6. Зміст права. Право як міра свободи особи та масштаб її поведінки

З питанням про сутність права тісно пов'язано питання про його зміст. Якщо сутність права відповідає на питання про його найважливіші ознаки і властивості, то зміст права визначає, в чому конкретно ці ознаки і властивості знаходять свій об'єктивний вираз. Отже, через зміст права матеріалізується його сутність.

Зміст права — це сукупність правових приписів, за допомо­гою яких здійснюється регулювання суспільних відносин; це за­кріплені у правових нормах суб'єктивні права (дозволи), юридич­ні обов'язки (зобов'язання) та заборони.

Розрізняють два види змісту права:

1) соціальнополітичний, в якому відображається економічна, по­літична, класова сутність та спрямованість права;

2) спеціальноюридичний, що характеризує право як специфічне інституційне утворення (соціальний інститут, необхідний атрибут функціонування суспільства).

Отже, зміст права визначається потребами суспільного розвитку, інтересами суб'єктів суспільних відносин, вираженими в їх свідомості.

7. Сутність права та його соціальна цінність

Сутністю будьякого явища або предмета філософія вважає сукупність найбільш важливих та стійких якостей, відносин або власти­востей, що становлять їхню основу, визначають глибину природи та зв'язки, що впливають на всі інші характеристики.

Для розуміння сутності та природи права слід брати до уваги багатогранність способу та форм прояву права в соціальному житті, які відображають його універсальність та всі аспекти регулятивного впливу.

Сутність права слід визначати, враховуючи такі положення:

1) право існує у певних формах, що фіксують певні юридичні конструкції;

2) право може існувати і поза інституційними формами свого виявлення (як ідеї, оцінки, зв'язки або діяльність суб'єктів);

3) з формальної точки зору право виступає як регулятор, що обслуговує той чи інший соціальний інтерес.

У різні періоди історичного розвитку правової думки до розуміння права ставилися порізному. Деякі вчені виділяють два підходи до розуміння сутності права:

1) класовий, тобто право визнається як система встановлених і гарантованих державою правових норм, що відображають державну волю економічно пануючого класу. Воля пануючого в економіці та політиці класу нав'язується як закон всьому суспільству;

2) загальносоціальний, тобто право розглядається як загальновизнаний компроміс між різними класами, групами та соціальними прошарками для забезпечення потреб та інтересів як громадянського суспільства в цілому, так і окремих його суб'єктів. Поряд з цим можна виділити також релігійний, національний, расовий та інші підходи до розуміння сутності права, в межах яких відповідні релігійні, національні або расові інтереси будуть визнача­льними для організації державнополітичного життя суспільства та офіційно зафіксовані у системі законів та підзаконних нормативноправових актів, інших формах права.

Таким чином, сутність права багатоаспектна і тому потребує використання різних форм і методів її пізнання залежно від історичних обставин, умов та цілей наукового дослідження.

Право займає основне, найважливіше місце в усій системі соціального впливу на життя особи, держави та суспільства. Завдяки своїм властивостям та регулятивним якостям право є регулятором суспільних відносин, сприяє правильному поєднанню інтересів особи, держави і суспільства в цілому. За його допомогою забезпечується загальний і стабільний порядок у суспільних відносинах.

Завдяки праву досягається відповідність та точність у самому змісті суспільних відносин, закріплюються найважливіші норми і принципи моралі, перетворюючи їх на загальнообов'язкові, встанов­лені та гарантовані державою правила поведінки.

Право забезпечує оптимальне поєднання свободи і справедливості, визначає межі дозволених і заборонених дій.

Право є засобом захисту прав і законних інтересів людини, перешкоджає незаконним втручанням у сферу її особистої правомірної діяльності. На правовій основі формується громадянське суспільство, усі протиріччя, що виникають у суспільстві, повинні вирішуватися виключно на основі права.

Право є важливим засобом врегулювання міжнародних і міжнаціональних стосунків, наявних в суспільстві конфліктів, забезпечення стабільності та громадського порядку в державі.

Цінність права полягає і в тому, що його зміст завжди є показником рівня цивілізованості суспільства. У праві закріплений історич­ний досвід певного народу, його досягнення в різних галузях життя, ставлення держави до особистості.

Соціальне призначення права, його місце і роль у системі соціальнонормативного регулювання відображається в його функціях. У юридичній науці, під функцією права, розуміють або соціальне призначення права, або напрями його правового впливу на суспільні відносини, або і те й інше разом.