24. Формування радянської судової системи в 1917-1919 роках.

Після жовтневої революції поч..форм.нова суд.система. В листопаді 1917р.приймається Декрет «Про суд №1»,яким були ліквідовані всі дореволюційні суд.органи,адвокатура,прокурорський нагляд,інститут судових слідчих.Замість них сформувались колегіальні суди,які склад.з судді і 2 нар.засідателі.для боротьби з революцією утверджувався революційний трибунал,які виступали як механізм захисту нової влади,вони були створені по всіх містах.судочинство здійснювалось на основі військового часу-вироки виносились швидко.Обвинуваченими,захисниками,потерпілими могли бути особи,які мали громадянські права.У лютому 1918р-декрет«Про Суд№2»:розширюється підсудність місцевих судів,водиться нова інстанція-окружні суди,де було 4 судді і 4 нар.засідателі.У липні 1918- декрет«Про Суд№3»:утверджувався єдиний Народний суд,який розглядав крим.і цив.справи,розширив компетенція місцевих судів,створюється касаційний суд у Москві.принципи нового суд.права 6ули колегіальність у прийняті рішень,зменшення ролі професіоналізму суддів,зближення судової та публ.влади.

25. Декларація прав народів Росії.

перший законодавчий акт

радянської Росії в галузі міжнаціональних відносин на теренах колишньої Російської імперії. У ній було викладено осн. положення нац. політики рад. влади: 1) рівність та суверенність народів Росії; 2) право на вільне самовизначення аж до відокремлення й утворення незалежних держав; 3) скасування будь-яких нац. і нац.-реліг. привілеїв та обмежень; 4) вільний розвиток нац. меншин і етнічних груп, що мешкають на тер. Росії. Декларація мала забезпечити підтримку рад. влади нерос. народами та їхніми нац.-визвол. рухами. Але проголошені в ній положення не відповідали справжнім намірам РСДРП(б), яка ігнорувала прагнення окремих нац. регіонів – України, Фінляндії, Кавказу тощо – до нац. автономії та незалежності. сприяла зростанню нац. свідомості народів,виникало багато республік,визнання за укр. народом права на самовизначення та утворення Укр. Республіки. Надане рад.владою народам колиш. Рос. імперії право на відокремлення й утворення нац. д-в було реалізоване лише Фінляндією й Польщею, жоден з ін. народів імперії так і не здобув реальної незалежності.

72.Утворення ВНК 1917р.,робітничо-селянської міліції,їх компетенція.,Зі встановленням рад.владиив деяких районах держави вспалахнула гром.війна для боротьби з якою були створені контрреволюційні органи:міліція та Всеросійська надзвич.комісія(ВНК).Призначена для боротьби із саботажем держ. службовців та погромами, ВНК невдовзі перетворюється на каральний орган, що використовувався для боротьби як з політ, противниками, так і з крим. злочинністю. Протягом короткого періоду ВНК мала тільки слідчо-розшукові функції і могла здійснювати лише арешти. Однак 1918 К було надано право розстрілювати, а декретом 1918 «Про червоний терор»-право брати заручників і здійснювати. розстріли, керуючись тільки класовими мотивами. ВНК була перетворена на своєрідний універсальний оперативно-каральний орган рад. уряду: через особливі відділи вона контролювала армію, охорону кордонів, мала підрозділи на транспорті, вела розвідку і контррозвідку, придушувала виступи селян, , використовувалася для боротьби з дезертирством, у систему органів Особливої Наради по боротьбі з бандитизмом. У своєму розпорядженні ВНК мала великі військ, формування, конц. табори і тюрми.Органи ВНК постійно керувалися та контролювалися ком. партією. Політбюро ЦК РКП(б) і особисто В. Ленін вирішували найважливіші питання організації і діяльності ВНК .По закінченні громадян, війни, в умовах переходу до нової економічної політики (неп), ВНК була реорганізована у Державне політичне управління (1922).На місцях.портах формувались місцеві надз.комісії.Робітнич-селянської міліції 1917р.-,яка повина була находитись в підпорядкуванні Ради робітничих і селянських депутатів,влада обв’язана була постачати зброю її.Вона діяла строго по принципу децентралізації,підпорядковувалас місцевим радам.Структура,функції її сформувались в процесі її діяльності..Як постійний орган була сформована в 1918р.Завдання:охорона сусп..порядку і гром.безпеки,боротьба зі злочинітю,контроль за додержання закону, та військові функції,але після створення регулярної Червоної Армії 1918 її відділили від військових функцій.Вона відрізнялася від царської тим що була всестанова.

73.Політика«воєного комунізму»,її суть.здійснювані більшовиками з сер. 1918 -21 соціально-економічні перетворення на підконтрольній їм території колишньої Російської імперії.В основу воєнного комунізму була покладена ідея відмови від капіталізму та швидкого революційного переходу до комуністичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним. В економіці — це обвальна націоналізація промислових підприємств, поміщицьких маєтків, торговельних закладів. Воєнний комунізм передбачав примусовий державний перерозподіл ресурсів, у тому числі предметів і товарів широкого вжитку та продовольства, державну монополію на хліб та інші продукти харчування. Практичним утіленням останньої стала так звана продрозкладка за допомогою спеціальних продовольчих загонів. У політичному житті — це перетворення Рад із широких представницьких органів на органи диктатури з обмеженням виборчих прав, масова заміна Рад ревкомами, комбідами, переслідування опозиційних партій, створення привілейованих умов для РКП(б). В ідеології та культурі воєннокомуністичні заходи полягали в пропаганді комунізму, запереченні старих культурних надбань, у формалістичних пошуках нового в літературі й мистецтві.В галузі економіки політика воєнного комунізму зазнала повного краху, і Ленін був змушений починаючи визнати її недієвість і шукати шляхи відступу. На зміну нова економічна політика. Політика воєнного комунізму зламала господарство, саме її наслідком стало різке скорочення виробництва зерна. Водночас із загостренням дефіциту продуктів харчування великі райони Південної Росії та України охопила посуха, наслідком чого став голод 1921—1922 років, що забрав життя сотень тисяч людей на Україні