17. Техніки прояснення інформації (мікро навички розпізнавання емоційних переживань).

Більшість психологів-консультантів вважає, що основні трансформації свідомості клієнта в ставленні до проблемної ситуації відбуваються в площині переживань. Рефлексія його емоцій нерідко буває інформатив-нішою, ніж змістовна сторона розмови, бо почуття не можна підтасувати, вони пов'язані з неусвідомленими потягами та бажаннями.

Реагуючи на емоційний стан людини, можна досягти прихованих рівнів її свідомості. Як зауважує І.Атватер, людині набагато приємніше, коли хтось розуміє її переживання, ніж звертає увагу на зміст повідомлення. Зауважити почуття партнера по спілкуванню можна по-різному:

1, зосередившись на діалозі: а) потрібно звертати увагу на слова і вирази, які клієнт вживає на позначення почуттів, напр..: "Я розгнівався", "В мене не було настрою", "Я страждаю"; б) велике емоційне навантаження в мовленні несуть також прийменники, прислівники, прикметники, дієслова, які означають стосунки: „Він мене недолюблює", „Як так можна ображатися!"; в) щоб прояснити почуття, можна просто поставити пряме відкрите запитання: "Що ви переживаєте з приводу...? Яке почуття супроводжує вас...? "; г) Ще один спосіб - уточнення емоційно насиченого слова, яке може вивести на рівень відсутніх в розповіді переживань, оголити приховані образи та претензії. За допомогою таких поворотів у розмові психолог об'єктивує приховані сторони проблеми, здійснює перехід у нову площину її обговорення.

2, 'спостерігаючи за людиною: а) потрібно слідкувати за невербальними реакціями співрозмовника - за мімікою обличчя, інтонаціями голосу, позою, жестами тощо.; б) найбільш інформативним є розбіжність між тим, що говорить людина, і тим, що демонструє її невербальна поведінка. Помітивши якусь невідповідність (наприклад, знічену усмішку тоді, коли йдеться про не дуже веселі речі), психолог може поцікавитись, чим викликана така реакція, і, ймовірно, отримає додаткову інформацію про її переживання.

3, зосередившись на власних відчуттях. Щоб відчути, що переживає людина, не зайвим буде уявити себе на її місці.

18. Техніки відображення (відображення почуттів, фокусування, емпатійна відповідь). Відображення значень.

Відображення почуттів - це навичка ведення інтерв'ю, зорієнтована спостереження за будь-якими проявами емоцій клієнта з метою повернення йому його ключових переживань, що мало усвідомлюються, але відіграють важливу роль у розвитку його труднощів. Натрапляючи на змішані емоції, консультант має врахувати, що вони можуть бути очевидними для спостерігача, але зовсім не усвідомленими тим, хто їх переживає.

зондування емоційних переживань передбачає кілька мікродій консультанта: Розпізнавання —>Диференціація —» Усвідомлення —> Визнання.

Типовою в консультуванні є ситуація, коли клієнт яскраво переживає, але не в змозі розповісти консультанту щось певне. Техніки що використ: а) техніка альтернативних формулювань, тобто специфічна підказка варіантів переживань, які могли б виникнути в обговорюваній ситуації, з тим, щоб стимулювати діяльність співрозмовника, дати йому зразок для опису своїх емоцій; б) техніка уточнень "глибини переживань", що допомагає клієнту зазирнути до ще не звіданих куточків власних почуттів.

Почати роботу з почуттями можна, користуючись такими вступними фразами: "Мені здається, що ви відчуваєте...", "Що ви переживали, коли...?", "Опишіть ваші почуття в ту хвилину". Спочатку - 1) основа речення, в якій максимально враховано модальність сприймання співрозмовника (аудіальна, візуальна, кінестетична) і яка містить відображення почуттів: "Здається ви відчуваєте...", " Я бачу, вас захопила буря почуттів...". Щоб уникнути трафаретів, можна просто назвати людину по імені. 2) Далі продовжуємо, додаючи слово, що характеризує почуття: "Схоже, вам неприємно...", "У ваших словах вчувається пригніченість...". При змішаних почуттях варто вказати кілька почуттів: "Здається, ви не тільки ображаєтесь, але й гніваєтесь на сина...". 3) Щоб "заземлити" відображене, додаємо контекст або робимо коротке переповідання: "Схоже, ви відчуваєте себе нещасною щоразу, коли потрапляєте в подібні ситуації". 4) 3 почуттями та переживаннями є сенс працювати в актуальному режимі - відразу ж, як тільки вони з'являються, або ж провокувати такі ситуації, в яких спливають пережиті почуття настільки, щоб зараз бути диференційованими, краще усвідомленими та більш доцільно відреагованими. Тобто робота з почуттями, як підкреслює А.Айві, потребує теперішнього часу. 5) В кінці фрази можна уточнити, наскільки правильно відображено почуття: "Ви зараз надмірно збуджені, чи не так?"

Процес поглибленого дослідження особистості та її емоцій дістав в психо­терапії назву фокусування переживань. Фокусування переживань - специфічна форма уваги, звернена всередину, в тіло. Практикуючи (фокусування, консультант повинен бути досить проникливим, зібраним та обережним. Варто настроїти клієнта на готовність знаходити в собі невиразні туманні відчуття і працювати з ними без упередження щодо того, де воно повинно бути".

Термін „емпатійна відповідь" використову­ється в розумінні, запропонованому К.Роджерсом, - як навичка рефлексивного слухання (КРоджерс, 1994). Сутність навички полягає в тому, щоб уважно слухаючи клієнта, щоразу відображати те, про що він говорить, ніби повертаючи йому сказане в дещо переробленій формі. Частота емпатійних відповідей, як ніщо інше, демонструє якість контакту і показує, чи сформовано позицію „Ми" в консультуванні. \

досягти змін чи трансформацій особистості не можна, змінюючи лише одну з ланок "психологічного трикутника". Образно кажучи, потрібно повністю зсунути „психологічний трикутник" - думки, почуття, поведінка - з місця. Точкою прикладення сил для зсуву може стати психологічна категорія значень. А.Айві вважає, що значення можна розпізнати, звертаючи увагу на слова та конструкти, які описують цінності і позицію щодо важливих проблем і людей. зважаючи на те, що значення можуть бути прихованими, а їх зміст часто неочевидний для самого клієнта, корисно ставити запитання, що допомагають їх дослідити. Наприклад: „Що це для вас значить?";„Який смисл ви в це вкладаєте?";„Які цінності лежать в основі ваших вчинків?";„Чому це для вас важливо?";"Чому?" (саме по собі, використане з увагою і можливо не один раз);.Якими намірами ви керувалися, коли це робили?"Ще один спосіб реагування: психолог може ризикнути і запропонувати те значення, яке він вивів з контексту. Технічно відображення значень здійснюється так само, як і відображення почуттів