9.5 Розрахунок і аналіз нормативів банківського ризику

З метою захисту інтересів вкладників та забезпечення стабільності банківської системи Національний банк України встановив нормати­ви ризику за основними видами банківської діяльності.

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на од­ного контрагента (Н7) встановлено з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента розраховують за формулою:

Н7= *100%

де Зс — сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих стосовно цього позичальника, РК — регулятивний капітал банку.

Нормативне значення Н7 не повинно перевищувати 25%.

До вимог банку щодо контрагента включають:

а) щодо банків-контрагентів:

• строкові депозити, розміщені в інших банках;

• кредити, надані іншим банкам;

• сумнівну, пролонговану та прострочену заборгованість за креди­тами/депозитами, наданими іншим банкам, та заборгованість за про­строченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;

• дебіторську заборгованість та сумнівну дебіторську заборго­ваність за операціями з банками;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

• заборгованість за кредитами;

• сумнівну, пролонговану та прострочену заборгованість за креди­тами та заборгованість за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими доходами;

• дебіторську заборгованість та сумнівну дебіторську заборго­ваність, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

• заборгованість (у тому числі прострочену й сумнівну) за факто­ринговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселя­ми, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж та на інвестиції» прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи за ними;

• акції.

До позабалансових зобов'язань, наданих банком, включають:

• гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

• сумнівні гарантії та поручительства;

• зобов'язання з кредитування, надані банком.

Норматив «великих» кредитних ризиків (Н8) установлено з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом та визначається за формулою:

Н8= *100%

де Ск — сукупний розмір «великих» кредитів, наданих комерцій­ним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку.

Максимальне значення нормативу Н8 не повинно перевищу­вати 8-кратного розміру капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та пору­чительств, наданих одному інсайдеру (Н9) встановлено для обмеження ризику що виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку та визначається за формулою:

Н9= *100%

де Зі — сума всіх зобов’язань інсайдера перед банком, СК – статутний капітал.

Максимальне значення Н9 не повинно перевищувати 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гаран­тій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) встановлено для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів та визначається за формулою:

Н10= *100%

де Зз — сукупна заборгованість зобов’язань усії інсайдерів перед банком, СК – статутний капітал

Максимальне значення Н10 не повинно перевищувати 30 %.

Серед регулятивних показників ризику, встановлених для комер­ційних банків нашої країни, є й нормативи інвестування, які визнача­ють можливості використання банківського капіталу для придбання цінних паперів акціонерних товариств, інших підприємств та недер­жавних боргових зобов'язань.

З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю бан­ків, а саме за прямими інвестиціями Національний банк України ус­тановлює нормативи інвестування.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною устано­вою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до ре­гулятивного капіталу банку.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною устано­вою розраховують за формулою

Н11= *100%

де К — кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток/ паїв) окремо за кожною установою, до них належать:

• випущені установою акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

• вкладення в асоційовані та дочірні фінансові установи.

СК – регулятивний капітал

Нормативне значення нормативу Н11 повинно перевищувати 15%.

Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив характеризує використання капіталу банку для при­дбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

Норматив загальної суми інвестування визначають за формулою:

Н12= *100%

де Кін — кошти банку, що інвестуються на придбання акцій (часток/ паїв) будь-яких юридичних осіб:

• випущені банками й фінансовими установами та іншими емітен­тами;

• вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

СК – статутний капітал.

Нормативне значення нормативу Н12 повинно перевищувати 60%.

Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нор­мативів здійснюють відповідні територіальні управління та підрозді­ли центрального апарату банківського нагляду Національного банку України щодня та щомісяця на постійній основі.