8.Злочин і покарання за Руською Правдою: поняття, види.

«Злочин»,за Руською Правдою трактувалося як образа, що заподіює певний матеріальний або моральний збиток. Об'єктами злочину були особа і майно. Об'єктивна сторона злочину розпадалася на дві стадії: замах на злочин (оголити меч) і закінчений злочин. Руська Правда мала уявлення про перевищення меж необхідної оборони (якщо злодія уб'ють після його затримання). До пом'якшувальною обставинами закон відносив стан сп'яніння, до обтяжуючих - корисливий намір. Суб'єктами злочину могли бути тільки вільні люди. Вони відповідали за правопорушення: оплачували кримінальні штрафи, могли бути вигнані з общини, продані в рабство. Види злочинів:

Проти особи (вбивство, зґвалтування, побої, образа)

Проти майна ( розбій, татьба)

Види покарань за Руською Правдою.

Система покарань:

Поток и разграбление – вигнання особи та його сім’ї з общини та конфіскація його майна на користь общини. Пізніше це була фізична розправа та конфіскація майна. Це покарання призначалося в таких випадках: конокрадство, вбивство з розбоєм, підпал.

Віра – штраф на користь князя, який призначався лише за вбивство

Полувирье – штраф, за нанесення тілесної шкоди

Продажа – штраф, який сплачували на користь держави

Урок – штраф, який сплачували потерпілому

Головнечество – грошова компенсація родичам убитого

За законом смертної кари не було, проте на практиці існувала.

9.Процес за Руською Правдою: форма, судові докази.

Судові органи. У Київській Русі суд не був відділений від ад­міністрації. Він захищав насамперед інтереси панівних верхів дав­ньоруського суспільства. У ролі судді передусім виступав князь. До компетенції лише князівського суду належали справи, в яких хоча б однією зі сторін були представники феодальної знаті. Про суд кня­зя розповідається в Руській Правді та інших джерелах.

Судовий процес носив змагальницький характер і складався з кількох етапів. Розпочинався він з закличу – публічного звернення потерпілого «на торгу» до населення про пропажу та її прикметах. Якщо особа, у якої було знайдено чужу річ, оголошувала себе добросовісною, розпочинався свод. Обвинувачений вказував на того в кого він придбав цю річ. Той на кому «свод» закінчувався сплачував штраф. Пошуки злочинця міг проводитись і по залишеним слідам (гоніння слідом). Якщо слід приводив до общини, то вона або видавала злочинця, або сплачувала штраф.

10.Норманська теорія походження державності у східних слов’ян та її критика.

Зміст: Виникнення держави у східних слов’ян пов’язане із покликанням варягів із Скандинавії, а не є результатом їхнього власного самостійного соціально-економічного розвитку.

Теорія виникла 1724р.

Творці: Баєр, Мілер, Шльоцер

Прихильники: Карамзін, Погодін

Основа: літописна легенда Нестора «Повість минулих літ»

Політичне завдання норманістів: показати неповноцінність східно-слов’янських племен та їхню нездатність створити самостійну державу.

Проти норманізму: Грушевський, Ломаносов, Чернешевський, Белінський. Шахматов довів, що «Повість минулих літ» не є найдавнішим дослідженням, а представляє собою результат роботи пізніших літописців, він вважав, що норманська теорія собою представляє соціальне замовлення окремих київських князів, які були пов’язані із Північною Європою, тому перебільшували роль варягів у долі Русі.

Критика норманської теорії:

1. Початкові державні утворення у вигляді союзів племен існували за довго до варягів

2. Серед скандинавських і германських континентальних поселень ніколи не було плем’я під назвою Русь

3. Скандинавці не могли здійснювати ніякого позитивного впливу на життя Русі, тому що відставали у суспільному розвитку.

4. Варяги не зоставили ніяких залишків у мові, віруваннях, побуті, ремеслах

5. Рюрік не згадується в жодній скандинавській пам’ятці.