22. Поняття, ознаки та види правових відносин

Правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права і забезпечені державою, що виникають між двома і більше суб'єктами з приводу задоволення своїх матеріальних і духовних потреб та інтересів, між якими наявний правовий зв'язок у формі суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Ознаки правовідносин:

• є різновидом суспільних відносин, соціальним зв'язком;

• є ідеологічним відношенням, тобто результатом усвідомленої діяльності (поведінки) людей;

• це вольові відносини, що виявляються у двох аспектах:

— у них втілена воля (інтерес) держави, оскільки правовідносини виникають на основі норм права;

— у них втілена воля (інтерес) учасників правовідносин;

— вони пов'язані предметом інтересу, досягненням його результату.

• врегульовані нормами права;

• виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів;

• мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права та обов'язки;

• підтримуються та охороняються державою, забезпечуються засобами державного впливу.

Класифікацію правовідносин можна здійснити за такими ознаками.

1. За функціональною спрямованістю норм права: регулятивні (поведінка суб'єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто виникають з фактів правомірної поведінки суб'єкта) та охоронні (виникають з факту неправомірної поведінки суб'єктів, як відповідна реакція держави на таку поведінку).

2. За рівнем індивідуалізації суб'єктів: відносні (у них чітко визначені права й обов'язки всіх учасників, як уповноважених, так і зобов'язаних) та абсолютні (визначена лише одна сторона — носій суб'єктивного права, а всі інші визнаються зобов'язаними не заважати здійсненню ним своїх прав).

3. За галузями права: конституційно-правові; адміністративно-правові; цивільно-правові; трудові та ін.

4. За кількістю суб'єктів: прості (між двома суб'єктами) та складні (між трьома і більше суб'єктами).

5. За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами: односторонні (кожна сторона має або лише права, або лише обов'язки) та двосторонні (кожна із сторін має як права, так і обов'язки).

6. За характером дій зобов'язаного суб'єкта: активні (зобов'язаний суб'єкт повинен учинити певні дії) та пасивні (суб'єкт повинен утриматись від учинення певних дій).

7. За волевиявленням сторін: договірні (для виникнення цих правовідносин необхідне волевиявлення всіх його учасників) та управлінські (владні) (для виникнення яких достатньо волевиявлення тільки одного з учасників).

8. За суб'єктами: між суб'єктами федерації; між громадянами держави; між громадянином та державою; між юридичною особою та державним органом; між державними органами та ін.

9. За часом дії: короткочасні та тривалі.

23. Структура правових відносин

Елементи правових відносин такі:

Суб'єкти правовідносин — це особи, що беруть участь у правовідносинах (не менше двох). Вони повинні володіти особливою юридичною властивістю — правосуб'єктністю, тобто правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю.

Правоздатність — це передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дієздатність — це передбачена нормами права здатність суб'єкта самостійно, особистими діями набувати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Деліктоздатність — це здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за невиконання обов'язків або за вчинення різних правопорушень.

Суб'єктами правовідносин можуть бути індивіди (фізичні особи) та колективи (юридичні особи, у тому числі держава).

Об'єкт правовідносин — це матеріальні або духовні цінності, особисті або соціальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Об'єктами правовідносин можуть бути предмети матеріального характеру, послуги виробничого та невиробничого характеру, продукти духовної та інтелектуальної творчості, особисті немайнові блага людини.

Зміст правовідносин — це зафіксовані в нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників правовідносин.

Суб'єктивне право — це передбачена нормами права міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.

Юридичний обов'язок — це передбачена нормами права міра необхідної поведінки, яку зобов'язана особа повинна здійснювати в інтересах уповноваженої сторони.

Суб'єктивні права та юридичні обов'язки тісно взаємопов'язані, взаємозалежні та взаємозумовлені, завдяки цьому між суб'єктами і виникає зв'язок, тобто правовідносини.