Проблема раціонального використання волонтерів у профорієнтаційній роботі

Хапілова В.П.

На сучасному етапі розвитку національної економіки України, в період розвитку всіх сфер соціально-економічного життя, відновлення державності, реставрація багатого культурно-історичного досвіду висуває на передній план проблему формування конкурентоздатної особистості, провідною якістю якої є активне ставлення до дійсності, вміння користуватися головними надбаннями демократичного суспільства – свободою та можливістю творчої самореалізації. Саме участь у волонтерському русі дає можливість молодим людям, зокрема студентам спеціальності «Соціальна робота» самореалізувати себе, з одного боку та відчути себе причетними до участі в державних справах – з іншого.

Отже, актуальність проблеми раціонального використання студентів-волонтерів у профорієнтаційній роботі не викликає сумніву, адже в кризові і трансформаційні періоди суспільного розвитку закономірно загострюється потреба соціальних та профорієнтаційних послуг вразливим верствам населення. Волонтери – добровільні помічники фахівців центрів зайнятості, надають їм безпосередню та вагому допомогу. Сьогодні неможливо уявити діяльність відділу профорієнтації служби зайнятості без волонтерів.

Професійна підготовка сучасного конкурентоздатного фахівця із соціальної роботи передбачає поглиблене оволодіння студентами знаннями з різних дисциплін. Разом з тим, система підготовки фахівців для сфери соціальної роботи повинна бути гнучкою, мобільною, здатною реагувати на потреби конкретної людини і суспільства в цілому. Такий підхід сприятиме активізації особистості професійного соціального працівника в плані постійного професійного росту і самовдосконалення [2].

Основними чинниками, які обумовлюють активізацію волонтерства, є загострення соціальних проблем та брак системи надання соціальних послуг вразливим верствам населення. Отже, сьогодні необхідність у волонтерстві зросла як ніколи, послуги волонтерів потрібні для розв’язання проблем у різних сферах життєдіяльності людини. У наш час волонтерський рух з надання безкорисної допомоги тим, хто її потребує, набув достатнього розмаху серед молодої частини населення України. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» визначає волонтерський рух як добровільну, доброчинну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер. Волонтери можуть допомогти в різних соціальних інститутах, які мають свої особливості.

Діяльність волонтерів потребує не лише бажання та наявності вільного часу, а й певних знань із психології, педагогіки, соціології, юриспруденції, медицини тощо. Волонтери повинні володіти навичками спілкування з різними категоріями клієнтів, знайомитися з кращим досвідом роботи волонтерів нашої країни та зарубіжжя [1].

Студенти різних навчальних закладів різного типу здебільшого працюють як волонтери в організаціях під час проходження практики. Після її закінчення багато з них залишається працювати волонтерами в організації, яка за профілем близька до їхньої майбутньої професійної діяльності.

У студентів-волонтерів, як зазначають науковці [3], особливі мотиви для добровільної соціальної роботи. Насамперед їх цікавлять професійні проблеми. Вони можуть бути як формальними – одержання заліку, проходження практики, так і реальними – набуття фахових знань із майбутньої спеціальності, напрацювання навичок спілкування з клієнтами. Причому, на відміну від підлітків-волонтерів, їх певною мірою хвилює проблема міжособистісної комунікації. Для них більш важливе спілкування з професіоналами в обраній спеціальності, знайомство з новими методиками і технологіями, все, що може їм допомогти в подальшому стати професіоналами і працевлаштуватися. Студентів-волонтерів цікавлять тільки ті види соціальної роботи, які безпосередньо пов’язані з майбутньою професією. Вони віддають перевагу індивідуальній роботі або роботі в невеликих групах.

Володіння достатньою інформацією про зміст, напрями діяльності певної організації дає можливість потенційному волонтеру вибрати саме ту ділянку роботи, в якій би він хотів працювати на добровільних засадах і відчувати себе корисним та потрібним іншим. Варто зазначити, що важливо не лише залучити волонтерів до участі в різних громадських роботах, а й правильно розмістити наявні людські ресурси з урахуванням специфіки конкретної діяльності та особистісних характеристик волонтера. Визначення відповідності волонтера роботі залежить і від його кваліфікації, і від темпераменту. Волонтери повинні бути здатними робити те, що їм доручили. Також важливо, щоб вони підійшли для роботи, яку їм доручили. Волонтер повинен бути задоволеним запропонованою роботою, сприймати її як бажану та цікаву. Це означає, що робота повинна підходити кожному волонтеру.

Не менш важливим є наявність сприятливого соціально-психологічного клімату в організації, в якій буде працювати волонтер. Показниками сприятливого середовища можуть бути:

• почуття спільної мети та розуміння, що здійснюються продуктивні кроки, спрямовані на досягнення цієї мети;

• чітке розуміння власної ролі та повага до ролей інших;

• здатність жертвувати заради мети;

• групова ідентифікація: «ми тут працюємо разом»;

• загальна підтримка та взаємодопомога;

• культура міжособистісних відносин та спілкування тощо.

Серед найбільш впливових стимулів-чинників, що можуть позитивно зорієнтувати волонтера на діяльність в організації, можна назвати такі:

• набуття фахових знань із майбутньої спеціальності;

• отримання нових навичок і досвіду;

• напрацювання навичок спілкування з клієнтами;

• отримання знань із проблем суспільства;

• установлення нових знайомств;

• відчуття бути корисним суспільству;

• установлення ділових контактів;

• отримання визначеного статусу тощо [3].

Життєдіяльність та ефективність діяльності державних установ може посилитися саме завдяки розвитку громадської ініціативі молодіжних рухів та організацій, які мають стати активною дієвою силою відкритого демократичного суспільства. Разом із розвитком мережі соціальних служб для молоді набуває свого розвитку і студентський волонтерський рух. Одним із цікавих напрямків волонтерської діяльності є профорієнтаційна робота.

У Запорізькому національному університеті на факультеті соціології та управління створено студентську волонтерську службу з метою залучення волонтерів до профорієнтаційної роботи. Загальна мета студентів-волонтерів: розвинути здатність випускників шкіл до професійного самовизначення. Зокрема студенти-волонтери ЗНУ (2 курс, спеціальність «Соціальна робота», факультет соціології та управління) разом із провідними фахівцями відділу профорієнтації Запорізької обласної служби зайнятості працюють в загальноосвітніх закладах та системі профтехосвіти м. Запоріжжя та Запорізької області і надають допомогу в профтестуванні учнів, а також здійснюють консультації з вибору майбутньої професії. Це цікава комплексна форма роботи, яка дозволяє поєднати зусилля фахівців та знання студентів, які вони отримали в навчальному процесі.

Активна участь студентів-волонтерів у профорієнтаційній роботі також передбачає:

• установлення первинного контакту з учнями;

• надання позитивної інформації про певну професію, спеціальність;

• установлення довірливих відносин з учнями, які не визначилися зі своєю майбутньою професією;

• консультування з питань щодо майбутньої професії;

• навчання учнів за класифікаційними ознаками визначати професії;

• сприяння в усвідомленні і прийнятті майбутньої професії;

• розповсюдження інформаційно-роздаткових матеріалів профорієнтаційного змісту серед учнів та їхніх батьків, зокрема підготовка презентацій;

• проведення анкетування та соціологічних опитувань щодо рівня готовності учнів до професійного самовизначення;

• пояснення механізму вступу до ВНЗ за результатами зовнішнього незалежного тестування тощо.

Таким чином, волонтерський рух для студентів – це широке коло можливостей саморозвитку, самореалізації; розширення знань про інших людей; невичерпне джерело набуття певної освіти; моральне задоволення; демонстрація свого піклування про інших, випробовування себе в нових умовах та обставинах, добра перспектива на майбутнє тощо.