- •2. Об’єкт і предмет
- •4. Місце і роль права в системі регулювання суспільних відносин
- •5.Поняття права, його основні ознаки
- •6. Зміст права. Право як міра свободи особи та масштаб її поведінки
- •7. Сутність права та його соціальна цінність
- •8. Джерела права. Місце і роль судової практики в правовому регулюванні суспільнх відносин.
- •9. Нормативний договір як джерело права
- •10. Поняття правотворчості. Стадії та суб’єкти правотворчого процесу
- •11. Правові акти:поняття і види
- •12. Понятя, ознаки і види нпа
- •13. Юридична техніка:поняття, значення, елементи
- •14. Поняття, види і значення систематизації нпа
- •15. Дія нпа у часі: принципи, порядок введення в дію та припинення дії
- •16. Дія нпа у просторі
- •17. Поняття та структура системи права. Класифікаційні критерії виділення галузей права.
- •18. Система права і система законодавства: аспекти співвідношення
- •19. Правова система: поняття, структура, співвідношення з системою права
- •20. Поняття, зміст і ознаки правової норми. Способи викладення правових норм у нпа
- •21. Структура правової норми. Види структурних елементів.
- •22. Поняття, ознаки та види правових відносин
- •23. Структура правових відносин
- •24. Субєкти правових відносин
- •25. Підстави виникнення, зміни та припинення правових відносин. Їхня класифікація
- •26. Поняття та види реалізації права. Правореалізція та правове регулювання
- •27. Форми реалізації права: поняття, види, співвідношення із засобами правового впливу
- •28. Застосування права: поняття, ознаки, суб’єкти
- •29. Стадії застосування права
- •30. Прогалини в праві: поняття, види, способи їх заповнення
- •31. Застосування права при колізії та конкуренції норм
- •32. Поняття. Зміст, етапи та способи тлумачення првових норм
- •33. Види тлумачення правових норм за обсягом і за суб’єктам
- •34. Поняття та структура механізму правового регулювання
- •36. Поняття, рівні, види і структура правової свідомості
- •37. Поняття і зміст правової культури, значеня правової освіти
- •38. Правомірна поведінка: поняття, зміст, види, значення
- •39. Правопорушення: поняття, ознаки, види, співвідношення з неправомірною поведінкою
- •40. Поняття та види складів правопорушень- ?????
- •41. Об’єкт і об’єктивна сторона в структурі складу правопорушення
- •42. Суб’єкт і суб’єктивна сторона в структурі складу правопорушення
- •43. Юридична відповідальність: поняття, зміст, підстави, співвідношення зі свободою волевиявлення
- •45. Держава як соціальне явище в суспільстві - ????
- •46. Держава як юридичне поняття - ?????
- •47. Поняття та ознаки правової держави
- •48. Права людини: поняття, історичний розвиток, сучасне значення
- •49. Види та покоління прав людини
- •50. Система захисту прав людини. Значення інституту омбудсмена
22. Поняття, ознаки та види правових відносин
Правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права і забезпечені державою, що виникають між двома і більше суб'єктами з приводу задоволення своїх матеріальних і духовних потреб та інтересів, між якими наявний правовий зв'язок у формі суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.
Ознаки правовідносин:
• є різновидом суспільних відносин, соціальним зв'язком;
• є ідеологічним відношенням, тобто результатом усвідомленої діяльності (поведінки) людей;
• це вольові відносини, що виявляються у двох аспектах:
— у них втілена воля (інтерес) держави, оскільки правовідносини виникають на основі норм права;
— у них втілена воля (інтерес) учасників правовідносин;
— вони пов'язані предметом інтересу, досягненням його результату.
• врегульовані нормами права;
• виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів;
• мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права та обов'язки;
• підтримуються та охороняються державою, забезпечуються засобами державного впливу.
Класифікацію правовідносин можна здійснити за такими ознаками.
1. За функціональною спрямованістю норм права: регулятивні (поведінка суб'єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто виникають з фактів правомірної поведінки суб'єкта) та охоронні (виникають з факту неправомірної поведінки суб'єктів, як відповідна реакція держави на таку поведінку).
2. За рівнем індивідуалізації суб'єктів: відносні (у них чітко визначені права й обов'язки всіх учасників, як уповноважених, так і зобов'язаних) та абсолютні (визначена лише одна сторона — носій суб'єктивного права, а всі інші визнаються зобов'язаними не заважати здійсненню ним своїх прав).
3. За галузями права: конституційно-правові; адміністративно-правові; цивільно-правові; трудові та ін.
4. За кількістю суб'єктів: прості (між двома суб'єктами) та складні (між трьома і більше суб'єктами).
5. За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами: односторонні (кожна сторона має або лише права, або лише обов'язки) та двосторонні (кожна із сторін має як права, так і обов'язки).
6. За характером дій зобов'язаного суб'єкта: активні (зобов'язаний суб'єкт повинен учинити певні дії) та пасивні (суб'єкт повинен утриматись від учинення певних дій).
7. За волевиявленням сторін: договірні (для виникнення цих правовідносин необхідне волевиявлення всіх його учасників) та управлінські (владні) (для виникнення яких достатньо волевиявлення тільки одного з учасників).
8. За суб'єктами: між суб'єктами федерації; між громадянами держави; між громадянином та державою; між юридичною особою та державним органом; між державними органами та ін.
9. За часом дії: короткочасні та тривалі.
23. Структура правових відносин
Елементи правових відносин такі:
Суб'єкти правовідносин — це особи, що беруть участь у правовідносинах (не менше двох). Вони повинні володіти особливою юридичною властивістю — правосуб'єктністю, тобто правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю.
Правоздатність — це передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Дієздатність — це передбачена нормами права здатність суб'єкта самостійно, особистими діями набувати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Деліктоздатність — це здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за невиконання обов'язків або за вчинення різних правопорушень.
Суб'єктами правовідносин можуть бути індивіди (фізичні особи) та колективи (юридичні особи, у тому числі держава).
Об'єкт правовідносин — це матеріальні або духовні цінності, особисті або соціальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Об'єктами правовідносин можуть бути предмети матеріального характеру, послуги виробничого та невиробничого характеру, продукти духовної та інтелектуальної творчості, особисті немайнові блага людини.
Зміст правовідносин — це зафіксовані в нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників правовідносин.
Суб'єктивне право — це передбачена нормами права міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.
Юридичний обов'язок — це передбачена нормами права міра необхідної поведінки, яку зобов'язана особа повинна здійснювати в інтересах уповноваженої сторони.
Суб'єктивні права та юридичні обов'язки тісно взаємопов'язані, взаємозалежні та взаємозумовлені, завдяки цьому між суб'єктами і виникає зв'язок, тобто правовідносини.
