117.Перелічить основні переваги та недоліки лізингу як джерела фінансування інвестиційних проектів.

Переваги лізингу:

При проведенні аналізу платоспроможності клієнта оцінюється його бізнес, а не показники офіційної звітності;

Договір лізингу гнучкий: графік платежів формується з урахуванням особливостей бізнесу клієнта;

Лізинг не має обмежень за територіальним розміщенням клієнта або за формою власності;

Лізинг не передбачає примусового придбання додаткових послуг у фінансуючому банку;

Лізинг дозволяє значно зекономити час та гроші, які зазвичай витрачаються на обслуговування угод кредиту або розстрочки;

Немає необхідності виводити значні грошові кошти з обігового капіталу;

Не потрібно піклуватись щодо додаткової застави, що може бути необхідно при кредитуванні;

Предмет лізингу не може бути податковою заставою чи об'єктом стягнення третіх осіб;

Рівномірність платежів протягом усього строку лізингу значно спрощує процес планування поточних і майбутніх витрат;

Ви отримуєте безкоштовну розстрочку на весь термін лізингу з платежів на транспортний збір, страхування та технічне обслуговування предмету лізингу.

Разом з тим, лізингу властивий ряд негативних сторін:

На лізингодавця покладається ризик морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації), а для лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування.

У випадку виходу з ладу устаткування, платежі відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування.

Дорога нотаріальна реєстрацію договорів, державне мито за яку на сьогодні складає 5 % від вартості договору.

118.Окресліть перспективи розвитку лізингових відносин.

Для активного розвитку лізингу в Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме:

— зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечення ефективності лізингових операцій;

— зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;

—- надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;

— створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств;

— організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування;

— розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг;

— реформування податкового законодавства в частині стимулювання лізингових операцій

— запровадження пришвидшеної норми амортизації для об'єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна. Отже, на загальнодержавному рівні розвиток лізингу

— це не лише засіб стимулювання реалізації нової техніки, пришвидшення оновлення основних фондів, а й інтенсифікація розвитку національної економіки в цілому, підвищення її якісного рівня.

Є безліч чинників, які гальмують розвиток лізингу в Україні, а саме:

• Недосконалість законодавчого забезпечення:

• Недостатня інтеграція у міжнародне законодавче поле щодо лізингу;

• Несприятливий податковий клімат;

• Обмеженість можливостей залучення коштів для фінансування лізингових операцій, недосконалість структури джерел фінансування лізингових операцій.

• Недостатня фінансова стійкість лізингодавців.

• Недостатній розвиток та обмежене використання інфраструктури ринку лізингу.

• Недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу.

Для вирішення цих проблем потрібно, щоб політика держави щодо формування та розвитку ринку лізингу в Україні була спрямована на:

• дотримання учасниками ринку лізингу вимог законодавства;

• дотримання єдиних підходів при розробці та реалізації політики щодо учасників кредитних відносин на фінансовому ринку;

• забезпечення захисту прав учасників ринку лізингу;

• запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

• створення умов для ефективної мобілізації та розмщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

• забезпечення прозорості та відкритості ринку лізингу;

• зміцнення та динамічний розвиток вітчизняного ринку лізингу, підтримання довіри до нього та сприяння його інтеграції в європейський та світовий ринки лізингу.

Отже, можна зробити висновок, що для розвитку і вдосконалення лізингу в Україні потрібно передусім усунути нормативно-правові перешкоди на правовому рівні та в самому механізмі його фінансування. За оцінками фахівців, практика вітчизняного лізингу виявила суттєві недоліки й загальну не адаптованість українського законодавства до сучасних різновидів бізнесу, які практикуються в країнах з розвиненою ринковою економікою, особливо, це стосується питання їхнього оподаткування