1. Задачі з одним економічним поняттям.

Продуктивність праці.

Задача.

Швачка за 6 днів роботи виготовила 72 вироби. Знайти денну продуктивність праці швачки.

Варіативна задача.

Швачка після двох днів роботи стала використовувати новий пристрій. Її денна продуктивність праці зросла на 2 вироби. Всього за 6 днів роботи вона виготовила 80 одиниць виробу. Знайти денну продуктивність праці швачки після застосування пристрою.

Вартість продукції.

Задача.

Потрібно відремонтувати дороги від районного центру до двох навколишніх сіл. Довжина доріг 3 км і 7 км. Затрати на ремонт 1 км дороги однакові і становлять 100 грн. Обчислити витрати на ремонт кожної дороги.

Варіативна задача.

Умова та ж сама. Обчислити витрати на ремонт доріг.

Визначення прибутку за надання кредиту, позики.

Задача.

Фермер узяв у банку кредит на суму 40000 грн. За кожен рік він мав сплачувати банкові 5/100 частини від суми позички, це кредит під 5% простих. Визначити який прибуток отримає банк за надання такої позики на 5 років.

Варіативна задача.

Умова та ж сама. Скільки гривень має повернути фермер банкові через 5 років.

Визначення рентабельності торгової операції.

Задача.

Спортивний магазин придбав великий велосипед і маленький. Перший коштував 200 грн., другий – 120 грн. Після їх продажу магазин з 1-го велосипеда отримав 0,30 прибутку, а з другого 0,10 прибутку. Визначити прибуток від продажу велосипедів.

Варіативна задача.

Умова та ж сама. Скільки гривень прибутку отримав магазин за 3 великих велосипеда і 2 малих?

Задача з двома і більше економічними поняттями.

Продуктивність праці; заробітна плата.

Задача.

Деталі одного виду виготовляли 2 бригади робітників. У 1 бригаді – 8 робітників, у 2 – 10 робітників. За зміну кожен робітник 1 бригади виготовляв 5 деталей, а кожен робітник 2-ої – 6 деталей. Скільки грн. За зміну заробляли обидві бригади разом, якщо оплата 1 деталі – 2 грн.

Тема: Початковий курс математики в контексті технології укрупненої дидактичної одиниці.

Поняття УДО;

Характерні особливості технології;

Основні технологічні прийоми;

Українською дидактичною одиницею називають систему споріднених одиниць навчального матеріалу, у якій симетрія, протиставлення,, впорядковані зміни компонентів навчальної інформації у сукупності сприяють виникненню єдино логіко-просторової структури знання.

Знання, яких набувають учні за допомогою методичної системи УДО мають якість системності.

Приклад 1. При вивчені першого десятка задачі на збільшення на декілька одиниць і на зменшення на декілька одиниць розглядають як двоєдині задачі.

Задача. Олі 6 років, а Коля на 2 роки старший від неї. Скільки років Колі?

6+2=8

Задача. Колі 8 років. Оля молодша за нього на 2 роки. Скільки років Олі?

8-2=6

Приклад 2. Вже в другому класі діти засвоюють множення. За методикою Єрднієва множення виду:

7*3=21

70*3=210

700*3=2100

вивчається на одному уроці. При цьому учень користуються невидимим компонентом знання відображення пізнанням учня способів переходу від одиниць до десятків, від сотні до тисячі.

Сутність УДО зводиться до об’єднання знань у часі (урок, лекція) або у просторі (розгортка підручника, зошита).

Елементи знання, які за традицією розводились за різними розділами та роками навчання об’єднуються і утворюють цілісний сплав структурно-нових знань.

УДО – це відображений у дидактиці об’єктивної тенденції сучасної науки до інтеграції знань.

УДО – це “клітинка” навчального процесу яка складається з логічно різних елементів, які мають інформаційну та структурну спільність.

Вимогами УДО у математиці взаємно обернені дії (операції, функції, теореми, задачі) та загалом групи споріднених понять і суджень, які утворюють якісно-визначену реальну цілісність єдину систему знань.

Наявність інформаційної спільності зумовлює зручність цих знань для спільного та одночасного виявлення на одних і тих самих уроках (відповідно викладу в межах 1 сторінки підручника).

Приклад Вивчення найпростіших випадків “*”; “:”;

(2*4=8; 4*2=8; 8:2=4; 8:2=4) має наслідком виникнення цілісної функції знання,

елементи якої пов’язані не тільки логічними зв’язками (множення перетворюємо в ділення ), але й наявністю симетрії у записі символів впорядкованих взаємо зв’язком даних і шуканих у таких табличних записах

2*4=8 8:2=4

4*2=8 8:4=2

При переході від 1-го прикладу до 4-го активізується психічні процеси учня на підсвідомому рівні.

Методика УДО пропонує такі технологічні прийоми навчання:

1.Оберненість задачі.

2.Деформація задач і прикладів.

3. Складання задач і прикладів.

4. Одночасне повідомлення однієї і тієї ж інформації на декількох кодах ( мовленнєвому, образному, символічному).

5.Використання матричного та граф-схемного представлення інформації.

Методика УДО набула надзвичайної популярності у 80-х рр. XX ст.

Головним етапом впровадження альтернативних методик є відображення їх у підручниках ( не стільки в програмі).

Вирішальною фазою застосування прогресивної методики у практиці математичної освіти є реалізація цієї методики в мікро дидактиці уроку, у відповідному параграфі і конкретній вправі підручника.

Лейт-мотивом уроку за методикою УДО є правило: не повторення, а перетворення виконаного завдання, яке здійснюється негайно на тому ж уроці через декілька хвилин або секунд після вихідного завдання, тобто об’єкт пізнається у розвитку і протиставленні вихідної форми завдання та видозміненої.

За методикою УДО комбінований урок визнається найефективнішою формою навчання математики, тому що:

1. на вивчення нового матеріалу відтворюється мізерна доля уроку;

2. новий матеріал фактично розчиняється у потоці різнорідних понять, які фактично з ним не пов’язані;

3. новий матеріал не перетворюється у логічний центр. Навколо якого розгортається весь урок;

Елементи знання, які за традицією розводились за різними розділами та роками навчання об’єднуються і утворюють цілісний сплав структурно-нових знань.

УДО – це відображений у дидактиці об’єктивної тенденції сучасної науки до інтеграції знань.

УДО – це “клітинка” навчального процесу яка складається з логічно різних елементів, які мають інформаційну та структурну спільність.

Вимогами УДО у математиці взаємно обернені дії (операції, функції, теореми, задачі) та загалом групи споріднених понять і суджень, які утворюють якісно-визначену реальну цілісність єдину систему знань.

Наявність інформаційної спільності зумовлює зручність цих знань для спільного та одночасного виявлення на одних і тих самих уроках (відповідно викладу в межах 1 сторінки підручника).

Приклад Вивчення найпростіших випадків “*”; “:”;

(2*4=8; 4*2=8; 8:2=4; 8:2=4) має наслідком виникнення цілісної функції знання,

елементи якої пов’язані не тільки логічними зв’язками (множення перетворюємо в ділення ), але й наявністю симетрії у записі символів впорядкованих взаємо зв’язком даних і шуканих у таких табличних записах

2*4=8 8:2=4

4*2=8 8:4=2

При переході від 1-го прикладу до 4-го активізується психічні процеси учня на підсвідомому рівні.

Методика УДО пропонує такі технологічні прийоми навчання:

1.Оберненість задачі.

2.Деформація задач і прикладів.

3. Складання задач і прикладів.

4. Одночасне повідомлення однієї і тієї ж інформації на декількох кодах ( мовленнєвому, образному, символічному).

5.Використання матричного та граф-схемного представлення інформації.

Методика УДО набула надзвичайної популярності у 80-х рр. XX ст.

Головним етапом впровадження альтернативних методик є відображення їх у підручниках ( не стільки в програмі).

Вирішальною фазою застосування прогресивної методики у практиці математичної освіти є реалізація цієї методики в мікро дидактиці уроку, у відповідному параграфі і конкретній вправі підручника.

Лейт-мотивом уроку за методикою УДО є правило: не повторення, а перетворення виконаного завдання, яке здійснюється негайно на тому ж уроці через декілька хвилин або секунд після вихідного завдання, тобто об’єкт пізнається у розвитку і протиставленні вихідної форми завдання та видозміненої.

За методикою УДО комбінований урок визнається найефективнішою формою навчання математики, тому що:

4. на вивчення нового матеріалу відтворюється мізерна доля уроку;

5. новий матеріал фактично розчиняється у потоці різнорідних понять, які фактично з ним не пов’язані;

6. новий матеріал не перетворюється у логічний центр. Навколо якого розгортається весь урок;

За метою УДО досягається різноманітність іншого роду:

– поняття з найближчим оголошенням основного поняття. Це його змістове сточення.

За методикою УДО вивчає геометричного матеріалу не носить епізодичного характеру, а присв’ячують весь урок усій доступній генеалогії тих або інших геометричних понять зі специфічним арсеналом вправ ,позначень, вимірювань і побудов, тобто вивчати не все по трохи а все, що можливо про одне, про головне.

Б.-я. уроку математичного, який описаний в дидакт. матеріалах можна вказати шляхи укрупнення навчального матеріалу.

Система УДО характеризується цілісністю, у цьому її перевага. За нею можна будувати окремий урок, с-му уроків за розділом і за підручником запалом.

Цілісність знання досягається повною с-ми вправ. В інформаційні відношенні важливо, щоб елементи навчального матеріалу. Були пов’язані найрізноманітніші змістовними зв’язками.

Характерні риси УДО :

• спільне і одночасне вивчення взаємопов’язаних понять („+” і „-“);

• обережність міркувань. Протиставлення понять (пряма і обережна задача, задачі на знаходження суми невідомого доданку, лічба в прямому та зворотньому порядку „+” „-“, „>”„<”);

• самостійне складання задач учнями за схемою;

• цілеспрямоване використання графічної інформації (схеми, малюнки, графіки).

• матрична фіксація навчальної інформації (наприклад четвірка прикладів, пари контрастних задач).

Ці технологічні прийоми роботи над математичного, навчального матеріалу застосовують комплексно, у тісному зв’язку, що й створює ефект. метод. с-ми УДО:

- програмові знання засвоюється міцніше та на якісно вищому рівні.

Поняття міцності і концентричності у створенні математичних знань.

Поняття „міцність” і „концентричність” пов’язані як поняття педагогічної теорії і метод. техніки уроку (у дидактиці), аналіз і синтез (у пізнанні).

Тема: Навчання початковому курсу математики у контексті інноваційної освітньої моделі „Екологія і розвиток”

Загальна характеристика моделі.

Принципи моделі.

Особливості змісту початкової математичної освіти в рамках моделі.

Методичні особливості запропонованої моделі.

Тарасов Лев Васильович - автор моделі „ Екологія і розвиток”. Розробив підручники.

Тарасова

• посилення змісту;

• відношення і ознаки подільності;

• дії над дробами;

• фізичні величини.

Модель виникла в середині 80-х pp. XX ст.. та апробована в школах України, Росії та Казахстану.

Ппиншши моделі:

1) принцип інтегративного гуманітарного підходу (зміст і форма навчання мають формувати

цілісне і особисгісно-зацікавлене бачення навколишнього світу і розуміння місця і ролі людини у

ньому)

2) принцип „вікна" (кожен навчальний предмет - це особливе вікно в реальний світ, який нас

оточує і частиною якого ми є)

3) принцип виходу за рамки (процес вивчення будь-якого розділу - це одночасно процес

ознайомлення з наступними розділами і процес більш глибокого засвоєння попередніх розділів)

4) принцип розведення рівнів (розводяться рівень викладання вчителя і рівень відтворення

матеріалу учнями).

Особливості змісту нової початкової математичної освіти:

1. Курс передбачає вивчення складу натуральних чисел за множниками і перехід на цій основі до

систематичної і свідомої роботи дітей із звичайними дробами.

2. Широке використання лінійних рівнянь для складання і розв'язування задач. Задачі розв'язують і

арифметичним, і алгебраїчним способами.

3. Використання буквених виразів при вивченні математичних закономірностей. Перехід від

числового до буквеного етапу розглядається як перехід на більш високий рівень абстракції.

4. Велика увага приділяється іменованим числам. Вивчаються такі величини: площа, об'єм,

швидкість, густина і ті, які характеризують швидкість деяких процесів (продуктивність праці,

розхід води).

5. Широко використовуються геометричні образи в руслі логіки розгортання матеріалу (пряма,

промінь, відрізок прямої, коло, деякі плоскі геометричні фігури і геометричні тіла). Для

виведення математичних законів використовують математичне доведення.

Методичні особливості запропонованої моделі:

> Навчальний матеріал подано з урахуванням системності і вмотивованості. Він розподілений не за

уроками, а за темами.

> Широко практикується ідея далекої пропедевтики (основа методу випередження).

> Практично всі правила і закони, які розглядаються у курсі, не* постулюються, а виводяться і

обґрунтовуються.

> У курсі пропонується надзвичайно багато завдань для самостійної роботи (у відповідності із

принципом розведення рівнів).

> В підручниках з початкового курсу математики діють навчально-ігрові персонажі (у вигляді

коміксів).

Тема: Розвиток мовлення молодшого школяра засобами початкового курсу математики.

Математична мова.

Алфавіт математичної мови.

Синтаксис математичної мови.

Семантика математичної мови.

Математична мова – це система позначень і правил для запису і передачі математичної інформації.

Математична мова, як і будь яка мова, характеризується 3 компонентами:

• алфавітом;

• синтаксисом;

• семантикою.

Алфавіт математичної мови – це система позначень для запису конструкцій мови.

№	Символи	Пояснення
1	0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9	Арабські цифри
2	І, ІІ, ІІІ…	Римські цифри
3	+, -, :..	Знаки арифметичних операцій
4	>, <, =, ||…	Знаки відношень
5		Знаки операцій над множинами
6		Знаки логічних операцій
7		Квантори
8	. ; : - (), „” ? !	Розділові знаки
9	%	Спеціальні символи
10	А,В, С а, b, с	Великі та малі букви латинського алфавіту
11		Букви грецького алфавіту
12		Графічна символіка
13	А, Б, В,Г	Український алфавіт

Синтаксис математичної мови - це сукупність правил утворення конструкції мови із символів, визначених алфавітом.

3 + 2

3 + 2 = 5 числові вирази, нерівності, рівності

3 > 2

3 + Х = 5 – рівність із змінною або рівняння.

Y =f (X) – функція, залежність між 2 змінними.

Запис – це спосіб позначення залежності.

Семантика математичної мови – це сукупність правил тлумачення конструкцій мови, утворених у відповідності із синтаксисом.

знайти частку від ділення різниці чисел а і b на число с, якщо

Для математичної мови характерне широке використання графічного та схематичного способу подання математичної інформації, тому часто їх називають мовою графіків і схем.

Способи графічного представлення математичної інформації:

1. у вигляді графіків;

2. у вигляді граф-схем;

3. у вигляді блок-схем;

4. у вигляді рисунків;

5. у вигляді піктограм.

Яскравим прикладом графічного подання математичної інформації є дослідження функції, заданої графічно.

1) D(f) = [-2; + ) – область визначення

E(f) = [-1; + ) – область значення

2) ні парна, ні непарна, неперіодична.

3) x = 3; x = 5 – нулі функції.

4) f(x) > 0 та [-2;3) V (5; )

f(x) < 0 та (3;5)

5. x) спадає на [-2; 4)

f(x) зростає на (4; )

5. X min = 4

Y min = -1

Математична слово є специфічним об’єднанням 3 мов:

1) мови символів;

2) мови графіків,схем,малюнків;

3) розмовної мови.

Яскравим прикладом слугують способи завдання функцій:

1. словесний

2. табличний

3. графічний

4. аналітичний

Приклад:

1. Кожному дійсному числу поставимо у

відповідність квадрат цього числа.

2.

…	-2	-1,5	-1	0	1,2	1,5	2	2,5	3	…
…	4	2,25	1	0	1,44	2,25	4	6,25	9	…

3. у=х²

Мова-явище фізичне, мовлення-психологічне. Одним із завдань початкового

Курсу математики є розвиток мовлення молодшого школяра.

Система вправ для розвитку мовлення

Лічба предметів:

- в прямому

- в зворотному

- по 2

- по3

- десятками

- парні

- непарні

- з інтервалами;

2. Читання таблиць додавання, віднімання ” * ” “ : “; побудова, назви компонентів дій.

3. Читання і запис виразів, нерівностей і рівнянь:

- порівняння предметів (кількість);

- розв’язання деформованих прикладів;

- додавання або продовження числових рядів.

4. математичні диктанти.

5. Задачі:

- складання і розв’язання задач за малюнком,

- складання скороченого запису;

- розв’язування задач з логічним навантаженням.

6. Геометричний матеріал:

- вправи на порівняння геометричних фігур;

- побудова геометричних фігур;

- вимірювання.

7. Дії над величинами:

- обчислення величин;

- переведення одних величин в інші;

- порівняння величин.

Тема: Формування основ наукового світогляду молодого школяра засобами початкового курсу математики.

Основна філософська проблема математики.

Світогляд: сутність, функції, види.

Наукова картина світу як основний засіб формування світу молодого школяра.

Наукова картина світу у змісті ПКМ.

Шляхи формування світогляду молодого школяра засобами ПКМ.

1. Основною філософською проблемою математики є відношення математики до реальної дійсності.

Математичне поняття абстраговане від реальної дійсності – матеріалісти (Аристотель) основні поняття матем. є продуктами вільного мислення людини. (Платон – ідеаліст).

Математичні об’єкти – самостійні утворення, які існують не залежно від світу реальності – в особливому світі ідей.

Математика вивчає к-сні співвідношення і просторові форми об’єктів навк. дійсності.

Основні поняття математики абстраговані виключно з реального світу:

• число;

• величина;

• геометрична фігура.

2. Світогляд – це система поглядів і переконань Л. на навк. Світ та своє місце в ньому.

Функції:

• орієнтація

• інформаційно – відображуюча

• оцінююча.

Види світогляду:

-науковий;

-релігійний;

- побутовий.

Наука і освіта стоїть на матеріалістичних позиціях.Поняття “світогляду” виникло у XVІІІ ст. у надрах німецької класики філософії.

Структура світогляду:

• Система знань (об’єктивні компоненти)

• Погляди, переконання, ідеали (суб’єктивні компоненти ).

3 Основним засобом формування наукового світогляду молодшого школяра є наукова картина світу (НКС).

Наукова КС – це філософська категорія. НКС – це форма узагальнення наукових знань. НКС відповідає науковому доробку певної історичної доби.

За способами утворення і призначення НКС відповідає таким дидактичним принципам:

- науковість змісту;

- наочність;

- доступність;

- системність.

Наукова картина світу:

1. матерія;

2. рух;

3. час;

4. простір;

5. інформація.

Матерія-об’єктивна реальність, яка існує поза свідомістю; те, з чого складаються тіла в природі.

Простір – об’єктивна форма існування матерії, яка х-ся протяжністю і обсягом.

Рух – спосіб існування матерії, полягає в безперервній зміні всього існуючого.

Час – одна з форм існування матерії, яка проявляється в тривалості буття. Інформація- феномен сучасного буття.

Зміст ПКМ:

- арифметичний матеріал;

- геометричний матеріал;

- алгебричний матеріал;

- величини.

Число - це кількісна х-ка об’єктів навколишньої дійсності.

Спільні знакові функції букв і цифр:

- буква позначає звук;

- цифра позначає число.

Зміст ПКМ

Інструментальна Універсальна

складова складова

(знання, уміння, навички) (світогляд)

2. Шляхи формування світогляду школяра засобами ПКМ:

• ілюстрація матеріальності і пізнавальності навколишнього світу;

• ознайомлення з походженням і розвитком матеріальних понять, їх зв’язком з навколишньою дійсністю;

• ознайомлення із зв’язком математичних понять з математичною символікою;

• зміст і значення математичної символіки.

Тема: Реалізація принципу історизму у процесі навчання математики.

Підвищення ефективності навчання ПКМ забезпечується багатьма чинниками у тому числі реалізацією принципу історизму.

Реалізація ПІ в першу чергу відображена у змісті навчання ПКМ(у програмах та підручниках)

Сутність принципу: зміст навчання має відповідати історії розвитку даної науки. Розвиток індивідуального мислення дитини мусить в цілому повторювати еволюційний розвиток знання в історії всього людства.

Відомий французький математик А.Пуан-Каре: розмірковував про те, як найкраще ввести нові поняття у чистий розум дитини означає, в той же час міркувати про, як ці поняття були набуті нашими предками

Загалом, з того, що було знайдено раніше колективним суб’єктом - усім сукупним людствам - як правило доцільно починати навчання окремої особливості.

Ясна річ, у цьому питанні немає правил без виключень.

Забуття філософської закономірності про зв’язок історичного і логічного призводить до створення підручників з помилковими настановами.

Не можна довільно міняти традиційну послідовність розділів і параграфів навчального предмета.

Наприклад:

1) многочлени мусять розглядатися до функцій (6-8 класи);

2) звичайні дроби мусять розглядатись до десяткових(4-5 класи);

3) координатна площина - до векторів, пропорції - до відсотків; ”+” і”-“звичайних дробів-до дій над від’ємними числами.

4) Загалом поняття”дробового числа”- до поняття “від’ємного”.

5) Натуральні числа:1,2,3,….-до числа 0.

Адже,

1) y=3x+4 – функція (XVIII ст.)

3x+4 - многочлен.

2) звичайні дроби винайдені ще до єгипетських пірамід, а десяткові - голландс. купцями лише у XVI ст.

3) поняття пропорційності виникло задовго, як почали користуватись цифрою 0, позиційною числення і поняттям відсоток.

4) сумнівним є результат безкоординатичного навчання векторами, враховуючи, що Декарт жив за 2 ст. до Гамільтон, що лише на базі координатного тлумачення положення точок виникло поняття вектор.

5) поняття від’ємного числа виникло через 2ст. після поняття”дробового числа”

Нове математичне поняття починає лише тоді проявлятися у структурі знання і надавати простоту мислення, коли воно дозволяє розв’язувати змістові задачі, доступні для розуміння школяра даного віку.

„Якщо потрібно” було майже 1 тис. років, щоб видатні математики дібрались до поняття від’ємних чисел), і потрібно було

ще 1 тисяча років, щоб математики визнали від’ємні числа то можна бути впевненим, що школярі неминуче зустрінуть труднощі з від’ємними числами. Більше того, учням доведеться долати ці труднощі тим же шляхом, який це зробили математики; поступово звикаючи до нових понять, оперуючи ними та використовуючи сі інструктивні засоби, які учитель може їм запропонувати”. Англійський вчений М. Клайн

Багаторічний досвід свідчить про повну можливість і доцільність вивчення у чотирьохрічній початковій школі задач на відсотки, на знаходження об’єму, основних побудов циркулем і лінійкою і т. д. Другим шляхом реалізації ПІ

Є введення елементів історизму у зміст ПКМ (у підручники).

Шлях реалізується відповідним змістом задачного мінімуму (задачі історичного змісту).

У рамках другого напряму відбувається ознайомлення учнів з історією виникнення наук, понять, зокрема, математичних.

Висновки

Принцип історизму при навчанні ПКМ реалізується такими шляхами:

1. Розгортання змісту ПКМ у відповідності з історією розвитку науки математики.

2. Ознайомлення учнів з історією математичних понять.

3. Введення елементів історизму у зміст задач, задачного мінімуму.

Тема: Дидактичний аналіз основних змістових ліній початкового курсу математики

Мета вивчення матеріалу у початковій школі;

Принципи навчання, які мають бути реалізовані;

Зміст навчального матеріалу та його розташована дія по класах;

Оптимальні методи навчання;

Ефективні форми вивчення матеріалу;

Сучасні засоби вивчення матеріалу;

Альтернативні підходи.

Тема. Розвиток логічного мислення учнів початкової школи.

Поняття “Логічне мислення молодшого школяра”.

Основні шляхи розвитку логічного мислення молодшого школяра.

Логічне мислення становить основу інтелекту людини. У літературних джерелах з психології, педагогіки, методики навчання математики можна знайти різні підходи до трактування змісту поняття “Логічне мислення”. Г.С. Костюк визначає поняття логічне мислення як таке, що характеризується послідовністю. “Послідовність мислення” полягає в умінні людини дотримуватись логічних його правил не суперечити самій собі в своїх міркуваннях доводити та обґрунтовувати свої висновки. Стежити за тим, щоб думка випливала одна з одної. Не відходити від теми міркування, дотримуватись певного плану у викладі думок, контролювати їх хід. Також оптимальним на нашу думку є визначення А.В. Петровського “Мислення” яке замінює дії з реальними речами оперування за правилами логіки називається – логічним мисленням.

Розглядати логічне мислення доцільно виділяючи його мотиваційний, змістовий, операційний і контрольний корекційний компоненти.

Мотиваційний компонент утворюють мотиви розумової діяльності: любов до знань, прагнення довести власні думки, стійкий інтерес до нового.

Змістовий компонент утворюють логічні знання: це елементи логіки (поняття, зміст та обсяг понять, родові та видові поняття), судження (істинні та хибні), квантори (всі, деякі, жодний і т.д.), уявлення про окремі схеми правильних дедуктивних міркувань. Операційний компонент утворюють логічне вміння: визначення понять через рід і видову відмінність, утворення істинних та хибних простих суджень, знаходження закономірностей, висування гіпотези, доведення власної точки зору, міркування за аналогією, проведення простих дедуктивних міркувань, складання умовиводів з окремих термінів-понять.

Контрольно-корекційний компонент складає самоаналіз учням власного процесу мислення. В основі якого лежить уміння віднаходити помилки, усвідомлювати та виправляти їх.

Існують два основних шляхи формування логічного мислення молодшого школяра у початковій школі.

Перший шлях – засобами початкового курсу математики. Це традиційний шлях. Він реалізується переважно через використання завдань з логічним навантаженням в початковому курсу математики. До цих завдань ми відносимо ті завдання, у яких зв’язки між даними і шуканим висловлено не чітко. Тому в процесі роботи потрібно розкрити і встановити дані зв’язки.

Етапи розв’язування завдань з логічним навантаженням:

– підготовчий;

– визрівання нової ідеї, формулювання гіпотези;

– перевірка гіпотези;

– розвиток ідеї.

Провідною метою використання завдань з логічним навантаженням є інтелектуальний розвиток учня, який включає:

• оволодіння загальними розумовими діями і прийомами розумової діяльності (аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням, аналогією);

• розвиток пізнавальних процесів (пам’яті, уваги, уяви, діалектичного мислення);

• мовний розвиток учнів.

Методика роботи над завданнями з логічним навантаженням:

• підготовчий етап;

• ознайомлення зі змістом завдання;

• аналіз завдання;

• запис розв’язання і відповіді;

• складання алгоритму розв’язування даного виду завдань;

• розв’язування аналогічних завдань.

Види завдань з логічним навантаженням:

• задачі на планування найгіршого варіанта, завдання з паличками;

• з відношеннями більший - меншний, старший – молодший;

Задачі, які розв’язуються з кінця:

– числові ребуси.

Задачі на справедливий розподіл предметів.

Другий шлях формування логічного мислення молодшого школяра (його можна назвати інноваційним) це введення навчальної дисципліни Логіка як варіативної частини навчального плану початкової школи. На сьогодні існують авторські програми, пробні підручники з логіки. Найвідомішими з них є:

1. Митник О. Я. Логіка. (для 2, 3, 4 класів).

2. Ольга Гісь, Яцків Олесь. В країні міркувань. (Аналіз змісту наявних підручників).

Тема. Формування основ інформаційної культури молодшого школяра.

Поняття “Інформаційна культура молодшого школяра”

Основні шляхи формування основ інформаційної культури молодшого школяра.

Інформаційна культура особистості – це частина загальної культури особистості. Інформаційна культура особистості молодшого школяра це – комплексна характеристика особистісних якостей, які відповідають вимогам суспільства визначальним чинником якого є всебічна інформатизація.

Структурно інформаційна культура особистості містить дві складові: універсальну (інформаційно зорієнтований світогляд, інформаційний стиль мислення, навички комунікативної культури) та інструментальну (знання, вміння, навички практичного використання комп’ютера в ігровій та навчальній діяльності). Взаємозв’язок і взаємовпливи між цими складовими знешкоджують можливість тихнократичних впливів.

Існує два основних шляхи формування основ інформаційної культури молодшого школяра в сучасній початковій школі.

Перший – інформатизація навчального процесу у початковій школі. це передбачає перш за все проведення уроків з комп’ютерною підтримкою, впровадження інтегрованих курсів на основі інформатики, використання програми “Сходинки до інформатики”, застосування комп’ютера у процесі проведення позакласної роботи. Цей шлях вважаємо основним.

Другий – впровадження дисципліни “Основи інформатики” як варіативної частини навчального плану початкової школи. Цей шлях є дискусійним оскільки науковцями України й досі незнайдені відповідь на запитання коли розпочинати вивчення комп’ютера в початковій школі. Зміст, методи форми та засоби навчання інформатики в школі й досі не є визначеним.

Вважаємо, що вчитель не може стояти осноронь у справі прилучення дитини до комп’ютера, адже основне завдання школи це підготовка молодого покоління до життя в сучасному суспільстві, а воно на сьогодні називається інформаційним.

Існує позитивний досвід реалізації як першого так і другого шляху (школи №2, №16, №17 м. Хмельницького).

15