4.3.1. Втрати

За радянськими даними, на поле бою в битві під Прохорівкою залишилося близько 400 німецьких танків, 300 автомашин, понад 3500 солдатів і офіцерів ^[23]. Однак ці числа ставляться під сумнів. Наприклад, за підрахунками Г. А. Олейникова, в битві не могло приймати участь понад 300 німецьких танків ^[24]. Згідно з дослідженнями А. Томзова, що посилається на дані німецького федерального Військового архіву ^[25], в ході боїв 12-13 липня дивізія "Лейбштандарт Адольф Гітлер" втратила безповоротно 2 танки Pz.IV, в довгостроковий ремонт було відправлено 2 танка Pz.IV і 2 Pz.III, в короткостроковий - 15 танків Pz.IV і 1 Pz.III ^[26]. Загальні ж втрати танків і штурмових гармат 2 ТК СС за 12 липня склали близько 80 танків і штурмових гармат, в тому числі не менше 40 одиниць втратила дивізія "Мертва Голова".

У той же час радянські 18-й і 29-й танкові корпуси 5-ї Гвардійської танкової армії втратили до 70% своїх танків ^[27].

Відповідно до спогадів генерал-майора вермахту Ф. В. фон Меллентін в атаці на Прохорівку і, відповідно, ранковому бою з радянською ТА брали участь тільки дивізії "Рейх" і "Лейбштандарт", посилені батальйоном "самохідок" - всього до 240 машин, у тому числі чотири "тигри". Зустріти серйозного противника не передбачалося, на думку німецького командування ТА Ротмистрова була втягнута в бій проти дивізії "Мертва голова" (насправді - один корпус) і зустрічна атака понад 800 (за їх оцінками) танків стала повною несподіванкою. ^{[джерело не вказано 617 днів ]}

Втім, є підстави припускати, що і радянське командування "проспав" супротивника і атака ТА з приданим корпусами зовсім не була спробою зупинити німців а мала на меті зайти в тил танковому корпусу СС, за який була прийнята його дивізія "Мертва голова". ^{[джерело не вказаний 617 днів]}

Німці першими помітили супротивника і встигли перебудуватися для бою, радянським танкістам довелося робити це вже під вогнем. ^{[джерело не вказано 617 днів]}

5. Підсумки оборонної фази битви

Центральний фронт, задіяний в битві на півночі дуги, за 5-11 липня 1943 зазнав втрат в 33 897 чоловік, з них 15 336 - безповоротні ^[9], його противник - 9-а армія Моделя - втратила за той же період 20 720 чоловік ^[28], що дає співвідношення втрат в 1,64:1. Воронезький і Степовий фронти, що брали участь в битві на південному фасі дуги, втратили за 5-23 липня 1943 р., за сучасними офіційними оцінками (2002 р. ^[9]), 143 950 осіб, з них 54 996 - безповоротно ^[9]. У тому числі тільки Воронезький фронт - 73892 загальних втрат. Втім, інакше думали начальник штабу Воронезького фронту генерал-лейтенант Іванов та начальник оперативного відділу штабу фронту генерал-майор Тетешкін: втрати свого фронту вони вважали в 100 932 особи, з них 46 500 - безповоротними ^[29]. Якщо, всупереч радянським документам періоду війни, вважати офіційні числа німецького командування вірними, то з урахуванням німецьких втрат на південному фасі в 29 102 чоловік ^[28], співвідношення втрат радянської та німецької сторін становить тут 4,95:1.

За радянськими даними тільки в Курській оборонної операції з 5 по 23 липня 1943 німці втратили 70 000 убитими, 3095 танків і самохідок, 844 польових знаряддя, 1392 літака і понад 5000 автомашин ^[30].

За період з 5 по 12 липня 1943 Центральним фронтом було витрачено 1079 вагонів боєприпасів, а Воронезьким - 417 вагонів, майже в два з половиною рази менше ^[31].

Причина того, що втрати Воронезького фронту настільки різко перевершили втрати Центрального - в меншому масажуванні сил і засобів на напрямку німецького удару, що дозволила німцям фактично добитися оперативного прориву на південному фасі Курської дуги. Хоча прорив і вдалося закрити силами Степового фронту, проте він дозволив наступавшим добитися сприятливих тактичних умов для своїх військ. Слід зазначити, що лише відсутність однорідних самостійних танкових з'єднань не дало німецькому командуванню можливість сконцентрувати свої бронетанкові сили на напрямку прориву і розвинути його в глибину. ^{[джерело не вказано 417 днів]}

На думку Івана Баграмяна, сицилійська операція ніяк не вплинула на Курську битву, так як німці перекидали сили із заходу на схід, тому "розгром ворога в Курській битві полегшив дії англо-американських військ в Італії" ^[32].