
- •2. Об’єкт і предмет
- •4. Місце і роль права в системі регулювання суспільних відносин
- •5.Поняття права, його основні ознаки
- •6. Зміст права. Право як міра свободи особи та масштаб її поведінки
- •7. Сутність права та його соціальна цінність
- •8. Джерела права. Місце і роль судової практики в правовому регулюванні суспільнх відносин.
- •9. Нормативний договір як джерело права
- •10. Поняття правотворчості. Стадії та суб’єкти правотворчого процесу
- •11. Правові акти:поняття і види
- •12. Понятя, ознаки і види нпа
- •13. Юридична техніка:поняття, значення, елементи
- •14. Поняття, види і значення систематизації нпа
- •15. Дія нпа у часі: принципи, порядок введення в дію та припинення дії
- •16. Дія нпа у просторі
- •17. Поняття та структура системи права. Класифікаційні критерії виділення галузей права.
- •18. Система права і система законодавства: аспекти співвідношення
- •19. Правова система: поняття, структура, співвідношення з системою права
- •20. Поняття, зміст і ознаки правової норми. Способи викладення правових норм у нпа
- •21. Структура правової норми. Види структурних елементів.
- •22. Поняття, ознаки та види правових відносин
- •23. Структура правових відносин
- •24. Субєкти правових відносин
- •25. Підстави виникнення, зміни та припинення правових відносин. Їхня класифікація
- •26. Поняття та види реалізації права. Правореалізція та правове регулювання
- •27. Форми реалізації права: поняття, види, співвідношення із засобами правового впливу
- •28. Застосування права: поняття, ознаки, суб’єкти
- •29. Стадії застосування права
- •30. Прогалини в праві: поняття, види, способи їх заповнення
- •31. Застосування права при колізії та конкуренції норм
- •32. Поняття. Зміст, етапи та способи тлумачення првових норм
- •33. Види тлумачення правових норм за обсягом і за суб’єктам
- •34. Поняття та структура механізму правового регулювання
- •36. Поняття, рівні, види і структура правової свідомості
- •37. Поняття і зміст правової культури, значеня правової освіти
- •38. Правомірна поведінка: поняття, зміст, види, значення
- •39. Правопорушення: поняття, ознаки, види, співвідношення з неправомірною поведінкою
- •40. Поняття та види складів правопорушень- ?????
- •41. Об’єкт і об’єктивна сторона в структурі складу правопорушення
- •42. Суб’єкт і суб’єктивна сторона в структурі складу правопорушення
- •43. Юридична відповідальність: поняття, зміст, підстави, співвідношення зі свободою волевиявлення
- •45. Держава як соціальне явище в суспільстві - ????
- •46. Держава як юридичне поняття - ?????
- •47. Поняття та ознаки правової держави
- •48. Права людини: поняття, історичний розвиток, сучасне значення
- •49. Види та покоління прав людини
- •50. Система захисту прав людини. Значення інституту омбудсмена
29. Стадії застосування права
Застосування норм права складається з трьох стадій:
1. Встановлення фактичних обставин справи. Наприклад, слідчий прибуває на місце вчинення злочину та організовує роботу слідчо-оперативної групи з метою встановлення таких фактичних обставин:
- чи відома особа, яка вчинила злочин і якщо так, то дані про неї (вік, стать, місце проживання чи можливого перебування, місце роботи чи навчання, коло спілкування, особисті якості, прикмети тощо);
- місце та час вчинення злочину;
- спосіб вчинення злочину;
- можливі мотиви злочину тощо.
Вищезазначені фактичні обставини можуть бути виражені в речових доказах, документах, свідченнях і т. і.
2. Вибір і аналіз норми права. Наприклад, після збору фактичних обставин справи слідчий повинен здійснити юридичну кваліфікацію. Остання представляє собою оцінку обставин справи шляхом співвіднесення конкретного випадку з нормами права1. Слідчому необхідно встановити:
- в якій статті (чи її частині), якого закону міститься норма права, що визначає вчинене діяння як заборонене;
- чи діє ця норма права на конкретній території, в даний момент та чи поширюється її дія на осіб, пов'язаних з цією справою. При цьому слід керуватися останньою редакцією офіційного видання закону з усіма змінами і доповненнями на день застосування норми права та дотримуватись положення ст. 58 Конституції
України за яким "закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи"; - як необхідно розуміти норму права, виражену в конкретній статті (цей процес мас назву - тлумачення норм права (дане питання висвітлене у темі 2.1.7). 3. Вирішення справи, що закінчується прийняттям правозастосовного акта. Прикладом цієї стадії може бути прийняття слідчим рішення про необхідність порушення кримінальної справи за конкретною статтею Кримінального кодексу та видання відповідної постанови, що і буде правозастосовним актом.
Вимоги до застосування норм права:
- законність - означає, що при вирішенні конкретної справи суб'єкт правозастосування повинен діяти точно у відповідності зі змістом норми права, яку він застосовує, в межах своєї компетенції, суворо дотримуватися процедури розгляду справи. При цьому суб'єкт правозастосування повинен діяти за принципом - дозволено робити лише те, що прямо передбачено в законі.
Наприклад, слідчий при вирішенні кримінальної справ вивчає обставини в такому вигляді, в якому вони існували фактично, не допускаючи помилкових уявлень і дотримується тим самим вимоги законності;
- обґрунтованість - означає, що правозастосовні акти повинні бути мотивованими. Наприклад, необґрунтоване порушення кримінальної справи є недотриманням цієї вимоги. Для прийняття обґрунтованих рішень суб'єкт правозастосування повинен глибоко вивчити конкретні факти та обставини справи та здійснювати правозастосування лише за наявності достатніх підстав;
- доцільність - це співвідношення між метою, що міститься р нормі права і діяльністю суб'єкта щодо реалізації цієї норми. Правозастосування повинно здійснюватись оптимальним шляхом;
- справедливість передбачає застосування рівної міри за юридично однакові діяння. Необхідно також враховувати індивідуальні особливості особи та конкретні обставини справи. Наприклад, справедливий вирок суду сприяє як виправленню злочинця, так і попередженню злочинів.
Особливості правозастосовної діяльності працівників міліції:
- формування позитивної суспільної думки про стан правопорядку та роботу міліції - пріоритетний напрям правозастосовної діяльності міліції. Остання повинна здійснюватись за принципом: "міліція і народ - надійні партнери" і зводитись до надання послуг населенню;
- для успішного виконання вищезазначених завдань здійснюється ретельний відбір людей, які готові після одержання відповідної освіти ефективно здійснювати застосування норм права;
- здійснюється на підставі наступних нормативно-правових актів: Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про міліцію", Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та інших. Зміст вищезазначених нормативно-правових актів відомий далеко не всім пересічним громадянам;
- виходячи зі ст. 2. Закону України "Про міліцію" ("Основні завдання міліції") правозастосовна діяльність займає основне місце при здійсненні міліцією своїх функцій і здійснюється у сфері специфічного кола завдань;
- працівники міліції як суб'єкти правозастосування спрямовують та організовують поведінку інших учасників правовідносин. Суб'єктом правозастосування в міліції є компетентні та уповноважені на те посадові особи. Не всі працівники міліції здійснюють правозастосовну діяльність. Наприклад, працівники управління ресурсного забезпечення МВС правозастосуванням не займаються;
- у взаємовідносинах з особами більшість правозастосовних актів приймаються у зв'язку правопорушеннями (адміністративно-правова та кримінально-правова діяльність) або у зв'язку з проханням осіб сприяти реалізації їх суб'єктивних прав (наприклад, одержання особою паспорта, надання дозволу на користування мисливською чи газовою зброєю тощо);
- якщо при застосуванні норм адміністративного права працівники міліції переважно самі приймають правозастосовні рішення, то під час застосування кримінального та кримінально-процесуального права вони виступають лише як один із суб'єктів правозастосовної діяльності. В останньому випадку працівники міліції готують необхідні матеріали для правозастосовної діяльності інших органів, зокрема суду;
- правозастосування часто здійснюється в екстремальних ситуаціях. Наприклад, підчас повеней, масових безпорядків, епідемій тощо;
- правозастосування часто здійснюється при досить інтенсивній протидії зацікавлених осіб1. Наприклад, підозрюваний під час допиту відмовляється давати показання або свідомо перекручує факти;
- застосування права спрямоване на суспільні відносини, які складають частину правопорядку у сфері діяльності правоохоронних органів;
- правозастосування здійснюється відповідно до певної процедури;
- здійснюється з використанням специфічних форм і засобів (наприклад, арешт, затримання, застосування зброї тощо):
- правозастосовна діяльність часто супроводжується роз'ясненням змісту норм права.