16.Домисел і вимисел

Домисел (вимисел) у літературі — народжена творчою уявою письменника, художньо трансформована дійсність. Д. — дофантазовування, додавання до того, що насправді існувало чи існує, чому є документальне чи якесь інше підтвердження; він полягає в художній трансформації письменником відомого факту через діалог, пейзаж, портретну характеристику тощо. Д., будучи допоміжним інструментом, стосується деталей, штрихів, на відміну від вимислу — фактично повного придумування істотного, визначального у творі. Найчастіше ці терміни стосуються біографічної, історичної літератури. Залежно від того, як створена письменником художня дійсність узгоджується з історичною, ширше — життєвою правдою, ведуть мову про обґрунтований, вірогідний чи невиправданий художній Д. (В.).

17.Фактологічна, тематична і авторська структури твору

фактологічна структура. Основним елементом є факт. Основою структури є логіко- поняттєві та асоціативні зв’язки між фактами. Членування змісту твору на факти залежить від об`єктивних та суб`єктивних факторів. До об` єктивних факторів ми відносимо: рубрику, заголовок, архітектоніку тексту, мовні засоби. До суб`єктивних засобів ми відносимо особисту волю читача. Критерії виділу фактологічної структури твору:1.Тематична однорідність фактів; 2. Логіко-категоріальну однорідність фактів у межах заданої теми. Підпорядкування фактів у тексті може бути ієрархічне й системно-різнорідним, оскільки є кілька тематичних підсистем у тексті, а також у межах кожної підсистеми є свої ієрархічні фактологічні рівні. Неоднорідна організація фактів у творі є недоліком, тому що заважає читачу орієнтуватися у змісті твору. 

тематична структура. Охоплює весь текст і виявляється в тематичних зв`язках між фразами. Кожна наступна фраза має бути зв`язана з попереднім тематичним зв`язком. А тематичні структури не зустрічаються. Тематичні структури бувають однорідні й неоднорідні. Однорідною структурою називається така тематична структура, яка має одну мету, що проходить через усі фрази. При цьому в тематичній структурі можуть бути наявні тематичні відхилення, не більше ніж на одну фразу. Інакше виникають побічні теми й однорідна тематична структура перетворюється в неоднорідну. Неоднорідною тематичною структурою назив. така структура, яка має мінімум 2 теми, одна з яких може бути основною. Неоднорідна тематична структура, в якій важко виділити основну тему, називається аморфною. Для однорідної тематичної структури властиві такі зв`язки: 1. основний тематичний зв`язок (фрази зв`язані одним і тим же предметом розповіді); 2. субтематичний зв`язок (наступна фраза підпорядкована попередній – від загального до конкретного, від загального до деталі); 3. макротематичний зв`язок (наступна фраза є вершиною ієрархії відносно попередньої фрази – від конкретної до загальної). Неоднорідні тематичні структури вкл.: 1. асоціативний формальний, напр. звуковий, зв`язок (утворюється паралельна тема на основі звукової асоціації); 2. асоціативний змістовий зв`язок (наступна фраза виражає тему, яка асоціативно зв`язана з попередньою); Цей зв`язок може бути різних типів: а) ситуативний асоціативний зв`язок (наступна фраза є висловлюванням про предмет, що має просторове, або часове відношення до предмета попередньої фрази – утворення суміжних тем), б) предикативний асоціативний зв`язок (наступна фраза виражає причину, наслідок, атрибут, місце, час дії основн. предмета розповіді). Чим більш неоднорідною є тематична авторська структура, тим більш варіативною буде тематична перецептивна структура. Автор повинен спрогнозувати можливу перцептивну структуру і таким чином поліпшити свою авторську тематичну структуру з метою надання їй однозначності.

Комунікативна авторська структура. Основне призначення тексту — це вплив на людину. Вся його структура повинна бути пристосована до виконання цієї основної функції. Проблема щодо організації семантичної структури тексту була б знята, якби умови спілкування автора з читачем були завжди одні й ті ж. Насправді ж процес творення й сприймання кожного тексту неоднаковий, що й відбивається на його структурі.Авторська залежить від характеру впливу на реципієнта, а характер впливу залежить від: 1. ситуації написання і сприймання тексту. 2. Мотиву діяльності в яку включена комунікація. 3. Комунікативної мети. 4. Комунікативного смислу твору. Різний характер впливу автора на людину дозволяє виділити функції – варіанти загальної функції комунікативного впливу. Можна виділити такі комунікативні функції у творі: 1. Контактна функт. твору (цікавий заголовок, розташування матеріалу на певній полосі, ілюстрації, архітектоніка) – агітаційні твори. 2. Організуюча функція твору - текст повинен мати такі елементи, щоб підтримували б зацікавленість реципієнта, керували процесом читання. Використані різні засоби, аткуалізатори уваги: а) емоційно-експресивні слова (вплив на емоції), б) цікаві факти (утримання уваги), в) вираження авторського я. 3. Функція формування поглядів – твори теоретичного характеру. Зміст твору повинен бути організований таким чином, що він формував свідомості читача, нові поняття. Йому притаманна поступовість, повільність викладу. 4. Аферентна функція – автор таким чином подає інформацію, що це спонукає реципієнта до прийняття різних рішень. Людина може звертатися і до письмових джерел і з метою пошуку правильного рішення. 5. заклична функція. Заклики – підбір фактів.