Матеріали для підготовки до екзамену з навчальної дисципліни “Технології вивчення галузі “Математика””

6 курс

Спеціальність: 7.010102 “Початкове навчання”

Тема. Реалізація принципу варіативності в процесі навчання в початковому курсі математики.

Загальний огляд альтернативних ідей, проектів, технологій та методик навчання початкового курсу математики.

Тема: Початковий курс математики у контексті технології інтегрованого навчання.

Теоретичні засади інтегрованого навчання у початковій школі.

Основні умови створення інтегрованих курсів у початковій школі. Аналіз існуючих інтегрованих курсів.

Дидактичні особливості інтегрованих уроків у початковій школі.

1. Є ряд науковців, які опікуються проблемою інтеграції: С.У.Гончаренко, В.М. Ільчина, Нетребко, Бібік, Вашуленко, Кочіна; але ця проблема не знайшла висвітлення в сучасній літературі.

За інтегрованим навчанням працюють зарубіжні школи. Задача ІН – відійти від традиційної системи.

Інтеграція – поняття загальнофілософське. Останні десятиліття розглядається світовою педагогічною громадкістю як педагогічне поняття.

Інтеграція – важлива умова сучасної науки і розвитку цивілізації в цілому.

Термін лат. походження – „повний”, „цілісний”, „сумарний”.

Часто вживають: інтегральний – нерозривно зв’язаний, суцільний, єдиний.

Інтеграційний – об’єднувальний.

Нинішня стадія наукового мислення все більше хилилася прагненням розглядати не ізольовані життя, а їх більш-менш широкі єдності. Інтеграція як вимога об’єднання у єдине ціле якихось частин чи елементів вважають необхідні дидактичні засоби, за допомогою якого в учнів можна створити цілісну картину світу.

Інтеграція як дидактичний засіб втілюється у навчальні предмети, у формі їх об'єднання і представлене єдиним цілим. Тобто, мають бути сконструйовані інтеграційні навчальні курси, на основі яких має розгортатись відповідний навчальний процес.

Вимоги до створення інтеграційних курсів:

1. авторами слід визначитися, яким чином представити дитині цілісну картину світу (які її межі, рівні, складові компоненти, структура і т.д.)

2. потрібно скорегувати форму представлення наук, понять (знань: цілісну картину світу) спроектувати у систему понять і фактів, які б утримувалися у дидактично оформленому вигляді у кожному навчальному предметі.

Рівні інтеграції:

І Пов'язується з визначенням загальних вимог до навчального процесу.

ІІ Заснований на об'єднанні понять – інформаційної сфери навчальних предметів.

ІІІ Пов'язаний з розв'язанням загально-навчальних задач.

Він є найбільш глибоким, виражений у здатності учнів співставляти факти, судження про одні і ті ж явища і події, встановлювати зв'язки і закономірності між ними, системою застосовувати уміння, вироблені в інших навчальних дисциплінах.

Види інтеграції:

1. Предметна.

2. Проблемна.

Деякі автори (Савченко О.Я.) виділяють і часткову інтеграцію.

Загальна схема інтегрованого навчання.

Інтегровані курси

Інтегровані теми

Інтегровані уроки

Міжпредметні зв'язки

Міжпредметні зв'язки – добре апробований для засіб успішного навчання.

Інтегровані уроки – використані цілі блоки знань з предметів.

Інтегровані курси – групи предметів.

Міжпредметні зв'язки – це найнижчий ступінь інтегрованого навчання. Часто МЗ і ІV вважаються різними дидактичними категоріями (Савченко О.Я.).

Використання МЗ носить епізодичний характер. Вони передбачають включення в урок запитань і завдань з інших предметів, що мають допоміжне значення з даної теми. Це окремі короткочасні моменти уроків, які сприяють глибокому усвідомленню та запам'ятанню окремого поняття.

На інтегрованому уроці поєднуються блоки знань з різних предметів, підпорядковані одній меті. Дуже важливо визначити основну головну мету інтегрованого уроку, те, як він сприятиме цілісності навчання, формуванню знань на якісно новому рівні. Метод ІV є створення передумов для різнобічного розгляду учнями певного об'єкту, поняття, явища, а також формування системного мислення.

Сутність інтегрованого підходу відрізняється від міжпредметного тим, що встановлені зв'язки між знаннями не в навчальних програмах, а навпаки: самі навчальні програми укладають, виходять з реальноіснуючих зв'язків між явищами, речами чи поняттями. Такий зв'язок має бути природнім, а не виходити із штучних дидактичних побудов.

Проведення ІV носить епізодичний характер.

В початковій школі створюються інтегровані курси: Вашуленко, Бібік, Кочіна: читання, математика, письмо. Навчальних курсів, інтегрованих на базі математики у початковій школі практично немає. Це справа майбутнього. Говорити про повну інтеграцію тих чи інших предметів у рамках початкового навчання поки що, рано, оскільки для цього потрібні спеціальні дослідження, в яких має взяти участь і дидактик і психологи.

Виключенням є навчальний курс, створений М.С.Вашуленком, Бібік, Коліною, де вони подають одну із спроб інтегрування змісту з навчанням грамоти, математики, ознайомлення з навколишнім середовищем у 1 класі 4–ої початкової школи.

Ці предмети можна об'єднати за багатьма видами навчальної діяльності, особливо мовленнєвою, яка, в умовах початкового навчання, відіграє провідну роль на всіх уроках.

Підготовлений у лабораторії МПН підручник „Горішок” інтегрує зміст названих предметів початкової ланки і дає можливість вийти за межі самодостатньої ролі його окремих складових.

Зміст символічної назви підручника розкрив в авторському зверненні до учнів.

Засобами зрощення і взаємодії змісту окремих навчальних предметів у цьому підручнику постають загально-навчальні уміння, які відпрацьовуються на конкретному матеріалі.

Назви розділів:

1. Будьмо знайомі.

2. Дізнаюсь про себе.

3. Природа навколо нас.

4. Учусь учитися.

5. Я вже читаю і лічу. Серед людей.

Формування навчальних тем та постановка завдань у підручнику спрямовані на сенсорний розвиток 6-их учнів („Дивимось і бачимо”, “Слухаємо і чуємо”), а також на відпрацювання розумових операцій: аналізу і синтезу, класифікації, узагальнення аналогії порівняння (“Групуй, об’єднуй, додавай”, “Порівняй, що змінилося”, “Знайди помилку”, “Утвори пари за зразком”).

Більшість розворотів підручника розроблено за принципом повної інтеграції. Вони розраховані на первинну подачу знань та їх узагальнення.

Опорними темами з математики є:

1. “Число і цифра”.

2. “Як виникла задача”.

3. “Ціле і частина”.

4. “Розвивай свій окомір”.

5. “Чого скільки буває”.

Тема: Початковий курс математики у контексті технології диференційованого навчання.

_{Навчальна диференціація як психолого-дидактична система. Теоретична модель диференціації освітнього процесу.}

_{Основні форми та етапи диференціації навчання ПКМ.}

_{Диференційоване навчання на різних етапах уроку математики:}

_{а) метод багаторазового пояснення(етап пояснення нового матеріалу);}

_{б) метод поступового зменшення міри допомоги (закріплення нового матеріалу);}

_{в) організація самостійної роботи на уроці математики;}

_{г) організація роботи над задачами;}

_{д) способи актуалізації опорних знань.}

1. _{Ускладненні форми диференціації на уроках математики.}

_{1. Розвиток індивідуальних здібностей та обдарувань дітей та молоді є актуальною суспільною проблемою.}

_{З концептуального погляду диференціація навчання розглядається як складна соціальна дидактично-психологічна система, що дає змогу особистості реалізувати позитивний природний і соціальний потенціал в індивідуального розвитку за існуючою системою шкільної освіти.}

_{Ідея диференційного підходу у навчанні теоретично обґрунтована та практично реалізована у змісті, формах, методах та рівнях організації навчально-виховного процесу. Цілісну картину розуміння сутності диференційного навчання змальовує концепція системної диференційного навчання, що розглядає проблематику шкільного диференціювання у контексті поступального стійкого розвитку освітніх систем, зокрема ЗОШ. Система диференціації дає можливість якнайвище піднятись у теоретично узагальнених і методологічних схемах, здолати вузько дисциплінарний підхід до цієї проблематики.}

_{Диференціація (франц. та лат.) – “розділяння”, “розчленування” цілого на частини, форми, ознаки. Диференціювати – розподіляти, роз’єднувати, розчленовувати.}

_{Ще Ян.Амос Коменський порушував проблему диференціації.}

_{Диференціація навчання більшою чи меншою мірою завжди мала місце в шкільній справі. Так, Коменський диференціював освітню систему на 4 ступені по 6 років кожна. Він розмежував віковий діапазон життєвого шляху особи від народження до 24 років:}

1. _{дитинство: материнське спілкування;}

2. _{опероцтво: елементарна або народна школа;}

3) юнацтво (лат. школа або гімназія);

4) зрілість (академія і подорожі).

У навчально-виховному процесі можна диференціювати всі освітні заклади, класи, навчальні предмети, педагогічної технології, зміст навчальних курсів, організаційні форми, методи і прийоми педагогічного впливу, навчально-виховні задачі, способи оцінювання навчальних досягнень учнів та оцінювання інший елемент навчально-виховного процесу.

Диференціації підлягає весь простір життєдіяльності школи.

Диференціація навчання виправдана лише тоді, коли має своїм орієнтиром і кінцевою метою повноцінний розвиток індивідуальних здібностей учня і вчителя. Термін „диференціація складне наукове явище. Диференціація виступає тонким технологічним інструментом (засобом) індивідуалізації навчального процесу.

Теоретична модель диференціації освітнього процесу.

I Посоціальна (типи навчальних закладів: державні, приватні, комерційні)

II Пошкільна (ЗОШ, альтернативна школа, школа-інтернат, спеціалізована, ліцеї, гімназії, коледжі)

III Покласна (змішані класи, прискореного навчання, з поглибленим вивченням окремих предметів, вікової норми)

IV Внутрішньо класна ( групи, ланки, бригади, тріади, діади)

V Індивідуалізація навчання ( поглиблене і збагачене, незалежне і відкрите, профільне і спеціалізоване)

I Диференціація цілей і завдань	II Змісту навчання	III Форм	IV Методів	V Результатів

3. 1) Актуалізація опорних знань.

На цьому етапі уроку навчальна діяльність вчителя і учнів організується за схемою.

Повсюдна робота, виділення варіантів

1 варіант. Робота з учителем, різні види допомоги

2 варіант. Самостійне виконання творчих завдань.

Спільне завдання Самостійна робота