31.Стратегія диверсифікації. Види стратегій диверсифікації

Більшість компаній починають свою діяльність як невеликі вузькоспеціалізовані підприємства, що обслуговують місцевий чи регіональний ринок. Спочатку, поки асортимент продукції, що випускається, незначний, власні кошти обмежені і конкурентні позиції вразливі. Як правило, молода компанія прагне збільшити обсяг продажів, підвищуючи частку ринку та завойовуючи покупців. Прибуток реінвестується, беруться нові кредити, щоб максимально використати можливості зростання. До того часу, поки компанія не вичерпає всіх можливостей у своїй сфері діяльності, вона не повинна розсіювати свій капітал у інші сфери. Але як тільки потенціал для зростання починає скорочуватись, необхідно диверсифікуватись у інші сфери (можливо, споріднені, а може й зовсім нові).

Підприємства, які обирають стратегію диверсифікації, намагаються виробляти більше модифікацій продукції, щоб досягти якомога вищого ефекту масштабу.       Стратегія диверсифікації - діяльності — цілеспрямована система дій підприємства щодо проникнення в інші сфери (галузі), включення до портфеля його діяльності нових сфер бізнесу.

Шість стратегій диверсифікації:

Перші три містять способи диверсифікації, останні три - стратегії для підсилення позицій вже диверсифікованої компанії.

1.Стратегії входження в нову галузь може передбачати одну із трьох форм: поглинання, створення нової компанії або спільного підприємства.

2.Стратегії диверсифікації в суміжні (споріднені) галузі. При спорідненій диверсифікації ефект 2+2=5 стає базою для досягнення конкурентних переваг. Споріднені галузі мають можливість для використання спільного досвіду і для зниження витрат виробництва в разі об’єднання виробництва в одну систему. Це так звана стратегічна відповідність, яка приносить додаткові вигоди. Найбільш розповсюдженими шляхами диверсифікації в споріднені галузі виступають:

Входження в галузь, де збутові можливості та рекламна діяльність можуть використовуватись спільно;

Використання споріднених технологій;

Передача ноу-хау і досвіду з одного виду діяльності в інший;

Передача фірмового найменування і репутації у споживача по товару чи послузі;

Купівля фірм в інших галузях для підтримки іміджу основної діяльності.

3.Стратегії диверсифікації в несуміжні (неспоріднені) галузі. Основною ідеєю непрофільної диверсифікації є те, що будь-яка компанія, що придбана на вигідних фінансових умовах і обіцяє бути високоприбутковою, може стати перспективою диверсифікації. Такі компанії можуть продаватись з будь-яких причин.

4.Стратегії згортання та ліквідації застосовується, якщо виявилось, що даний напрямок не відповідає стратегічній політиці корпорації, втратив свою привабливість. Для продажу потрібно підшукати такого покупця, для якого купівля виявиться вдалим надбанням, бо саме в такому випадку можна отримати найвищу ціну.

5.Стратегії реструктуризації, відновлення та економії передбачає відродження збиткового підприємства з метою оздоровлення корпорації в цілому. Це буває у тих випадках, коли причини погіршення стану носять тимчасовий характер. Проводиться ряд заходів для реструктуризація портфеля корпорації, інколи відсікаються непривабливі підрозділи, зусилля спрямовуються на зниження собівартості, поліпшення усіх показників.

6.Стратегії багатонаціональної диверсифікації заснована на перевагах міжнародного поділу праці та спеціалізації, забезпечує найефективніше використання світових ресурсів і високі конкурентні переваги

Оцінка стратегії диверсифікованої компанії, її значимості та потенціальних можливостей у прийнятті рішень щодо подальшого розвитку складається з восьми етапів:

Визначення поточної стратегії корпорації.

Створення однієї або декількох матриць портфеля компанії з метою визначення його характеристик

Порівняння довгострокової привабливості кожної з галузей, у яких компанія здійснює свою діяльність.

Порівняння конкурентної сили господарських підрозділів компанії з метою визначення найбільш життєздатних .

Ранжирування господарських одиниць з урахуванням історії їх розвитку та майбутніх перспектив.

Оцінка сумісності кожного господарського підрозділу зі стратегією корпорації.

Класифікація господарських підрозділів за принципом пріоритетів інвестування і прийняття рішень про характер стратегії для кожного господарського підрозділу (агресивна експансія, зміцнення і захист, зміни , “Збір урожаю” / ліквідація).