Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
АБД.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
923.65 Кб
Скачать

9.2 Аналіз зовнішніх ризиків банківської діяльності та методи управління ними

До зовнішніх ризиків діяльності банку належать:

1) Ризик країни це небезпека втрат у зв'язку з тим, що іноземна дер­жава не побажає чи не зможе виконати свої зобов'язання перед кредито­рами або інвесторами з причин, які не стосуються до звичайних банківських ризиків і виникають у зв'язку з кредитуванням або інвестуван­ням. Ризики країни актуальні для всіх банків, створених за участю іно­земного капіталу, і банківських установ, що мають генеральну ліцен­зію. Основні помилки, яких припускається керівництво банків, пов'я­зані з неправильною оцінкою фінансової стійкості іноземного контра­гента. У зв'язку з цим оцінка ризику країни становить аналіз минулої, теперішньої і майбутньої кредитоспроможності країни-позичальниці, тобто її можливості виконувати свої фінансові зобов'язання.

Ризик країни складається з економічного ризику, що залежить від платіжного балансу і системи господарювання в країні, і політичного ризику, що втілюється у небезпеці переворотів, відмові влади від спла­ти своєї зовнішньої заборгованості та ін.

Економічний зовнішній ризик оцінюють на підставі даних націо­нальної статистики, а політичний — експертним шляхом.

У міжнародній практиці ефективнішим вважають двоступеневий аналіз зовнішніх ризиків.

Спочатку оцінюють економічну ситуацію в країні, потім обчислю­ють рівень сумарного ризику країни, використовуючи такі показники:

• приріст валового продукту;

• співвідношення величини інвестицій і величини валового доходу;

• ефективність інвестицій;

• середній рівень інфляції;

• зростання грошових надходжень;

• рівень реального внутрішнього продукту;

• податковий баланс як відсоток від валового продукту;

• конкурентоспроможність економіки;

• торговельний баланс (експорт-імпорт);

• загальна зовнішня заборгованість;

• міжнародні резерви;

• вартість послуг щодо обслуговування зовнішньої заборгованості;

• величина політичного ризику;

• рівень безробіття;

• зростання ВНП на душу населення.

Щоб безпомилково визначити ризик певної країни, можна кори­стуватися також оцінками провідних країн, здійсненими за окремими показниками. Ці показники публікують.

Крім аналізу ризику країни, необхідно зважати на ризики, пов'я­зані з зовнішньоекономічною діяльністю. Їх можна віднести як до зовнішніх, так і до внутрішніх ризиків банку залежно від того, які рішення прийме менеджмент банку за конкретних обставин щодо його внутрішньої діяльності.

2)Валютний ризик пов'язаний із невизначеністю майбутнього руху процентних ставок і ціни національної валюти щодо іноземної. Він поділяється на економічний валютний ризик, ризик переведення і ри­зик угод.

Економічний валютний ризик — це ризик зміни вартості активів чи пасивів банку внаслідок майбутніх змін курсу. Аналізують еконо­мічний валютний ризик за допомогою таких показників: частка валют­них кредитів у валюті балансу банку; частка валютних кредитів, вира­жених у національній валюті й виданих за рахунок коштів, залучених у національній валюті; частка створених резервів за валютними кре­дитами, вираженими в національній валюті, в обсязі загальних резервів банку на покриття збитків за кредитами; частка позитивної чи нега­тивної курсової різниці в обсязі валютних операцій банку тощо.

Ризик переведення — це ризик зміни вартості активів і зобов'язань банку, пов'язаний зі зниженням курсу валюти. Потребує переоцінки ак­тивів і статутного капіталу банку, вираженого у валюті. Його аналізують та оцінюють за даними руху вартості валют і прогнозів зміни курсу.

Ризик угоди зумовлюється невизначеністю вартості в національній валюті майбутньої угоди, укладеної в іноземній валюті. Щоб оцінити цей ризик, слід проаналізувати:

• частку хеджування в конверсійних угодах, валютних свопів (рівновеликі кредити з однаковими строками, сумами і способами по­гашення, виражені в різних валютах у двох банках різних країн), угод спот (купівля і продаж валюти в обумовлену на майбутнє дату за обу­мовленою ставкою);

• наявність і частку взаємних заліків ризиків за активами і пасивами (визначають, віднімаючи суму валюти, що надійшла, від усієї вивезеної валюти);

• частку великих валютних угод, динаміку операційних витрат за валютними операціями, швидкість розрахунків, обсяг угод між філія­ми, кількість застрахованих угод;

• збалансованість активів та зобов'язань банку за видами валют і строками; частку форвардних, ф'ючерсних, опціонних операцій у зов­нішньоекономічній діяльності банку.

Найпоширенішими способами управління валютними ризиками у світовій практиці є:

• вибір як валюти платежу національної валюти;

• включення до кредитної угоди захисного застереження (валюти платежу, міжнародної грошової одиниці —євро, валютного "кошика");

• хеджування валютних ризиків;

• використання "тактики нульового балансу", тобто зрівноважен­ня в слабкій іноземній валюті. У результаті програм за активними операціями, пов'язаними зі знецінюванням валюти, буде компенсовано виграш за пасивами.

3)Ризик стихійних лих залежить як від наявності або відсутності стихійних явищ природи і пов'язаних з ними наслідків, так і від різноманітних обмежень з боку держави. Цей вид ризику не є суто банківським, однак може вирішальне вплинути на фінансове становище банку. Обмежити вплив ризику стихійних лих на діяльність банку можна тільки шляхом своєчасного інформування про зміну обставин.