Література

1. Кримінальний Кодекс України від 01.09.2001 // http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

2. Сімейний Кодекс України від 26.12.2001 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/890-17.

3. Волинець Л.С. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи. – К.: Логос, 2000. – 74 с.

4. Торгівля жінками та дітьми: сучасний стан і тенденції / В.О. Іваненко // Часопис Київського університету права. – К., 2004. – №3.

Партійність - як механізм патріотичного виховання української молоді

Голоднова В.

студентка факультету соціології та управління ЗНУ

На сьогодні в Україні процес патріотичного виховання молоді багато в чому визначаються трансформаціями у суспільстві, які радикальним шляхом змінюють характеристики соціально-економічного та політичного середовища суспільства.

Стабільне функціонування суспільства як складної системи, збереження цілісності соціального організму потребує постійного відтворення та розвитку патріотизму та історичної культури усього людства, особливо молодих, ініціативних та активних діячів.

Патріотизм починається з любові до рідних і близьких і не закінчується на любові до свого народу. Патріот зобов'язаний цінувати свою історію, бути відданий своїй країні, готовий заради неї до самопожертви, всіма силами служити інтересам своєї країни.

У сучасних умовах суспільного розвитку надзвичайно зростає роль партійності як певного механізму розповсюдження патріотизму. Партійність як механізм патріотичного виховання можна розглядати через поняттяідентифікація, яка в соціологічному словнику визначається як соціально-психологічний процес ототожнення індивіда, себе самого з іншою людиною, соціальною групою чи спільністю.

Молодь, як і більшість громадян, можуть брати участь у політиці з різною інтенсивністю, і ступінь їх залучення до політичної діяльності також різноманітний. Участь молодих людей у діяльності політичних організацій визначається комплексом мотивів, всередині якого існує ієрархія. Переважання того чи іншого стимулу в якості домінуючого обумовлено як специфікою самої організації (програмними цілями і завданнями, формами активності), так і особистісними особливостями її членів (сформованість мотивації, наявність досвіду політичної участі).

В загальних рисах можна виокремити три основні мотиваційні чинники до участі в політичній діяльності молоді: 1) прагнення до влади; 2) самореалізація; 3)  задоволення індивідуальних інтересів та інтересів своєї країни. Таким чином, ми бачимо, що патріотизм у політичній сфері може виступати як мотиваційний чинник участі або не участі у політичних та громадських організаціях – з однієї сторони, та як моральна цінність – з іншої.

Виходячи з результатів проведеного дослідження на тему: «Особливості політичної соціалізації молоді», здійсненного серед молоді Запоріжжя у травні-червні 2013 р. в межах виконання дипломної роботи (опитано 221 молоду людину та 25 експертів – членів тих чи інших партій), були зроблені такі висновки щодо патріотичного виховання завдяки партійності молодої особи:

1. Найголовнішою причиною політичної діяльності молоді виступає «корисність людини для країни, де вона народилась». Серед студентської молоді 32% беруть участь у політиці лише для того, щоб бути корисними для рідного краю та реалізуватися, при цьому 47,4% партійців теж вважають, що бути корисним для держави є найголовнішим та визначальним. Це говорить нам про високий рівень патріотичного позиціонування молодої генерації. Молодь готова працювати і робити усе щоб держава була розвиненою та успішною.

2. Займаючись політичною діяльністю молодь відчуває себе відповідальною (30,6 – 42,9%) та гордою (14,3 – 17,2%). Патріотами себе вважають від 11,7% до 22,9%. Таким чином, можна підтвердити те, що партійність справді є механізмом патріотичного виховання, бо саме через активну діяльність молодь формує в собі цінності справжнього патріота та захисника інтересів своєї держави.

3. Одним з важливіших мотивів участі у політичній партії молодої генерації є мотив обов’язку перед іншими та країною взагалі. Майже 20% молоді вважають цей мотив визначальним для своєї політичної діяльності. Це говорить нам, що молоде населення хоче вирішувати проблеми як особистого характеру так і проблеми усього суспільства де проживає, а це говорить про патріотичність молодих та їх зацікавленості у майбутньому.

Отже, ми бачимо, що людина, яка цінує свою державу, країну, в якій народилась, може через ідентифікацію до певної групи (політичної партії) розвивати свої патріотичні настрої та самовдосконалюватися, при цьому зберігати гармонію у суспільстві.

Сьогодні радує той факт, що у людей з'явилася тенденція до повернення в серцях почуття патріотизму, хоча його ще не можна порівняти з рівнем відданості своїй країні в попередні часи, але все ж вони є і потрібно на цьому робити акцент розвитку суспільства.