7. Суть економічної стратегії та підходи до її визначення. Характерні риси економічної стратегії

Поняття «стратегія» використовується в науці та практиці управління з 50-х років XX ст.

Концепцію стратегії вперше було розроблено в 60-ті роки А. Чандлером, К. Ендрюсом, І. Ансоффом. Значний внесок у теорію стратегії зробили Г. Мінцберг та М. Портер. На основі їх концепцій виділяється три підходи до розуміння змісту поняття «стратегія».

1.Перший підхід ґрунтується на розумінні стратегії як засобу досягнення цілей підприємства. Відповідно до теорії А. Чандлера, стратегія - це визначення основних довгострокових цілей і завдань підприємства, визначення курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для їх досягнення. Б. Карлоф визначив стратегію як узагальнюючу модель дій, необхідних для досягнення встановлених цілей шляхом координації і розподілу ресурсів компанії.

2.Другий підхід до визначення змісту поняття стратегії заснований на розгляді стратегії як набору правил прийняття рішень. За

І. Ансоффом, стратегія - один з декількох наборів правил прийняття рішення щодо поведінки організації. Він виділяє чотири групи правил: 1) правила встановлення відносин підприємства із зовнішнім середовищем; 2) правила встановлення відносин і процесів всередині підприємства; 3) правила ведення щоденних справ; 4) засоби вимірювання результатів сьогоденної і майбутньої діяльності компанії.

3.При визначенні стратегії застосовується також комплексний підхід, згідно з яким стратегія - це не тільки засіб досягнення цілей і здійснення місії, а й програма функціонування підприємства у зовнішньому середовищі, взаємодії з конкурентами, задоволення клієнтів, реалізації інтересів власників та персоналу, зміцнення конкурентних позицій підприємства. Так, Дж. Джонсон та К. Скулс розглядають стратегію як напрям і масштаб дій у довгостроковому плані, що в ідеалі приводить ресурси компанії у відповідність до мінливого середовища функціонування.

Отже, класичним визначенням стратегії є її розуміння як загального напряму дій, які визначають перспективний розвиток підприємства щодо досягнення конкурентних переваг та успіху діяльності.

Таким чином, стратегія в сучасній науці управління розглядається як результат, як сукупність взаємозалежних рішень, що визначають пріоритетні напрямки використання ресурсів, зусиль підприємства для реалізації його місії, забезпечення довгострокових конкурентних переваг на цільових ринках, як засіб реалізації інтересів підприємства.

Г. Мінцберг справедливо зазначає, що одного простого визначення стратегії не існує, і наводить дефініції стратегії в розрізі п'яти «П»: як план (обраний курс дій), принцип поведінки, позиція, перспектива, прийом (особливий маневр), які окреслюють роль стратегії в підприємстві.

Стратегія являє собою концепцію управління фірмою, спрямовану на зміцнення її позицій, задоволення потреб споживачів і досягнення намічених цілей. Її визначають як набір правил і прийомів, за допомогою яких реалізуються плани організації. Тобто економічна стратегія відповідає на ті ж питання, що й будь-яка економічна система : Що? Як? Для кого виробляти?

Суть економічної стратегії полягає у:

1. виборі цілей, які б забезпечили підвищення ефективності використання ресурсів;

2. забезпеченні високого рівня конкурентного статусу організації;

3. підвищенні прибутковості виробництва (отриманні максимуму прибутку, можливого за даних умов).

Характерні риси економічної стратегії:

1. Процес розробки стратегії не закінчується якоюсь дією - розробляється лише загальний напрямок дій;

2. Стратегія дозволяє сконцентрувати увагу на основних проблемах;

3. Необхідність у стратегії відпадає, як тільки реальний хід справ веде організацію на бажані позиції;

4. При складанні стратегії користуються узагальненою, неповною, неточною інформацією;

5. Стратегія повинна переглядатись з появою нової інформації;

6. Стратегія - це засіб для досягнення цілей фірми;

7. На різних рівнях організації стратегія та орієнтири фірми можуть взаємно замінюватись: те, що на вищих рівнях, - стратегія, на нижчих - орієнтир.