4.2. 6 Липня 1943 День другий. Перші контрудари.

"Тигр I", П'ятсот третього важкий танковий батальйон. Поповнення боєзапасу.

До кінця першого дня настання 4 та вклинилася в оборони 6 гв. А на глибину 5-6 км на ділянці наступу 48 ТК (в районі с. Черкаське) і на 12-13 км на ділянці 2 тк СС (в районі Биківка - Козьма-Дем'янівка). При цьому дивізії 2 танкового корпусу СС ( обергруппенфюрер П. Хауссер) зуміли прорвати на всю глибину перший рубіж оборони радянських військ, відтіснивши частини 52 гв.сд (полковник І. М. Некрасов), і підійшли на фронті 5-6 км безпосередньо до другого рубежу оборони, займає 51 гв.сд ( генерал-майор М. Т. Таварткеладзе), вступивши в бій з її передовими частинами.

Однак правий сусід 2 танкові корпуси СС - АГ "Кемпф" (В. Кемпф) - 5 липня не виконав завдання дня, зіткнувшись із затятим опором частин 7 гв. А, оголивши тим самим правий фланг просунувся вперед 4 танкові армії. В результаті Хауссер був змушений з 6 по 8 липня використовувати третину сил свого корпусу, а саме тд "Мертва голова", для прикриття свого правого флангу проти 375 сд (полковник П. Д. Говоруненко), підрозділи якої блискуче проявили себе в боях 5 липня.

На 6 липня завданнями дня для частин 2 тк СС (334 танка) були визначені: для тд "Мертва голова" ( брігадефюрер Г. Пріссі, 114 танків) - розгром 375 сд і розширення коридору прориву в напрямку р. Липовий Донець, для тд "Лейбштандарт" (брігадефюрер Т. Виш, 99 танків, 23 САУ) і "Дас Райх" (брігадефюрер В. Крюгер, 121 танк, 21 САУ) - якнайшвидший прорив другому рубежі оборони у с. Яковлево і вихід до лінії закрут р. Псел - с. Тетерячих.

Близько 9:00 6 липня 1943 р. після потужної артпідготовки (що проводилася артполку дивізій "Лейбштандарт", "Дас Райх" і 55 мп шестиствольних мінометів) при безпосередній підтримці 8 авіакорпусу (близько 150 літаків в смузі наступу) дивізії 2 танкового корпусу СС перейшли в наступ, завдаючи основний удар на ділянці займаному 154 і 156 гв.сп. При цьому німцям вдалося виявити пункти управління і зв'язку полку 51 гв.сд і справити на них вогневої наліт, що призвело до дезорганізації зв'язку і управління її військами. Фактично батальйони 51 гв.сд відбивали атаки противника без зв'язку з вищим командуванням, так як робота офіцерів зв'язку через високої динаміки бою була не ефективною.

Початковий успіх атаки дивізій "Лейбштандарт" і "Дас Райх" був забезпечений завдяки чисельним перевазі на ділянці прориву (дві німецьких дивізії проти двох гв. стрілецьких полків), а також за рахунок хорошого взаємодії між полицями дивізій, артилерією і авіацією - передові підрозділи дивізій, основною таранної силою яких були 13 і 8 важкі роти "Тигрів" (7 і 11 Pz.VI відповідно), за підтримки дивізіонів штурмових гармат (23 і 21 StuG) висувалися до радянських позиціями ще до закінчення артилерійського та авіаудару, опиняючись в момент його закінчення в декількох сотнях метрів від окопів.

До 13:00 батальйони на стику 154 і 156 гв.сп були збиті зі своїх позицій і почали безладний відхід в напрямку сіл Яковлево і Лучки; лівофланговий 158 гв.сп, загнув свій правий фланг, в цілому продовжував утримувати рубіж оборони. Відхід підрозділів 154 і 156 гв.сп здійснювався упереміш з танками і мотопіхотою противника і був пов'язаний з великими втратами (зокрема, в 156 гв.сп з 1685 чоловік на 7 липня в строю залишалося близько 200 чоловік, тобто полк фактично був знищений). Загальне керівництво відхід батальйону практично було відсутнє, дії цих підрозділів визначалися тільки ініціативою молодших командирів, не всі з яких були до цього готові. Деякі підрозділи 154 і 156 гв.сп виходили в розташування сусідніх дивізій. Ситуацію частково рятували дії артилерії 51 гв.сд і гідного із резервів 5 гв. Сталінградського танкового корпусу - гаубичні батареї 122 гв.ап (майор М. М. Угловський) і артилерійські підрозділи 6 гв.мсбр (полковник А. М. щока) вели важкі бої в глибині оборони 51 гв. дивізії, збиваючи темп наступу бойових груп тд "Лейбштандарт" і "Дас Райх", з метою дати можливість відходить піхоті закріпитися на нових рубежах. При цьому артилеристи примудрилися зберегти більшу частину свого важкого озброєння. Швидкоплинний, але запеклий бій розгорівся за село Лучки, в районі якого встигли розвернутися 464 гв.арт.дівізіон і 460 гв. мінометний батальйон 6 гв.мсбр 5 гв. Стк (при цьому, через недостатній забезпеченості автотранспортом, мотопіхота цієї бригади все ще перебувала на марші в 15 км від місця бою).

О 14:20 бронегруппа дивізії "Дас Райх" в цілому опанувала селом Лучки, а артилерійські частини 6 гв.мсбр почали відхід на північ до хутора Калінін. Після цього аж до третього (тилового) оборонного рубежу Воронезького фронту перед бойовою групою тд "Дас Райх" фактично не залишилося частин 6 гв. армії, здатних стримувати її наступ: основні сили винищувально-протитанкової артилерії армії (а саме 14, 27 і 28 оіптабр) перебували на Захід - на Обояньском шосе і в смузі наступу 48 ТК, яке за результатами боїв 5 липня було оцінено командуванням армії як напрям головного удару німців (що було не до кінця вірним - удари обох німецьких танкових корпусів 4 та розглядалися німецьким командуванням як рівнозначні). Для відбиття удару тд "Дас Райх" артилерії у 6 гв. А до цього моменту просто не залишалося.

Наступ тд "Лейбштандарт" на Обояньском напрямку у першій половині дня 6 липня розвивалося менш успішно, ніж у "Дас Райх", що було обумовлено більшою насиченістю радянської артилерією її ділянки настання (активно діяли полки 28 оіптабр майора Косачева), своєчасними удару 1 гв.тбр (полковник В. М. Горєлов) і 49 ТБР ( підполковник А. Ф. Бурда) зі складу 3 мех.корпуса 1 та М. Є. Катукова, а також наявністю в її смузі настання добре укріпленого села Яковлево, у вуличних боях в якому на деякий час загрузли головні сили дивізії, включаючи її танковий полк.

Таким чином, до 14:00 6 липня війська 2 тк СС в основному виконали першу частину загального плану наступу - лівий фланг 6 гв. А був зім'ятий, а трохи пізніше з захопленням с. Яковлево з боку 2 тк СС були підготовлені умови для їх заміни частинами 48 ТК. Передові частини 2 тк СС були готові приступити до виконання однієї з генеральних цілей операції "Цитадель" - знищенню резервів Червоної Армії в районі ст. Прохорівка. Однак, повністю виконати план наступу Герману Готу (командувач 4 та) 6 липня не вдалося, унаслідок повільного просування військ 48 ТК (О. фон Кнобельсдорф), що зіткнувся з умілою обороною вступила в бій після полудня армії Катукова. Корпусу Кнобельсдорф хоч і вдалося в другій половині дня оточити деякі полки 67 і 52 гв.сд 6 гв. А в межиріччі Ворскли і Ворскліци (загальною чисельністю близько стрілецької дивізії), проте, наткнувшись на жорстку оборону бригад 3 МК (генерал-майор С. М. Кривошеїн) на другому рубежі оборони, дивізії корпусу не змогли захопити плацдарми на північному березі річки Піни, відкинути радянський мехкорпус і вийти до с. Яковлево для подальшої зміни частин 2 тк СС. Більш того, на лівому фланзі корпусу зазівалися при вході в село Завідовка бойова група танкового полку 3 тд (Ф. Вестховен) була розстріляна танкістами і артилеристами 22 ТБР (полковник Н. Г. Вененічев), що входила до складу 6 тк (генерал-майор А . Д. Гетьман) 1 та.

Тим не менш, успіх, досягнутий дивізіями "Лейбштандарт", і особливо "Дас Райх" змусив командування Воронезького фронту в умовах неповної ясності обстановки робити поспішні заходи по затикання прориву, що утворився в другому рубежі оборони фронту. Після доповіді командувача 6 гв. А Чистякова про стан справ на лівому фланзі армії, Ватутін своїм наказом передає 5 гв. Сталінградський тк (генерал-майор А. Г. Кравченко, 213 танків, з них 106 - Т-34 і 21 - Mk.IV "Черчілль") і 2 гв. Тацінскій танковий корпус (полковник А. С. Бурдейний, 166 боєздатних танків, з них 90 - Т-34 і 17 - Mk.IV "Черчілль") в підпорядкування командувача 6 гв. А і схвалює його пропозицію про нанесення контрударів по прорвався через позиції 51 гв.сд танкам німців силами 5 гв. Стк і під основу всього наступаючого клина 2 ТК СС силами 2 гв. ТТК (прямо крізь бойові близько 375 сд). Зокрема днем 6 липня І. М. Чистяков ставить командирові 5 гв. Стк генерал-майору А. Г. Кравченко завдання на виведення із займаного ним оборонного району (в якому корпус вже був готовий зустріти противника, використовуючи тактику засідок і протитанкових опорних пунктів) основної частини корпусу (дві з трьох бригад і важкий танковий полк прориву), та нанесення цими силами контрудару у фланг тд "Лейбштандарт". Отримавши наказ, командир і штаб 5 гв. Стк, вже знаючи про захоплення с. Лучки танками дивізії "Дас Райх", і правильніше оцінюючи обстановку, намагалися оскаржити виконання даного наказу. Однак, під загрозою арештів і розстрілу були змушені приступити до його виконання. Атака бригад корпусу була почата в 15:10.

Достатніми власними артилерійськими засоби 5 гв. Стк не мав, а часу на пов'язування дій корпусу з сусідами або авіацією наказ не залишав. Тому атака танкових бригад проводилася без артилерійської підготовки, без підтримки авіацією, на рівній місцевості і з практично відкритими флангами. Удар прийшовся прямо в лоб тд "Дас Райх", яка перегрупувалася, виставивши танки в якості протитанкового заслону і, викликавши авіацію, завдала значну вогневе ураження бригадам Сталінградського корпусу, змусивши їх зупинити атаку і перейти до оборони. Після цього підтягнувши артилерію ПТО і організувавши флангові маневри, частини тд "Дас Райх" між 17 і 19 годинами зуміли вийти на комунікації оборонялися танкових бригад в районі хутора Калінін, який обороняли 1696 зенап (майор Савченко) і відійшли з села Лучки 464 гв.арт.дівізіон і 460 гв. мінометний батальйон 6 гв.мсбр. До 19:00 частинам тд "Дас Райх" фактично вдалося оточити велику частину 5 гв. Стк між с. Лучки і хутором Калінін, після чого, розвиваючи успіх, командування німецької дивізією частиною сил, діючи в напрямку ст. Прохорівка, спробувало захопити роз'їзд Беленіхіно. Однак, завдяки ініціативним діям командира і комбатів залишилася поза кільця оточення 20 ТБР (підполковник П. Ф. Охріменко) 5 гв. Стк, який зумів швидко створити з різних опинилися під рукою частин корпусу жорстку оборону навколо Беленіхіно, наступ тд "Дас Райх" вдалося зупинити, і навіть змусити німецькі частини повернутися назад в х. Калінін. Перебуваючи без зв'язку зі штабом корпусу, в ніч на 7 липня оточені частини 5 гв. Стк організували прорив, в результаті якого частина сил зуміла вирватися з оточення і з'єдналася з частинами 20 ТБР. Протягом 6 липня 1943 р. частинами 5 гв. Стк з бойових причин було безповоротно втрачено 119 танків, ще 9 танків були втрачені з технічних чи не з'ясованим причин, а 19 відправлено в ремонт. Настільки значних втрат за один день не мав жоден танковий корпус протягом всієї оборонної операції на Курській дузі (втрати 5 гв. Стк 6 липня перевищили навіть втрати 29 тк в ході атаки 12 липня у СТЗ. Жовтневий).

Після оточення 5 гв. Стк, продовжуючи розвиток успіху в північному напрямку, інший загін танкового полку тд "Дас Райх", використовуючи плутанину при відході радянських частин, зумів вийти до третього (тиловому) рубежу армійської оборони, займаному частинами 69А (генерал-лейтенант В. Д. Крюченкін), біля хутора тетерячих, і на нетривалий час вклинився в оборону 285 сп 183 сд, однак через явну недостатність сил, втративши кілька танків, був змушений відступити. Вихід німецьких танків до третього рубежу оборони Воронезького фронту вже на другий день наступу, був розцінений радянським командуванням як надзвичайна подія.

Наступ тд "Мертва голова" істотного розвитку протягом 6 липня не отримало унаслідок запеклого опору частин 375 сд, а також проводився в другій половині дня на її ділянці контрудару 2 гв. Тацінского танкового корпусу (полковник А. С. Бурдейний, 166 танків), що проходив одночасно з контрударом 2 гв. Стк, і вимагав залучення всіх резервів цієї есесівських дивізії і навіть деяких частин тд "Дас Райх". Однак нанести Тацінскому корпусу втрати навіть приблизно співмірні з втрати 5 гв. Стк німцям не вдалося, навіть незважаючи на те, що в процесі контрудару корпусу два рази довелося форсувати річку Липовий Донець, а деякі його частини протягом нетривалого часу перебували в оточенні. Втрати 2 гв. ТТК за 6 липня склали: 17 танків згорілими і 11 підбитими, тобто корпус залишився повністю боєздатним.

Таким чином, протягом 6 липня з'єднання 4 та зуміли прорвати на своєму правому фланзі другий рубіж оборони Воронезького фронту, завдали значних втрат війська 6 гв. А (з шести стрілецьких дивізій до ранку 7 липня боєздатними залишалися лише три, з двох переданих їй танкових корпусів - один). В результаті втрати керування частинами 51 гв.сд та 5 гв. Стк, на ділянці стику 1 та та 5 гв. Стк утворився не зайнятий радянськими військами ділянку, яка в наступні дні ціною неймовірних зусиль Катукова довелося затикати бригадами 1 Та, використовуючи свій досвід оборонних боїв під Орлом в 1941.

Однак, всі успіхи 2 ТК СС призвели до прориву другої оборонної кордону знову не могли бути втілені в потужний прорив вглиб радянської оборони для знищення стратегічних резервів Червоної армії, так як війська АГ "Кемпф" добившись 6 липня деяких успіхів, проте знову не змогли виконати завдання дня. АГ "Кемпф" як і раніше не могла забезпечити правий фланг 4 та, загрозу якому представляв 2 гв. ТТК підтримуваний все ще боєздатної 375 сд. Також істотне значення на подальших хід подій надали втрати німців у бронетехніці. Так, наприклад, в танковому полку тд "Велика германію" 48 тк після перших двох днів наступу небоєздатними значилися 53% танків (радянські війська вивели з ладу 59 з 112 машин, включаючи 12 "Тигрів" з 14 були), а в 10 ТБР до Увечері 6 липня боєздатними значилися лише 40 бойових "Пантер" (із 192). Тому на 7 липня перед корпусом 4 ТА ставилися менш амбітні завдання, ніж 6 липня - розширення коридору прориву і забезпечення флангів армії.

Командир 48-го танкового корпусу, О. фон Кнобельсдорф, увечері 6 липня підводив підсумки денного бою:

Корпус передбачає: запекло чинять опір противник буде вводити танки і підкріплення з півночі і північного заходу. Командувач армією обіцяє підтримку з повітря очікується дуже важким завтрашнього наступу. Як доводять сьогоднішні контратаки, противник, як і раніше, своїми опорними пунктами на Піні буде перешкоджати подальшому просуванню через річку Псел. Треба розраховувати на запеклий танкові бої.

Починаючи з 6 липня 1943 р. відступити від раніше розроблених планів довелося не тільки німецькому командуванню (яке зробило це ще 5 липня), але і радянського, яке явно недооцінив силу німецького бронетанкового удару. У зв'язку з втратою боєздатності і виходом з ладу матеріальної частини більшості дивізій 6 гв. А, з вечора 6 липня загальне оперативне управління військами, які утримують другий і третій рубежі радянської оборони в районі прориву німецької 4 та, фактично було передано від командувача 6 гв. А І. М. Чистякова до командуючого 1 та М. Є. Катукова. Основний каркас радянської оборони в наступні дні створювався навколо бригад і корпусів 1 танкової армії ^[17].