Питання для самоконтролю

1. Поняття проекту.

2. Ознаки і властивості проекту.

3. Класифікація проектів.

4. Види економічної взаємозалежності проектів.

5. Середовище проекту: зовнішні фактори та внутрішнє оточення.

6. Учасники проекту та їх функції.

Питання для самостійного вивчення

1. Різниця між проектом, планом та програмою.

2. Базові критерії відмінності функціонування проекту та підприємства.

Тема 3. Життєвий цикл проекту

Кожна з цих фаз поділяється на окремі стадії, що узгоджуються з рекомендаціями UNIDO (підрозділ Організації Об'єднаних Націй з промис­лового розвитку),

Передінвестиційна фаза поділяється на такі стадії:

• власне передінвестиційна;

• ідентифікаційна;

• підготовча;

• розробка попереднього проекту й експертиза;

• детальне проектування.

Інвестиційна фаза має такі стадії:

• підготовка і проведення тендерів;

• спорудження потужності і її об'єктів, виробничий маркетинг;

• навчання виробничого персоналу.

Експлуатаційна фаза охоплює такі стадії:

• здача в експлуатацію;

• започаткування випуску продукції, господарської діяльності;

• заміна та оновлення технологічного устаткування;

• розширення та інновації;

• виведення на проектну потужність, заключна оцінка проекту.

Власне передінвестиційна стадія - це стадія визначення інвестиційних можливостей; отримання у максимально короткий термін і без значних витрат інформації про потенційних інвесторів, на різних рівнях - від підприємства до сектора економіки і т.д. На цій стадії дослідження базуються зазвичай на загальних оцінках, а не на детальному аналізі. Аналізують природні ресурси, майбутній попит на проектну продукцію, імпорт подібної продукції з метою визначення сфер заміщення імпорту, вплив на довкілля, можливе розширення наявних виробництв на основі інтеграції, загальний інвестиційний клімат, експортні можливості тощо.

На стадії ідентифікації проводять вибір цілей проекту, складають перелік усіх можливих ідей, здійснюють відбір різних проектів з порівнянням їх можливостей для вибору найефективнішого з урахуванням можливостей останнього на макро- і мікрорівні.

Макроекономічний аналіз переважно здійснюється за трьома ознаками:

• ресурсною;

• галузевою, щоб визначити потенціал певного сектора економіки;

• регіональною, щоби з'ясувати можливості регіону і привабливість для нього проектної продукції.

Макроекономічний аналіз має на меті збір інформації для потенційних інвесторів.

На цій же стадії здійснюється і аналіз на мікрорівні. Найпоширенішими критеріями для відхилення проектів є такі:

• висока вартість проектів порівняно з очікуваними доходами;

• брак політичної підтримки;

• висока вартість сировини і кваліфікованих кадрів; в недостатній попит на проектну продукцію;

• неконкурентоспроможна технологія;

• висока енерго- і матеріаломісткість проектної продукції;

• великомасштабність проекту, що є причиною неспроможності існуючих організаційно-управлінських структур реалізувати його;

• надмірний ризик.

Стадія підготовки проекту складається з двох етапів: попередня оцінка та додаткові дослідження. На цій стадії здійснюють відбір та рангування наявних варіантів проекту, які доцільно взяти для детального розроблення, а також попередню оцінку інвестиційної пропозиції, яку здійснюють за такими критеріями:

• технічна і технологічна здійснюваність проекту;

• екологічна, соціальна й інституційна допустимість;

• фінансова та економічна доцільність;

• оцінка альтернатив проекту;

• оцінка ризику і невизначеності зовнішнього середовища.

Якщо ж економічна частина проекту викликає сумніви, то потрібно зробити додаткові дослідження. У такому разі слід оцінити конкретні сировинні і матеріальні ресурси за ступенем доступності чинних та призначених цін на ці ресурси, уточнити масштаб проекту та можливі транспортні витрати. У подальшому додатково вивчають і визначають джерела фінансування й альтернативні варіанти, аналізують відбір можливих технологій тощо.

Після розробки попереднього проекту та експертизи переходять до стадії розробки проекту (детального проектування), коли здійснюють детальну розробку проектно-кошторисної документації за всіма розділами проекту (технічним, технологічним і т.д.) і проводять його аналіз (технічний; екологічний; соціальний; інституційний; фінансовий; економічний; комер­ційний; аналіз ризиків). Деколи ці аналізи проектів називають експертизою.

Проте аналіз і експертиза проектних рішень (проектів) відрізняються за своєю суттю.

Протягом інвестиційної фази, або фази впровадження проекту, здійснюють такі заходи:

• визначення організаційної, правової та фінансової бази здійснення проекту, проведення тендерів, укладення угод;

• вирішення технічної, технологічної частини проекту і придбання устаткування під прийняту проектом технологію; придбання землі;

• проектні, будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи;

• формування адміністрації підприємства, фірми;

• виробничий маркетинг;

• набір і навчання кадрів.

Набір і навчання експлуатаційних кадрів слід проводити паралельно з будівельно-монтажними роботами з таким розрахунком, щоб вони були спроможні брати участь уже на етапі пусконалагоджувальних робіт. Це особливо важливо для великомасштабних проектів із залученням значної кількості працюючих і тих проектів, де використовуються нові технології, ноу-хау, що вимагають від експлуатаційного персоналу особливих навичок і нових прийомів праці.

Введення в експлуатацію – технічно і технологічно важливий період здійснення проекту. В цей період проводять пусконалагоджувальні роботи, передексплуатаційні перевірки і пробні пуски технологічного і допоміжного устаткування, комплексне опробування з видачею проектного продукту, виробутощо, прийняття в експлуатацію з оформленням відповідного акта приймання. Безперечно, передумовою цього має бути забезпечення, – відповідно до розроблених у складі проекту графіків, – постачання сировини, матеріалів, комплектуючих, деталей, виробів, інших ресурсів, відповідної кваліфікації експлуатаційного основного і допоміжного персоналу.

Експлуатаційна фаза, або експлуатація виробничої потужності чи об'єкта, дає відповідь, наскільки результати проекту відповідають його цілям. Функціонування потужності, виробництва, підприємства у режимі виробництва (випуску продукції, надання послуг) за умови дотримання проектних норма­тивів і досягнення розрахункової рентабельності (прибутку) – свідчення того, що проект вдався, що інвестування відбулося вдало.

Під час експлуатації виникає потреба постійного оновлення процесу, удосконалення окремих його ділянок, упровадження нової продукції, нових технологій, поліпшення систем контролю та управління. Це, у свою чергу, вимагає відповідних фінансових і технічних ресурсів і має здійснюватися на підставі уже нових проектів.

Важливою стадією інвестиційного проекту і проектного аналізу є заключна оцінка проекту. Вона дає змогу відповісти на такі питання:

1. Чи досягнуті цілі проекту, а якщо ні, то в чому причина?

2. Чи досягнуто запроектованої величини прибутку?

3. Чи отримали учасники проекту запроектовані вигоди?

На підставі цих відповідей узагальнюють позитивні і негативні сторони проекту з тим, щоб урахувати їх у наступних проектах.