22. Визначення обмежень суб’єктивного простору клієнта.

Серед обмежень, що яскраво проступають в мовленні, можна виділити спотворення змісту, викликані: а) вільним використанням недеталізованої інформації; б) перекрученням та вихолощенням змісту дієслів, що описують процеси; в) блокуванням свободи вибору модальними операторами можливості та необхідності; г) викривленням та непослідовністю причинно-наслідкових конструкцій. А саме: 1. „Неконкретні" дієслова. Так,„на мене нападають" можна сказати тоді, коли хтось просто „косо поглянув" або ж коли дійсно погрожують зброєю, і відчуття при цьому будуть зовсім різними. Для того, щоб досягти повноти, можна поставити запитання: "Як саме?". 2. Номіналізація. За законами мовлення слова (дієслова), що зазначають процеси, можуть переходити в іменники. Таким чином процес застигає, стає подією або річчю (наприклад, любити - любов, вирішувати - рішення, домовитись - домовленість, договір та ін.). Коли це трапляється, губиться можливість перебувати в процесі, збіднюється вибір. номіналізації - це не речі, місця чи люди, а скоріше абстракції, які, можна сказати, реально не існують. Вони - фікція, ілюзії того, хто про них розповідає. Мені не вистачає впевненості. - Реакція: „А в чому вам необхідно впевнитися? ".3. Вказівка на можливість. Часто клієнт скаржиться на обмеження, які створює проблема, хоча насправді створює їх собі сам. Це легко помітити, вслухавшись в мовлення людини. В ньому раз по раз звучать слова: „можу/не можу", „зміг би/не зміг би зробити", „вийде/не вийде" та ін. Зазвичай, коли йдеться про дефіцит можливостей, не вистачає інформації про причини. Питання, що допомагає встановити необхідне, звучить так: „Що заважає?". Як правило, воно спрямовує людину в минуле на пошуки переживань, які сформували ці обмеження 4. Вказівка на необхідність. Дуже часто на консультації рефреном звучить: „ я повинен", „необхідно", „важливо", „потрібно" тощо. Подібні установки свідчать про відсутність вибору. питання „Що станеться, якщо...?". Воно змушує клієнта зазирнути в майбутнє і уявити собі можливі наслідки. 5.Причина-наслідки - це мовленнєві структури, які жор пов'язують один досвід (процес, об'єкт) з іншим і містять сполучення зразок „викликати що-небудь", „робити що-небудь", „призводити до чого-небудь", „тому що". їх узагальнена структура виглядає так: X, тому що У (X існує, тому що до цього був У). 6. Складні рівності. Це такі лінгвістичні моделі, в яких передбачається рівність різних аспектів нашого досвіду. Наприклад, рівнозначними стають: те, що реально відбувається, і те внутрішнє індивідуальне значення, яке ми йому присвоюємо. Таким чином приводиться зв'язок не з досвідом, а з висновком. Структура складної рівності: Х=У. При помилкових поєднаннях: якщо робиш X, це означає У.

Щоб виправити смислову помилку варто поставити під сумнів однозначність рівності. Наприклад, „А коли ти робиш X, це значить У?" Ви запитуєте, значить, ви не знаєте відповіді? - Реакція: „ Чи завжди, коли ви запитуєте, у вас теж нема відповіді? ". 7. Критеріальні рівності. Ці лінгвістичні моделі об'єднують різні логічні рівні досвіду.Помилково робиться висновок, що X, означає У. Ціль запитань метамоделі: а)визначити, чи пов'язані X і У: „А як пов'язані X і У?".:- Якщо не прийшов вчасно на роботу, - значить, безвідповідальна людина. Реакція: "Чи насправді пов'язані безвідповідальність як стійка риса особистос з запізненням на роботу? б)поставити під сумнів однозначність рівності, розвернувши її, то замінивши вказівні займенники в обох частинах речення (зміна адресата Якщо не прийшов вчасно на роботу, - значить, безвідповідальна людина. Реакція: „А коли ви запізнюєтесь, чи обов'язково це означає, що безвідповідальна людина? ", „Хто так вважає? ".