2. Учасники процесу масової комунікації, їх типологія та характеристика.

До груп відправників (автор, журналіст) належать:

– за типом повідомлення (автори образних повідомлень, автори понятійних повідомлень, автори образно-понятійних повідомлень);

– за видом ЗМІ (автори газетно-журнальних повідомлень, автори радійних повідомлень, автори телевізійних повідомлень, автори книжкових повідомлень);

– за ступенем самостійності готування повідомлень (автори, які не вміють готувати повідомлень; автори, які вміють, але з певних причин не можуть готувати повідомлень; автори, які вміють і готують повідомлення);

– за досвідом готування повідомлень (автори-початківці, автори-ветерани);

– за майстерністю подання інформації (автори-ремісники, автори-професіонали, автори-майстри);

– зо обсягом банків інформації (класифікувати авторів за цією ознакою можна, виходячи з кількості об’єктів у їхніх банках і зв’язків між ними);

– за метою (за цією ознакою авторів можна поділити на «ідеалістів», метою яких є лише дати реципієнтам певне задоволення, та «прагматиків», які мають за мету нав’язувати реципієнтам свої установки чи змусити їх до певних дій);

– за бажанням отримати фінансову винагороду (за цією ознакою авторів можна поділити на «графоманів» та «комерсантів», перші пишуть для себе не притендуючі на винагороду, другі пишуть лише за гроші).

До груп отримувачів (читач, слухач, глядач) належать:

– за джерелами отримання повідомлень (читачі паперових видань, слухачі радіопередач, глядачі телепередач, читачі інтернет-видань);

– за можливістю сприйняття повідомлень різної синтаксичної складності (синтаксичну складність повідомлень найчастіше визначають, виходячи з довжини слів та довжини речення, яку нормально можуть сприймати реципієнти певної групи);

– за можливістю сприйняття повідомлень різної семантичної складності (однією з найпростіших моделей реципієнтських банків інформації є словник пасивної лексики. Складнішою є така модель, в якій між словами словника встановлено семантичні зв’язки);

– за довільністю сприймання (реципієнти, які добровільно, за власним бажанням, сприймають повідомлення і не хочуть припиняти сприймання до завершення повідомлення; реципієнти, які вимушено всупереч власним бажанням, сприймають повідомлення, але знають, що зобов’язані це зробити);

– за мотивами сприймання (реципієнти, які бажають задовольнити емоційні потреби; реципієнти, які бажають задовольнити естетичні, пізнавальні та навчальні потреби);

– за рівнем знань структури повідомлення (реципієнти різного віку та різної освіченості мають різні знання про композицію та апарат видання різного ступеня складності);

– за професійним рівнем (реципієнти, які не є спеціалістами в описуваній галузі; які є спеціалістами, та які є експертами в описуваній галузі);

– інші групи.

До груп ЗМІ належать:

– за видами (газетні, журнальні, радійні, телевізійні, книжкові, інтернетні);

– за обширом тематики (вузькопрофільні, середньопрофільні, широкопрофільні);

3. Галузеві норми редагування художньої літератури.