4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. Знаків). Екзаменаційний білет № 24

1. Книгодрукування у світі (XVI–XVIII ст.).

Білорусь: Початок книгодрукування на території Білорусі припадає на середину XVI ст. і пов'язаний з часом створення першої типо¬графії, якою була друкарня у Бресті, заснована у 1553 р. за спри¬янням канцлера Великого князівства Литовського Миколи Рад-зивілла. Для роботи був запрошений краківський друкар Бернард Воєвудка. Основною її метою був друк польських кальвіністських книг. Важливе значення для історії книгодрукування Білорусі має діяльність типографії у Заблудові, що була заснована наприкінці 60-х pp. XVI ст. у маєтку магната Григорія Хадкевича, активну участь у її створенні брав Іван Федоров, Петро Мстиславець. У типографії вийшло дві книги - "Повчальне Євангеліє", "Псалтир". З II пол. XVII ст. у книгодрукуванні Білорусі починається затяж¬на криза, що співпала з загальним соціально-економічним зане¬падом Речі Посполитої, а також була зумовлена утисками католи¬цизму. Відновлення і розквіт книгодрукування починається з кін. XVII ст. У XVIII ст. видавнича справа розвивається, з'являються нові центри книгодрукування. Найбільш потужною у цей період стає Супрасльська типографія, що існувала при монастирі, нею друку¬валася література переважно церковно-службового та духовного спрямування.

Після приєднання Білорусії до Росії наприкінці XVIII ст. книго-друкування національною мовою було заборонено.

Польща: З XVI ст. друк книг почав набувати комерційного характеру. Цент¬ром книговидання залишається Краків, де налічується 12 типо¬графій. У II пол. XVI ст. існувало 55 типографій у 24 містах країни.

У XVII ст. видавнича діяльність ускладнилась під впливом контрреформаційного руху і посиленням церковної цензури. У 1603 р. у Кракові випущений перший індекс заборонених книги, який був перевиданий у 1604 та 1617 pp. З 1596 р. центром кни¬говидання стає Варшава, у зв'язку з переносом столиці. Перша стаціонарна типографія з'явилась тут у 1624 р. У II пол. XVIII ст. зростання темпів видавничої діяльності пов'язано з епохою польської Просвіти.

Рося: У XVIII ст. виділяють два періоди активізації книговидання: ре¬форма і нововведення Петра І та епоха Катерини II. Перегляд те-матичної спрямованості книг, на перше місце виходить спеціаль¬на література.

Великобританія

У XVI ст. ринок книг був ло¬кальний, а не загальноєвропейський. У 1558 р. офіційно затверджений перелік книготорговельних організацій, що були об'єднані у Товариство книговидавців і книготорговців. У 1559 р. королева Єлизавета запровадила Королівську сис¬тему ліцензування, згідно з якою книги до публікації мають бути представлені королеві, королівській раді або церковним коміса¬рам у Лондоні. З 1586 р. книги підлягали ліцензуванню архієпис¬копа Кентерберійського і єпископа Лондона. Видавнича справа не виходила за межі Лондона і двох британських університетів. У XVI ст. існувало декілька прибуткових сфер у видавничій справі, де друк книжок не визнали державною монополією: дозволялося вільно видавати Біблію, тексти молитовників, катехизи, псалми, Псалтирі, граматики, альманахи. Друк художньої та політичної літератури був офіційно заборонений для приватних видавців. XVIII ст. позначилося різким збільшенням аудиторії, що читала книги та пресу, кількість друкованих книжок у країні збільшилась у чотири рази.

Німеччина Криза книговидання тривала протягом XVI ст, була пов'язана з політичною ситуацією у країні, посиленням церковної і політич¬ної цензури. У 1548 р. тимчасова цензура перетворилась у імперський заклад. У 1502 р. у Віттенбергу був заснований університет, який сприяв розвитку місцевого книгодрукування.

У II пол. XVI ст. одним із провідних осередків книгодрукування став Франкфурт-на-Майні. У XVIII ст. значно зменшилася кількість книг релігійного змісту, зросло видання книг науково-популярної та художньої літерату¬ри. З'явилась літографія - друк з пласкої нерельєфної друкарсь¬кої форми, яку винайшов Зенефельд, виклавши технологію у книзі "Повний підручник літографії" (1818 p.).

Франція: У XVI ст. більшість друкарень являли собою дрібні і середні підприємства. У цей період друкарство тісно пов'язано з книжко-вою торгівлею.

До початку XVIII ст. у Франції законодавство про видавничу справу складалося з безлічі виданих у різний час регламентів, ор-донансів, едиктів та розпоряджень. Об'єднати й узгодити весь цей законодавчий матеріал узяв на себе Людовик XV.

США: У XVII ст. друкарні відкрились у Кембриджі, Джеймстауні, Філа¬дельфії, Нью-Йорку. Спочатку все типографське устаткування і папір увозився з Англії, а у 1690 р. була відкрита перша амери¬канська паперова фабрика у Пенсільванії, у 1722 р. створена перша словолитня.

До XVIII ст. книгодрукування служило для поширення бого¬словських книг, після з'являються світські твори, що захищають ідею національної незалежності, віротерпимості, прав людини. Кінець XVIII-XIX ст. характеризується розширенням книгодру¬кування зі сходу країни на інші території, розвитком диференціації і спеціалізації.