кодексом порядку.

Нарахування роялті на користь нерезидентів обмежено - ці витрати включаються до складу витрат у обсязі, що не перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному. Це не стосується нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 Кодексу, нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори. Крім того, суми роялті включаються до складу витрат у таких випадках:

а) особа, на користь якої нараховуються роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус (з урахуванням пункту 161.3 статті 161 Кодексу);

б) особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;

в) роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України. У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, такі податкові органи зобов'язані звернутися до спеціально уповноваженого органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, для отримання відповідного висновку;

г) особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої вона є.