110.Охарактеризуйте процедуру емісії та обігу іпотечних облігацій.

Згідно із статтею 4 загальні умови випуску та обігу іпотечних облігацій такі:

1. Державну реєстрацію випусків і проспектів емісії іпотечних облігацій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Дані щодо реєстрації випусків і проспектів емісії іпотечних облігацій вносяться до окремого реєстру випусків іпотечних цінних паперів в установленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку.

2. Емісія іпотечних облігацій здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, іншими законами України та нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

3. Умови випуску іпотечних облігацій та вимоги до їх іпотечного покриття визначаються цим Законом і проспектом емісії.

Після розміщення іпотечних облігацій зміни до проспекту емісії можуть вноситися лише за згодою їх власників або управителя.

4. Проспект емісії іпотечних облігацій, що пропонуються для відкритого продажу, підлягає опублікуванню у повному обсязі в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не менш як за 10 днів до початку відкритого (публічного) розміщення іпотечних облігацій.

5. На момент реєстрації випуску іпотечних облігацій емітент зобов’язаний сформувати іпотечне покриття, що відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

6. Випуск іпотечних облігацій здійснюється у бездокументарній формі. Глобальний сертифікат випуску іпотечних облігацій повинен містити їх найменування (звичайна чи структурована іпотечна облігація), посилання на те, що виконання зобов’язань емітента забезпечується іпотечним покриттям, а також інші реквізити, встановлені законодавством.

7. Обіг іпотечних облігацій, облік та перехід прав власності на них здійснюються відповідно до вимог, встановлених законодавством.

8. У разі випуску звичайних іпотечних облігацій договір на депозитарне обслуговування укладає емітент. У разі випуску структурованих іпотечних облігацій договір на депозитарне обслуговування укладає управитель.

111.Визначте напрями управління ризиками іпот.кредитування.

До ризиків іпотечного кредитування належать: кредитний, ринковий, процентний ризик ліквідності, валютний, операційно-технологічний, ризик репутації, юридичний.

Перспективним напрямком мінімізації кредитного ризику при іпотечному кредитуванні є створення кредитних бюро, які на запит надають банкам необхідну інформацію щодо потенційного позичальника, стан його платоспроможності , попередні отримані іпотечні позики: чим частіше позичальник допускав затримки будь-яких платежів, тим вище ймовірність дефолту.

Методами управління цим ризиком є надання іпотечного кредиту, розмір якого становить 65-70% вартості застави, страхування життя і працездатності позичальника та страхування об’єкта застави. Також для мінімізації ризику дефолту позичальника оцінюється наявність у позичальника фінансової можливості гасити кредит та надійність позичальника.

Мінімізація процентного ризику здійсн. шляхом внесення положень в кредитну угоду про заборону довгострокового погашення кредитів. Для зацікавлення клієнтів у погашенні кредитів за такими умовами банки пропонують дещо зменшені відсотки за користування кредитом. При функціонуванні дворівневого іпотечного ринку банки зниж.ризик ліквідності та формують додаткове джерело довгострокових кредитних ресурсів шляхом продажу пулу заставних за іпотечними кредитами спеціалізованій іпотечній установі. Управління валютним ризиком в україні можна здійснювати за допомогою похідних фінансових документів: валютних форвардів, ф’ючерсів, опціонів, свопів. Також для мінімізації валютного ризику викор.метод управл.активами та пасивами. Для цього банк повинен привести валютну структуру зобов’язань у відповідність з валютною структурою активів. Ще одним методом зниження валютного ризику є належне управління кредитним ризиком, а саме: видача кредитів в ін..валюті тільки тим позичальникам, які мають надходження в цій валюті і які планують використовувати ці надходження як основне джерело погашення кредитів. На сьогодні укр.банки намагаються уникнути цього ризику шляхом надання іпотечних кредитів з прив’язкою до однієї з конвертованих валют. Проявом ризику репутації по відношенню до органів нагляду може бути низька капіталізація банку. Недостатність капіталу банку є підставою для обмеження його діяльності з боку органів нагляду або взагалі ліквідація. Вона призводить до того, що банк змушений ліквідувати заборгованість за іпот.кредитами шляхом їх продажу на вторинному ринку, або навіть в деяких випадках шляхом вимоги дострокового погашення таких кредитів.