21.Правове становище населення в Московській державі в xVст.

Служиві(привілейований стан, який володів власністю на землю, несли військову, придвірну службу при князеві і були звільнені від державних повинностей та податків

Бояри – найвищий служивий стан. Вони володіли вотчинами. Існував принцип місництва – обіймання державних посад в залежності від походження і родовитості.

Дворяни – за службу отримували помістя. Цей стан сформувався зі слуг князя.

Духовенство – являлися привілейованим станом. Їх звільнювали від деяких податків та повинностей. Духовенство звільнялося від державної служби і підлягали юрисдикції виключно церковного суду

Тяглові:

Міське населення:

Гості – вища категорія посадських людей. Представники багатого купецтва, які вели торгівлю з іноземними державами. Вони були підсудні виключно князю, звільнені від податків, несли службу князю. Проживали тільки в Москві.

Торгові люди гостинної та суконної сотні – багаті, але непривілейовані купці. Проживали тільки в Москві

Чорні люди – основна маса вільного населення посаду(поселення навколо міста)

Смерди

В залежності від того на чиїй землі проживали, вони ділилися на категорії:

чорнотяглові - проживали на землі великого князя

приватновласницькі

Відносно давності проживання на землі:

старожили - здавна вели господарство на даній землі і несли повинності

новоприходці – як правило, втікачі, які перейшли на землю другого власника, який надавав їм ряд пільг при сплаті повинностей

За формою експлуатації:

половники – працювали за половину врожаю

серебники – знаходились в борговій грошовій залежності.

22.Судебники 1497 і 1550 років, загальна характеристика.

Cудебник 1497 року -перша російська загальнодержавна збірка законів, найважливіша пам'ятка юридичного характеру Московської Русі кінця XV ст.. Створений в часи правління Івана III.

Його джерелами були «Руська правда», Псковська судна грамота, поточне законодавство московських князів, звичаєве право. Складався з 68 статей. Поклав початок загальному закріпаченню селян, запровадивши повсюдно Юріїв день (назва від церковного свята 26 листопада за ст. ст.), тобто, час, протягом якого дозволявся перехід залежних селян від одного землевласника до іншого. За тиждень до Юрієвого дня і протягом тижня після нього селянин, виконавши свої зобов'язання перед паном, міг від нього піти.

Судебник 1550 (царський або другий) — основний законодавчий акт Московської держави періоду формування станово-представницької монархії. До нього ввійшли норми Судебника1497, а також нові норми адміністративного, цивільного, кримінального та судового права, прийняті в наступні роки. Складався зі 100 статей. Був винайдений 1754р, а опублікований 1768р Міллером.

Зміст: регламентація кабальних відносин кабального холопства, земельні відносини, організація суду та судочинства

Діяв до прийняття Соборного уложення 1649.

23.Юріїв день. Заповідні і урочні літа.

У Рос. державі 15-17 ст. визначений законом час, яким обмежувався перехід феодально залежних селян від одного феодала до іншого. Назва пов'язана з осіннім (26.ХІ за старим стилем) церковним святом на честь св. Георгія (Юрія). Передбачалося, що селянин, виконавши відповідні зобов'язання перед паном, міг піти від нього за тиждень до і протягом тижня після Ю. д. Цей порядок був юридично оформлений Судебником 1497, підтверджений Судебником 1550; скасований Соборним уложенням 1649.

З 1581 р. вводиться “заповідні літа”, протягом яких навіть встановлений перехід селян заборонявся. З кінця XVІ ст. почали видаватись укази про “урочні літа”, що встановлювали строки розшуку і повернення селян-втікачів (5 – 15 р.).

Заключним актом процесу закріпачення стало Виборне Уложення 1649 р., яке відмінило “урочні літа” і встановило безстроковість розшуку.

24.Злочин і покарання за Судебниками 1497 і 1550 років: поняття, види.

У Судебнику 1550 р. розширюється коло питань, які регулюються центральною владою, проводиться певна виражена соціальна направленість покарання, посилюються риси розшукного процесу. Закріплюється становий принцип покарань. Значно чіткіше встановлюються в законі суб’єктивні ознаки злочину, розробляються форми вини.

Під злочином судебники розуміють не тільки нанесення матеріальної чи моральної шкоди. Злочин – це, перш за все, порушення встановлених норм, розпоряджень, а також волі государя, яка неподільно пов’язувалась з інтересами держави.

Посилення центральної влади обумовило розвиток форм позасудової, позаправової розправи. Практика виробила таку своєрідну форму судового процесу, як “облиховання”: якщо підозрюваного звинувачували у тому, що він “завідомо лиха людина”, цього було достатньо для застосування до нього катувань. Обвинувачення висували 15 – 20 “кращих людей”: дітей боярських, дворян, представників верхівки посаду або селянської общини. До “лихих”, тобто особливо небезпечних справ, відносились: розбій, грабіж, підпал, вбивство (душо-губство), особливі види тяжби. З’являється поняття “крамола” – антидержавне діяння. До нього, крім перерахованих видів особливо тяжких злочинів, відносились змови та заколоти.

У групі злочинів проти особи виділяються кваліфіковані види вбивства (“державний вбивця”, “розбійний вбивця”), образа дією і словом. У групі майнових злочинів багато уваги приділяється крадіжці, в якій також виділялись кваліфіковані види: церковна, “головна” (викрадення людей) крадіжка, невідокремлені один від одного грабіж і розбій (відкрите викрадення майна).

Система покарань за судебниками ускладнюється, формується нова мета покарання – устрашіння та ізоляція злочинця. Вищою мірою покарання була смертна кара. Тілесні покарання застосовувались як основний або додатковий вид покарання. Найбільш розповсюдженим видом тілесного покарання була “торгова страта”, тобто биття батогом на торговій площі. Членоушкоджувальні покарання (відрізання вух, язика, таврування) у період судебників лише розпочинали вводитись. Крім устрашіння, ці види покарань виконували важливу символічну функцію – виділення злочинця із загальної маси, “позначення” його.

Як додаткові покарання часто застосовувались штрафи і грошові стягнення. Розмір штрафу залежав від тяжкості проступку і статусу потерпілого.