5.Договори Русі з Візантією.

Важливими пам'ятками права були договори Русі з Візантією: 907,911,945 і971 років. У договорах Олега згадується договір Оскольда 865 року, який не зберігся. Не дійшов до нас і текст договору Олега 907 року. У договорах Русі з Візантією ми знаходимо норми публічного, міжнародного та приватного права. У договорах обидві держави виступають як рівноправні партнери. Важливим є виноска в договорах на руський закон. Руський закон описується як добре створене, самобутнє законодавство, яке суворо карає за злочин проти особистості, власності. Система права Київської Русі відповідала розвиненому суспільству. З аналізу текстів договорів випливає, що в них виражено змішане російсько-візантійського права. Тут ми знаходимо норми кримінального, цивільного та міжнародного права. Серед норм кримінального права виділяються статті, які трактують вбивство (ст. 4 договору 911 року і ст. 13 договору 945 року). За ст. 4, якщо рус вб'є візантійця або візантієць вб'є руса, винний помре на місці, де здійснено вбивство. У договорі 945 року аналогічна стаття наводиться кілька в зміненому вигляді. У ній йдеться, що вбивця може бути затриманий і позбавлений життя близькими родичами вбитого. Статті 6 і 7 договору 911 року говорять про майнові злочини. Якщо рус вкраде що-небудь у візантійця, або візантієць у руса, і спійманий потерпілим у момент крадіжки буде чинити опір, то його вбивство не потягне за собою покарання вбивці, більше того, потерпілому повертається вкрадене. У договорах є ряд статей, які відносяться до цивільного права. Так, в договорі 911 року є стаття про спадкування русів, які перебували на службі у візантійського імператора. Удоговорі 911 року вміщено статтю, яка регламентує видачу злочинця. У ній говориться: якщо злочинець здійснить втечу з Русі до Візантії, і російська влада пред'явить скаргу візантійському уряду, то останнє повинно силою повернути злочинця на Русь.

7.Правове становище населення в Київській Русі.

Все населення поділялося на: вільних, напіввільних, залежних.

Вільні:

Князь та його дружина. З дружини князь вибирав воєвод та інших посадових осіб. В 11ст земська верхушка та «княжі мужі» об’єднуються в одну ланку – боярство. Бояри приймали участь в роботі боярської ради, віче, адміністрації. Боярство не було закритою кастою. Боярство не було однорідним і поділялося на різні групи, приналежність до яких давала право бути привілейованою частиною суспільства, і всі злочини направленні проти бояр каралися більш суворо.

Духовенство: чорне та біле. Провідну роль відігравало чорне духовенство – ченці. До білого відносились церковники.

Мешканці міста.Юридично були вільними, проте фактичнобули залежні від феодальної верхівки

Смерди. Вони володіли землею та худобою, платили податки і відбували військову повинність з особистою зброєю. Руська правда охороняла особистість та майно смерда як вільного, проте покарання за злочин проти смерда було менше ніж за злочин проти бояра.

Напіввільні:

Закупи – смерди, які за певними причинами тимчасово втрачали господарську самостійність, але при певних умовах мали можливість набути її знову.

Залежні:

Холопи. Фактично не мав ніяких прав. Не міг мати своєї власності, він сам був власністю господаря.Ізгої – люди, які вибули із соціальної групи. Всі ці люди переходили під опіку церкви.