Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Наш 2012.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
699.93 Кб
Скачать

1 .Хімізм спиртового бродіння.

Спиртове бродіння – складний біохімічний процес розкладання глюкози і фруктози, що проходить при каталітичній дії ферментів дріжджових кліток. Цей процес супроводжується виділенням теплоти і характеризується наступним кількісним співвідношенням основних продуктів:

С6Н12О6 = 2С2Н5ОН + 2СО2 + Теплота

1 г 0,6 см3 247 см3 0,14 ккал

(0,51 г) (0,49 г) (586,6 Дж)

Молекули цукру, які містяться в середовищі, що бродить, дифундують за рахунок осмотичного тиску через оболонки дріжджових кліток, потім усередині клітин ендоферменти розщеплюють цукри і утворені продукти бродіння, переходять із клітини в середовище.

Проникність цітоплазмових мембран дріжджових клітин сильно зростає з підвищенням температури, при цьому збільшується енергія і швидкість бродіння. У межах 10 - 27°С швидкість бродіння виноградного сусла прямо пропорційна температурі.

Поряд з температурою на бродіння впливає також склад середовища, особливо концентрація спирту та інших продуктів, що знижують швидкість процесу.

Дифузія цукру в дріжджові клітини і спирту з клітин у середовище, як речовин добре розчинних, практично залежить тільки від градієнта концентрацій. Рівень адсорбційної рівноваги залежить від температури: чим вище температура, тим швидше досягається рівноважний стан.

При накопиченні спирту в середовищі життєдіяльність дріжджів гнітиться і процес бродіння гальмується. З усіх продуктів бродіння спирт є основним, що лімітує процес бродіння. При концентрації спирту вище 18 % об. бродіння зупиняється.

На хід бродіння впливає також двооксид вуглецю, але в меншому ступені, ніж спирт. На відміну від спирту СО2 погано розчиняється в рідині (~ 2 г/дм3). У зв'язку з цим він швидко насичує середовище і потім адсорбується на поверхні дріжджової клітини, утворюючи тісно зв'язаний з нею газовий пухирець. Адсорбований двооксид вуглецю перешкоджає надходженню живильних речовин у клітину і знижує швидкість бродіння. При досягненні газовим пухирцем СО2 визначеної величини він спливає разом із дріжджовою клітиною і, дійшовши до поверхні, зливається з газовим середовищем, а дріжджова клітина опускається в рідину, яка бродить, і процес повторюється.

Хід процесу спиртового бродіння, його кінетика визначаються рядом факторів, що мають різну природу: фізичних (температура, тиск, динамічний режим), хімічних (склад середовища і його зміна в процесі бродіння), біологічних (раса дріжджів, концентрація і стан дріжджових клітин).

Взаємодія цих факторів дуже складна і не завжди піддається точному обліку, що утрудняє кількісну характеристику процесу бродіння.

2.Проаналізувати характеристики та особливості складу білих, рожевих і червоних столових вин

Столові вина одержують у результаті повного чи часткового зброджування цукру, що міститься в суслі, без додавання спирту. При повному зброджуванні цукрів утворюються сухі вина, при част­ковому - столові напівсухі і напівсолодкі.

Столові вина містять від 9 до 13% об. спирту і тільки в де­яких з них концентрація спирту доходить до 14-16% об. Кислотність цих вин знаходиться в межах 5-8 г/дм3. Ці вина характеризуються гармонійним сполученням легко­го смакового складення з тонким букетом.

За зовнішнім виглядом, хімічним складом, органолептични­ми якостями і способами їхнього виробництва столові вина підроз­діляються на два основних типи: білі і червоні. У межах кожного з цих основних типів столові вина можуть бути як сухими, так і з бі­льшою чи меншою кількістю залишкового цукру.

Більшість білих столових вин має світлий жовто-зелений (солом'яно-жовтий) колір, ніжний смак з приємною кислотністю, по­вною відсутністю грубості і терпкості. Для них характерний тонкий букет з тонами сортового аромату. Ці особливості білих вин обумо­влені їхнім складом і станом окислювально-відновних систем.

У білих столових винах легко виявляються найменші недо­ліки, тому що вони не маскуються ані екстрактивними речовинами, ані спиртом, ані сильним ароматом, властивими іншим типам вин. Тому на якості білих вин особливо помітно відбиваються такі фак­тори, як екологічні умови, особливості сорту, ступінь зрілості і ре­жим переробки винограду, умови збереження і прийоми обробки виноматеріалів та ін.

Червоні вина відрізняються від білих по кольору, хіміч­ному складу, смаковому складенню і букету. Характерні якості чер­воних вин обумовлені тим, що в їхньому складенні беруть участь не тільки речовини соку виноградних ягід, але й інші речовини, в осно­вному фенольної природи, що містяться в шкірочці і насіннях. Роль фенольних речовин полягає в тому, що вони передають червоному вину характерні для нього колір і смакову повноту. Ці речовини є також важливими компонентами окислювально-відновної системи вина, внаслідок чого червоні вина здатні споживати значно більшу кількість кисню без негативного впливу на їхню якість.

Червоні вина мають більш високу, ніж білі, біологічну акти­вність. У них в більшій кількості містяться вітаміни, зокрема вітамін Р, лецетини, ферменти, мінеральні та інші речовини, корисні для організму людини.

У виробництві червоних вин головна технологічна задача зводиться до забезпечення сприятливих умов для екстракції з тве­рдих часток виноградної м'язги і збереження потім у вині фенольних (барвних і дубильних) і ароматичних речовин. Ці речовини необ­хідні для формування властивостей червоних вин: їхнього кольору, букету і смаку.

Витяг фенольних і ароматичних речовин з м'язги відбува­ється в результаті екстрагування.

Рожеві вина є проміжними між червоними і білими. їх готу­ють із червоних сортів винограду, вони характеризуються вмістом невеликої кількості антоціанів а також більш високим вмістом дуби­льних речовин, ніж у білих винах. Вони характеризуються смаком свіжого винограду, вираженим ароматом.

Принципи приготування рожевих вин зводяться до наступ­ного: використовувати такі сорти винограду, які передають вину особливий характер; використовувати зрілий виноград і, як перша умова, його низька кислотність; обмежити настоювання м'язги до 24 або 36 год, проводити сульфітацію помірними дозами, щоб не за­важати яблучно-молочному бродінню; добитися повного закінчення спиртового бродіння.

Готують ординарні рожеві столові вина із червоних і роже­вих сортів винограду. Допускається виготовляти вина із суміші чер­воних і білих сортів винограду, а також купажуванням червоних і білих виноматеріалів.

Колір вина від світло-рожевого до світло-червоного; букет і смак сортові і відповідають групі сортів, із яких приготовлене вино. Кондиції такі ж, як і червоних. Рожеві виноматеріали готують за трьома схемами: з бродінням м'язги; з нагріванням м'язги до 45-50°С; з екстрагуванням м'язги збродженим суслом. Кращі рожеві вина готують підброджуванням м'язги з відбором до 3О дал сусла-самопливу.

При приготуванні рожевих вин купажуванням червоних і білих виноматеріалів необроблені виноматеріали готують по схе­мам червоних і білих ординарних вин.