1.Вищі органи влади Київської Русі.

Система державних органів влади Київської Русі:

1) Великий київський князь;

2) удільні князі;

3) представницький орган - всенародне віче;

4) дорадчий орган при великому князеві - рада старійшин;

5) намісники великого князя в містах, посадники (у його повноваження входили суд і розправа в містах);

6) волостелі - представники Великого князя в селах (вони здійснювали судові повноваження в селах і селах).

Київська Русь – ранньофеодальна монархія. На вершині державної влади стояв Великий князь. До органів влади відносилися боярська рада, віче.

Князь. Ним міг бути тільки член сім’ї Володимира Великого. Русь не мала чіткої системи престолонаслідування. Компетенція і влада князя були необмежені і залежали від його авторитета і реальної сили. Насамперед князь був полководцем також очолював адміністрацію та суд. Він мав право приймати нові закони та змінювати старі. Князь мав вплив на церковні справи.

Боярська рада, а спочатку-рада дружини князя, був невід’ємною частиною механізма влади. Радитись з боярами було моральним обов’язком князя. Не дивлячись на це, боярська рада не стала державним органом з чітко визначеним складом, компетенцією, функціями.

Віче являло собою орган влади, який зберігся з часів родоплемінного устрою. Віче мало право вибирати князя або відмовляти йому. Вибраний князь повинен був заключити договір з віче – «ряд». Віче не мало визначених компетенцій, порядку скликання

2.Адміністративно-фінансова реформа х ст.

Проведена після смерті Ігоря його дружиною Ольгою, яка жорстоко покарала древлян за вбивство чоловіка, а для того щоб інше не повторювалось вона вирішила провести реформи:

1. Поширювалася феодальна власність на землю

2. Упорядкування системи збору данини

3. Створення погостів – місця збору данини

4. Встановлення чіткого розміру данини

Таким чином, держава вперше отримала певну адміністративну-територіальну систему і також примітивну фінансову систему.

3.Джерела холопства в Київській Русі.

Холоп - найбільш безправний суб'єкт права. Його майнове положення особливе: усі, чим він володів, було власністю пана. Усі наслідки, що випливають з договорів і зобов'язань, що укладав холоп (з відона хазяїна), також лягали на пана.

Закон регламентував різні джерела холопства. "Руська Правда" передбачала наступні випадки: самопродаж у рабство (однієї людини або всієї родини), народження від раба, одруження на рабі, "ключництво", тобто надходження в служіння до пана, але без застереження про збереження статусу вільної людини. Джерелами холопства були також: здійснення злочину (таке покарання, як "потік і розгарбування", передбачало видачу злочинця "головою", перетворення в холопа), втеча закупа від пана, злісне банкрутство (купець програє чи тринькає чуже майно). Найбільш розповсюдженим джерелом холопства, не згаданим, однак, у "Руській Правді" був полон.

4.Редакції Руської Правди.

Руська Правда - правовий кодекс Русі. Руська Правда містить в собі перш за все норми кримінального, спадкового, торгового та процесуального законодавства; є головним джерелом правових, соціальних та економічних відносин східних слов'ян. Руська правда дійшла до нас у 300 списках. Всі ці списки прийнято розділяти на три редакції.

Перша редакція пов’язана з ім’ям Ярослава і датується 1016-1054р. Включала 17 статтів.

Друга редакція була результатом спільної діяльності братів Ярославичів – Ізяслава, Святослава, Всеволода, датується періодом до 1068р, містила 26ст

Третя редакція не молодша 1113 приналежить авторство В.Мономаха, містить 121ст.

Дві перші редакції прийнято об’єднувати в одну – Коротку редакцію(Суд Ярослава Володимировича). «Коротка Правда» складалася з 43 статей. Перша її частина, найбільш древня, говорила ще про збереження звичаю кровної помсти, про відсутність достатньо чіткої диференціації розмірів судових штрафів у залежності від соціального статусу потерпілого. Друга частина (ст. 18 - ст. 43) відбивала подальший процес розвитку феодальних відносин: кровна помста скасовувалася, життя, майно феодалів обгороджували підвищеними мірами покарання.

Третя – отримала назву Поширеної. Списки «Великої Правди» знаходять у списках церковних законів, в літописах, в статтях з Св. Письма судового і законодавчого характеру («Мірила Праведні»). "Велика правда" складалася з двох частин - Статуту князя Ярослава Мудрог і Статуту Володимира Мономаха, що входили в «Коротку Правду» з пізнішими змінами і доповненнями Статуту, прийнятого під час князювання Володимира Мономаха, після придушення повстання в Києві 1113 р В Поширеній редакції, на відміну від Короткої, ми виділяємо статут про закупів та холопів, Поширена редакція відрізняється від Короткої насамперед рівнем розвитку цивільного права.