2. Комунікативна культура і комунікативна майстерність редактора.

Літературний редактор у процесі своєї діяльності виступає і як представник автора, і як представник читача – у цьому полягає своєрідність його посередництва у комунікативному процесі. Виходячи з усвідомлення ролі редактора як медіапосереденика, тільки й можна зрозуміти сутність і специфіку редакторської майстерності, яка має містити соціально комунікативний, мовно-системний, мовно-комунікативний, мовно-технологічний та власне технологічний складники. Соцільно-комунікативний складник передбачає формування у редакторів здатності мислити у формі тексту і у формі дискурсу. Мовно-системний компонент майстерності вимагає опанування мовою як системою функціональних та соціальних підсистем. Мовно-комунікативний компонент майстерності вимагає розуміння (аналізу) комунікативних властивостей втілення мовної структури у процеси сучасної комунікації. Мовнотехнологічні знання та вміння літратурного редактора – це комплекс професійних компетенцій лінгводидакта, який здатний вирішувати складний комплекс завдань оптимізації мовної практики. Технологічний складник передбачає уміння редактора мислити й діяти у системі технологічних координат видавничого процесу.

3. Видавничі норми редагування складного тексту й ілюстрацій.

Ілюстрація—це інформація, зафіксована у двомірному просторі у вигляді крапок (пікселів) одного чи кількох кольорів на носії інформації.

Із видавничих позицій кожна ілюстрація має три компоненти:

— посилання в основному тексті на ілюстрацію;

— власне ілюстрацію;

— заголовок ілюстрації (нумераційний і тематичний), тобто її назву.

Перший і третій компоненти для деяких видів літератури (наприклад, публіцистич¬ної — газет) є факультативними.

Розрізняють такі основні види ілюстрацій: малюнки (художні — оригінальні й репро¬дукції), рисунки (технічні), графіки, креслення, схеми, карти та фотографії.

Із позицій пристроїв уведення (сканерів), систем опрацювання ілюстрацій (СОІ) та виведення (фотовивідних машин) кожна власне ілюстрація складається з множини найменших зображувальних елементів — крапок (пікселів). До кожного піксела задають його координати у двомірному просторі, колір та інтенсивність кольору. Сучасні електронні технології опрацювання ілюстрацій в СОІ мають взаємоузшджені набори кольорів і градації їх інтенсивностей.

4. Практичне завдання: відредагувати текст (обсяг – 1 с., тобто близько 2 тис. Знаків). Екзаменаційний білет № 22

1. Виникнення рукописних книг у світі.

Виникнення письма й алфавіту стало передумовою становлення і розвитку такої випробуваної століттями форми закріплення та передачі інформації, якою виявилася спочатку рукописна, а згодом і друкована книга. Прообразом перших рукописних книг можна вважати ті тексти, що писалися на

кам’яних скелях у пустелях, у печерах, на стінах палаців, о к ремих великих плитах і спеціально підготовлених для цього стелах.

У стародавні часи, висловлюючись сучасними термінами, дуже поширеним матеріалом для фіксування і поширення інформації була м ’я ка глина. Цеіі первинний “ кн ижк овий” матеріал був чи не найголовнішим упродовж IV -!II століттях до н. е. у країнах Передньої і Середньої Азії, на острові Крит.

Згодом (III століття до н. е.), переконавшись у ненадійності глини, творці книг все активніше почали використовувати папірус. Батьківщиною папірусу здавна вважається Єгипет. Саме тому на цьому матеріалі тут створено найбільше книг.Виробництво і використання папірусу для створення різноманітних текстів продовжувалося аж до XII століття н. е., поки його остаточно не витіснив дешевший і ефективніший спосіб виготовлення звичайного паперу.

Напередодні винайдення паперу у книготворчій справі трипалий час панувала ера пергаменту (з II ст. до н. е.). Це спеціально вичинені шкіри тварин (овець, кіз, ослів, телят, свиней), які розрізували рівними прямокутними шматками і скріплювали вздовж складеними навпіл сторінками-частинами або скручували у вигляді сувоїв і використовували для написання текстів. Це був дорогий спосіб

виготовлення книг, тому й ціна на них була значно вищою. Свою назву пергамент отримав від середньоазійського міста Пергам (нині Бергам у Туреччині), де був винайдений і вперше застосований. Після широкого впровадження паперу пергамент почали застосовувати для оправи книжок.

У Китаї Найпоширенішими були в ’язанки бамбукових чи дерев’яних дощечок, скріплених

шкіряним шнурком у верхній частині через спеціальні отвори. На них писали спеціальним чорним

лаком, виготовленим із соку деревини і нанесеним на гострі кінцівки дерев’яних паличок. Одну з таких бамбукових в’язанок-книг, час створення якої припадає на перше століття н. е., віднайдено в Китаї зовсім недавно — у 60-х роках XX століття. На ній увічнені філософські твори видатного китайського історика Сим Цяня.

В Індії Видані в період середньовіччя довідкові книги, каталоги, хрестоматії, переклади з мов народів, що населяли долину річки Інд, засвідчують давнє існування на цих теренах різноманітної

рукописної літератури. Каліграфічні написи і чіткі малюнки на керамічних плитках, нанесені методом трафаретного ти с нен ня, відомі тут ще з XVII ст. до н. е.