3. Інші видавничі системи: текстові процесори, системи оптичного читання, електронні секретарі.

Те́кстовий проце́сор (англ. word processor) — комп'ютерна програма, текстовий редактор з розширеними можливостями для комп'ютерної підготовки повноцінних документів, від особистих листів до офіційних паперів.

Функції текстових процесорів зазвичай включають компоновку і форматування тексту, широкі можливості роботи зі змістом і сторінками, розширений набір доступних символів, перевірку орфографії, впровадження в документ гіперпосилань, графіки, формул, таблиць й об'єктів. Деякі текстові процесори мають власну вбудовану скриптову мову для автоматизації операції з обробки документів.

Текстові процесори були одними з перших застосунків для підвищення продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.

Класичний приклад найпоширеніший в світі текстовий процесор Microsoft Word з офісного пакету Microsoft Office, він встановлений за приблизними оцінками на пів мільярдів комп'ютерів по всьому світі.

Як альтернатива класичному майкрософтовському текстовому процесору набуває поширення безплатна програма з офісного пакету OpenOffice.org Writer, яка мало в чому поступається можливостями і потерпала свого часу скоріше від неповної сумісності зі закритими форматами файлів Microsoft.

Типовими функціями текстових процесорів є:

пакетне укладання листів за допомогою шаблонів і адресної бази даних

індексація ключових слів та їхніх сторінок

автоматичне укладання змісту документу і його секцій з відповідними сторінками

перехресні посилання між секціями зі вказівкою сторінок

оформлення виносок за номерами

варіантність документа за допомогою змінних (наприклад номер моделі, артикул тощо)

підтримка версій документу/

Мовна підтримка з боку текстового процесора часто включає

перевірку орфографії

повідомлення про граматичні помилки, де такий висновок може зробити програма

«тезаурус»—"скарбниця", тобто пропозиція варіантів правильного написання для слів, які програма вважає набраними помилково.

Інші поширені функції текстових процесорів, це

спільні групова робота на документом

коментарі і анотації до документів

підтримка малюнків, ілюстрацій і діаграм

підтримка внутрішнього взаємопосилання.

Відомі приклади текстових процесорів:

AbiWord

Corel WordPerfect

KWord

Microsoft Word

OpenOffice.org Writer.

Оптичне розпізнавання тексту (англ. optical character recognition, OCR) — це механічне або електронне переведення зображень рукописного, машинописного або друкованого тексту в послідовність кодів, що використовуються для представлення в текстовому редакторі. Розпізнавання широко використовується для конвертації книг і документів в електронний вигляд, для автоматизації систем обліку в бізнесі або для публікації тексту на веб-сторінці. Оптичне розпізнавання тексту дозволяє редагувати текст, здійснювати пошук слова або фрази, зберігати його в компактнішій формі, демонструвати або роздруковувати матеріал, не втрачаючи якості, аналізувати інформацію, а також застосовувати до тексту електронний переклад, форматування або перетворення в мовлення. Оптичне розпізнавання тексту є досліджуваною проблемою в галузях розпізнавання образів, штучного інтелекту і комп’ютерного зору.

Системи оптичного розпізнавання тексту вимагають калібрування для роботи з конкретним шрифтом; у ранніх версіях, для програмування було необхідно зображення кожного символу, програма одночасно могла працювати тільки з одним шрифтом. Зараз найпоширеніші, так звані, «інтелектуальні» системи, що розпізнають більшість шрифтів із високим ступенем точності. Деякі системи оптичного розпізнавання тексту здатні відновлювати вихідне форматування тексту, включаючи зображення, колонки й інші нетекстові компоненти.

Приклади програм оптичного читання: ExperVision TypeReader & RTK, ABBYY FineReader, OmniPage, Microsoft Office Document Imaging, ReadSoft тощо.

Електронні секретарі (PDA - Personal Digital Assistent, іноді їх називають Hand Help - річний помічник) мають формат кишенькового комп'ютера (масою не більше 0,5 кг), але більш широкі функціональні можливості, ніж Palm Top (зокрема: апаратне та вбудоване програмне забезпечення, орієнтоване на організацію електронних довідників, що зберігають імена, адреси та номери телефонів, інформацію про розпорядок дня і зустрічах, списки поточних справ, записи витрат тощо), вбудовані текстові, а іноді й графічні редактори, електронні таблиці.

Більшість PDA мають модеми і можуть обмінюватися інформацією з іншими ПК, а при підключенні до обчислювальної мережі можуть отримувати і відправляти електронну пошту і факси. Деякі з них мають навіть автоматичні номеронабирачі. Найновіші моделі PDA для дистанційного бездротового обміну інформацією з іншими комп'ютерами обладнані радіомодемом й інфрачервоними портами.

Ручне введення інформації можливий з клавіатури (клавіатура QWERTY у моделей HP 100LX, Casio Boss, Psion Series), у деяких моделей (Newton Message Pad, Dyna Pad, Versa Pad та ін) є «пір'яної» введення: сенсорний екран, указка (перо) і екранна емуляція клавіатури (указкою можна «натискати» клавіші на екрані), у деяких моделей ( Sharp Wizard) є гібридний введення: з клавіатури, для вибору пунктів меню і деяких рукописних записів - пір'яної введення.

Електронні секретарі зазвичай мають невеликий рідкокристалічний дисплей (іноді розміщений у найманій кришці комп'ютера) і можливість нарощування ресурсів за специфікацією PCMCIA. PDA, мабуть, найбільш швидко розвивається вигляд портативних комп'ютерів: за оцінкою фахівців, у 1996 р. парк PDA тільки в США перевищить 10 млн. шт.