2. Національний дохід – визначається шляхом вилучення від суми чистого національного продукту непрямих податків:

НД = ЧНП – непрямі податки (1.6)

У структурі національного доходу залишаються усі види заробітної плати, прибуток, тобто всі зароблені у державі доходи. Даний показник розраховується у двох формах: вартісній (новостворена вартість за певний період, як правило, за рік) та матеріально – речовий (усі предмети праці, а також засоби виробництва за умов розширеного відтворення). Зниження цього показника свідчить про нестабільність в національній економіці, про порушення основних макроекономічних пропорцій, про те, що економіка характеризується певними кризовими явищами.

3. Чистий продукт (ЧП) – це реальний дохід, який суспільство може використовувати для особистого споживання та розвитку виробництва, інакше кажучи, це новостворена в суспільстві протягом року вартість, або національний дохід суспільства.

ЧП = НД (1.7)

Чистий продукт – частина валового національного продукту, яка може бути використана суспільством. Розрахунки цього показника здійснюємо наступним чином:

ЧП = ВНП – вартість відшкодованої частини засобів виробництва (вартість предметів праці та витраченої на виробництво ВНП частини засобів праці).

ЧП = вартість необхідного продукту (НП) + вартість додаткового продукту (ДП).

ЧП = Фонд заробітної плати галузей матеріального виробництва + сумарний прибуток в суспільстві.

4. Платіжний баланс країни – фіксує всі операції, які мали місце між резидентами даної країни та резидентами інших країн протягом року. Він складається з розрахунків поточних операцій (експорт та імпорт товарів і послуг – торговий баланс, отримані та сплачені доходи, отримані та надані трансферти) та розрахунку операцій з капіталом та фінансами.

5. Особистий дохід – утворюється у результаті відрахування з НД коштів на соціальне страхування, податку на прибуток корпорацій, у тому числі й на нерозподілені прибутки корпорацій, але з додаванням суми трансфертних платежів.

6. Число зайнятих у суспільному виробництві – сукупність зайнятого населення у національному господарстві по відношенню до економічного населення.

7. Продуктивність суспільної праці – кількість продукції що виробляє працівник у сфері матеріально виробництва за одиницю робочого часу (як правило за рік) – виробіток працівника; кількість часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції чи виконання певної роботи – інтенсивність праці або її трудомісткість.

За допомогою показників ВВП, ВНП або НД можна розрахувати ПП у масштабах національної економіки.

ПП = ВВП / Ч = ВНП / Ч = НД / Ч (1.8)

8. Капіталовіддача – відношення виробленого НД до вартості основного капіталу; характеризує ефективність використання капіталу.

9. Капіталоємність – показник, що визначається відношенням основного капіталу до виробленої у певний період продукції або її частин – чистого доходу, прибутку, НД.

10. Матеріаловіддача – показник ефективності використання предметів праці у масштабах суспільства. Визначається як відношення НД до вартості предметів праці, що використовуються в національній економіці.

11. Матеріалоємність – обернений показник до матеріаловіддачі.

12. Фондовіддача - на рівні національної економіки фондовіддача характеризує обсяг національного продукту або національного доходу, що припадає на 1 гривню діючих основних виробничих фондів.

13. Фондомісткість - показує вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1 гривню національного продукту або національного доходу. [6]

1.4. Аналіз ефективності національної економіки України

Кожна країна, починаючи від початку свого існування, починає будувати свою економіку, виходити на світову арену, забезпечувати себе всім необхідним. Даний процес не оминув жодну державу. Тому, для визначення ефективності національної економіки, спершу потрібно розглянути ті передумови, на основі яких вона формувалася:

Відзначимо, що чи не найскладніша ситуація формування національної економіки склалася в Україні, яка протягом століть не мала своєї державності, а була складовою частиною інших країн. Її політичний статус сформувався досить швидко, а от система управління економікою і досі перебуває на стадії реформування.

По-перше, спираючись на світовий досвід, Україна правильно обрала шлях розвитку, визначивши пріоритетність ринкової системи господарювання у контексті поєднання її з принципами демократизації та соціальної спрямованості.

По-друге, вітчизняні реформатори не мали достатнього досвіду у розробці проектів таких глобальних перетворень у сфері управління економікою, яких потребувала ситуація. Більшість стратегій довелося запозичати у тих країн, які раніше розпочали процеси реформування соціалістичної економіки, але ще не мали помітних позитивних зрушень. Відсутність власної стратегії реформування вітчизняної економіки з урахуванням історичного розвитку України, традицій і менталітету її населення слід вважати одним з найбільших прорахунків реформаторів.

По-третє, міжнародні структури, які є реалізаторами процесів глобалізації (Світовий банк, МВФ, ЄБРР та інші), брали активну участь у виробленні стратегічних напрямів реформування вітчизняної економіки, надаючи фінансові консалтингові послуги, здійснюючи підготовку економістів ринкового профілю, фінансуючи проекти ринкових перетворень. Дослідження показали, що більшість рекомендацій, наданих Україні міжнародними економічними центрами, мали формальний характер, не були належно пристосовані до конкретної ситуації, яка сформувалась у вітчизняній економіці, не враховували традицій і менталітету нашого населення. Тому такі загальновизнані і апробовані в інших країнах світу прийоми оздоровлення занепадаючої економіки, як швидка приватизація, лібералізація цін, послаблення впливу держави на керування економічними процесами, відкритість національної економіки і внутрішніх ринків, не принесли вітчизняній економіці очікуваних результатів. Більше того, Україні, як і іншим постсоціалістичним країнам, довелося пройти через зниження обсягів виробництва більш як удвічі, через інфляцію, знецінення основних фондів, вкладів населення, зростання безробіття, бідності і знедоленості значної частини населення.

Таким чином, згідно всього вище сказаного можна зробити висновок, що оцінити об’єктивно та достовірно ефективність національної економіки України є неможливим за сучасних умов. Даний параметр можна трактувати по різному, розглядати з різноманітних точок зору, однак, здійснимо укрупнений аналіз ефективності національної економіки за деякими показниками: