2. Комп’ютеризація видавничої діяльності.

До редакційних систем належать: текстові процесори (ТП), системи комп'ютерної коректури (СКК), системи комп'ютерного редагування (СКР), довідкові редакцій¬ні системи, системи автоматизації видавничої діяльності, системи автоматизованого конструювання видань та автоматизовані системи керування ЗМІ.

Текстові процесори — це програми, які дають змогу набирати, виправляти й зберігати текст, а також виділяти й формувати компоненти його видавничої структу¬ри (рядки, абзаци, сторінки, розділи тощо). ТП забезпечують можливість набирання складних текстів (таблиць і формул), а також виконання технічних малюнків середньої складності. Останні версії ТП дають також змогу перетворювати видання, призначені для друкування на папері, в електронні видання1, доступні через інтернет.

Системи комп'ютерної коректури — це програми, які дають змогу приводити копію тексту повідомлення у відповідність з його оригіналом. Існують СКК, вмонто-вані в текстові процесори, а також автономні СКК, що діють як окремі програми.

' Тут ми маємо на увазі перетворення поліграфічних команд у команди формату Ьігпі.

Системи комп'ютерного редагування — це програми, які дають змогу приво¬дити текст повідомлення у відповідність з нормами, прийнятими в теорії редагування (операції творчого редагування редактор може виконувати тільки в ручному режимі). Поки що в системах редагування використовують не всі, а лише незначну частину відомих норм. СКР функціонують лише під керуванням персоналу ЗМІ. Практично завжди СКР вмонтовують у текстові процесори, хоча є й автономні СКР.

Довідкові редакційні системи — це програми, які дають редакторові змогу отри¬мувати додаткову інформацію, потрібну для прийняття рішень під час редагування по¬відомлень.

Системи автоматизації видавничої діяльності — це програми, які допома¬гають здійснювати керування видавничою діяльністю засобів масової інформації. Ці системи автоматизують ті процеси діяльності ЗМІ, що становлять специфіку галузі.

Системи автоматизованого конструювання видань — це програми, які да¬ють змогу перетворити видавничий оригінал або у поліграфічну форму, необхідну для друкування на папері, або у форму, потрібну для відтворення на екрані комп'ютера.

Автоматизовані системи керування засобами масової інформації — це про-грами, які дають змогу здійснювати загальне керування засобами масової інформації. Такі системи — це, як правило, системи загального призначення, їх використовують не лише в ЗМІ, а взагалі на всіх підприємствах незалежно від їх галузевої специфіки.

Системи комп'ютерної коректури

У комп'ютерній коректурі можна виокремити два основні методи: метод дублю-вання і метод контрольних розрядів. Метод дублювання базується на безпосередньому порівнянні оригіналу й копії, а метод контрольних розрядів — на перевірці окремих порцій тексту копії стосовно оригіналу різними математичними функціями.

Метод дублювання. Контроль повідомлення методом дублювання використо-вують тоді, коли автор подає оригінал у традиційному вигляді, тобто на паперовому носії (без електронної копії), і коли треба забезпечити найвищу достовірність тексту (наприклад, в офіційних і довідкових виданнях, словниках, енциклопедіях, прейску-рантах тощо).

Контроль методом дублювання полягає в тому, що послідовно — відповідно до зростання порядкових номерів знаків — порівнюють їх коди в двох варіантах одного й того ж повідомлення — оригіналі й копії. Якщо коди знаків тотожні, то їх вважають неспотвореними.

Технологічно коректуру методом дублювання можна здійснювати трьома спосо-бами: 1) текст двічі набирають різні оператори; 2) один варіант тексту набирає опе-ратор, а другий варіант — система оптичного читання (СОЧ ); 3) текст двічі набирає СОЧ. Потім два варіанти порівнюють від першого до останнього знака. У третьому варіанті не враховується семантика тексту, тому він є найменш ефективним.

Для контролю тексту методом дублювання використовують персональні комп'ю¬тери. Об'єктом контролю є познакове порівняння двох варіантів одного тексту, ідентифікація різних варіантів запису службової інформації (команд), автоматичне зна¬ходження місця нового збігу знаків після останнього спотворення тощо. Прикладами автономних програм, які здійснюють такі операції, є так звані програми-компаратори, тобто програми-порівнювачі. Зразками вмонтованих програм є спеціальні функції по¬рівняння файлів у ТП (наприклад, у Місгозой \¥огс! це функція Сервіс/Порівняти й об'єднати документи...).

Ефективність контролю методом дублювання дуже висока. Теоретично її мож¬на визначити так. Відомо, що ймовірність появи в тексті спотворення при набиранні його оператором становить від 1 до 2 спотворень на 1 тис. знаків. Тому, якщо прийня-ти, що виникнення у двох операторів однакових спотворень є незалежною подією, то ефективність контролю повинна б становити 0,999—0,996. Однак виявляється, що на практиці між виникненням у двох операторів в одному і тому ж місці спотворення все ж існує певний зв'язок. Як показали отримані на практиці результати, ефективність контролю тексту методом дублювання становить близько 0,96 (для порівняння нагада-ємо, що ефективність традиційної, тобто виконаної людиною, одноразової коректури становить близько 0,80).

Приклад виконання коректури методом дублювання в ТП Місгозой Шогсі пока-заний на рис. 20.1.

Виявлені в тексті оригіналу спотворення виправляють вручну (їх вносять у файл, в якому записано оригінал).

У принципі виправлення таких спотворень можна автоматизувати. Так, після знаходження програмою контролю спотворення на екрані можна висвічувати два— чотири рядки оригіналу й два—чотири рядки копії тексту. Коректор, натискуючи одну з двох заздалегідь виділених клавіш, обирає рядок без спотворень. Таким способом можна виправляти не лише окремі літери в словах, а й цілі слова чи навіть короткі речення. Якщо спотворення є одночасно в обох рядках тексту, то коректор виправляє текст вручну.

Методи з використанням контрольних розрядів. Ці методи доцільно застосо-вувати тоді, коли текст передають каналами зв'язку (наприклад, із ЗМІ — у друкарню чи з місця подій — у БВ газети каналами телефонного або супутникового зв'язку).

Суть контролю полягає в тому, що текст ділять на порції (наприклад, по 512 зна¬ків), коди знаків кожної порції підсумовують, а далі за певною, наперед обраною функ¬цією вираховують так званий контрольний розряд і передають його окремо разом із кожною порцією тексту отримувачеві. При отриманні тексту за тією ж функцією для кожної порції заново обчислюють контрольний розряд і порівнюють його з отрима¬ним. Відмінності в контрольному розряді свідчать про наявність у тексті спотворень, які могли виникнути під час передачі внаслідок впливу шумів.

Очевидно, що застосовувати такий метод можна лише за умови, що вибрана функція відома і для того, хто передає текст, і для того, хто його отримує. Таких конт-рольних функцій існує безліч. Від їх вдалого добору залежить ефективність контролю цим методом, але добір функції — це вже сфера дослідження такої науки, як теорія інформації та кодування.

Обсяг порції тексту, якому присвоюють контрольний розряд, також істотно впли-ває на ефективність контролю: що меншу порцію тексту контролюють, то з вищою ефективністю її можна проконтролювати.

Ефективність контролю так само залежить і від контрольного розряду: що дов-ший контрольний розряд, то вища ефективність контролю. В екстремальному випад-ку, коли кількість знаків у контрольному розряді дорівнює кількості знаків у порції тексту, цей метод за ефективністю контролю дорівнює ефективності методу дублю-вання. Ефективність контролю методом контрольних розрядів може досягати 0,8—0,9 і більше.

Порцію повідомлення, в якій виявлено спотворення, передають повторно доти, доки текст не буде передано без спотворень. Існують і такі різновиди контрольних розрядів (самокоректувальні контрольні розряди), які дають змогу автоматично зна-ходити спотворення й автоматично з певною ефективністю виправляти їх. Проте ви-користання таких методів пов'язане зі значними труднощами, зокрема необхідністю використання контрольних розрядів великої довжини (відносно контрольованої порції тексту).

При передачі інформації через інтернет цей вид контролю виконується автома-тично для всіх видів інформації. Враховуючи це, працівники ЗМІ можуть передавати каналами зв'язку будь-які повідомлення, не турбуючись про їх достовірність.

Технологічні особливості комп'ютерного редагування

Комп'ютерне редагування має особливості, які відрізняють його від традиційно-го. Насамперед, у ньому можна виокремити такі ступені автоматизації:

— комп'ютеризоване редагування (операції контролю і виправлення здійснює людина, використовуючи комп'ютер лише як "електронне" перо; прикладом СКР, які дають змогу комп'ютеризувати редагування, є ТП);

— автоматизоване редагування (більшу частину операцій контролю виконує СКР, а людина — меншу частину операцій контролю та більшість операцій виправлення);

— автоматичне редагування (більшу частину операцій контролю й виправлення виконує СКР, а меншу — людина; крім того, людина приймає рішення в неформалізо- ваних конфліктних ситуаціях; поки що таких систем не створено, їх варто розглядати як ідеал, якого слід прагнути).

Комп'ютерне редагування має також специфічні розмежовані в часі етапи опра-цювання тексту:

— передредагування — попереднє ручне розмічування оригіналу, наприклад за допомогою ТП, яке людина виконує перед інтерредагуванням з метою наступного ав¬томатизованого чи автоматичного редагування, наприклад, задання спеціальних сти¬лів оформлення рубрик, розставляння міток у бібліографічному описі тощо;

— інтеррвдагувалня — редагування, яке виконує сама СКР, провадячи операції контролю й виправлення тексту без участі людини;

— постредагуванпя — редагування, яке людина виконує після інтерредагування за допомогою ТП, провадячи ті операції контролю й виправлення, які не змогла ви-конати СКР.

Комп'ютерне редагування здійснюють послідовно, переходячи від одного еле-мента до іншого. Закінчивши опрацювання елементів на одному рівні, переходять до наступного (в напрямі від нижчих рівнів — до вищих). Специфіка порівневого опра¬цювання полягає в тому, що переходити до вищого рівня можна лише тоді, коли на нижчому всі помилки вже усунуті (наявність помилки на нижчому рівні унеможлив¬лює опрацювання вищого). Для порівняння нагадаємо, що під час традиційного реда¬гування людина доволі часто опрацьовує текст інтегрально, тобто охоплює одночасно кілька сусідніх рівнів.

Системи комп'ютеризованого редагування

Як уже зазначалося, системи редагування практично завжди вмонтовані в ТП. Такі ТП є системами редагування з найнижчим ступенем автоматизації (фактично, це системи комп'ютеризованого редагування).

До основних функцій ТП (набирання й виправлення тексту) додають третю — конструювання видання, властиву видавничим системам. Як наслідок такі ТП стають змішаними (комплексними) набірно-редагувально-верстальними системами.

До ТП, які забезпечують комп'ютеризоване редагування в найбільшому обсязі на-лежать ТП МІСЮ50Й \Уогс1 — класичний приклад комплексної набірно-редагувально- верстальної системи (рис. 20.2, а), $1аг\¥гііег (рис. 20.2, б) й Ореп\\'тгіі:ег (рис. 20.2, в). Остан¬ній ТП Ореп\Угііег призначений для робота під керуванням операційної системи Ілпих.

Існує й ціла низка інших ТП (Аїіапїіз, Асііїог, Ніего§1ірЬ), які не належать до комп¬лексів канцелярських програм, але в ЗМІ їх практично не використовують.

ТП виконують і деякі неінтелектуальні автоматичні функції знаходження й ви-правлення помилок:

— знаходження заданих ланцюжків символів , зокрема за шаблонами, навіть дуже складними;

— заміну заданого ланцюжка символів на вказаний, як у режимі діалогу, так і відразу для всього тексту;

— ведення протоколу всіх виконаних дій, що дає змогу (а) повертатися назад на по¬трібну кількість виправлень, (б) повернувшись назад, знову повторити вже виконані дії;

— здійснення під час введення тексту автоматичної заміни тих слів, у яких най¬частіше допускають помилки (рис. 20.3).

Жодних інших функцій комп'ютеризованого редагування ТП, як правило, не ви¬конують.

Системи автоматизованого редагування

На сучасному етапі розвитку суспільства системи автоматизованого редагу¬вання здійснюють контроль дотримання цілої низки норм. Такий контроль, як і комп'ютеризоване редагування, найчастіше реалізують у складі ТП.

Контроль дотримання лінгвістичних норм. Системи автоматизованого реда-гування контролюють орфографію тексту (орфограми); синтаксичну зв'язність слів (синтаксеми); правильність розставлення знаків пунктуації (пунктограми); наявність иасивних синтаксичних конструкцій; стилістичну правильність (милозвучність, або ев¬фонічність) тексту тощо (загалом, це лише якась частка помилок повідомлення). Ці по¬милки після їх знаходження СКР редактор виправляє в комп'ютеризованому режимі.

Виконувати такі операції над текстом, написаним українською мовою, дають змо¬гу три системи: ТП Місгозой Шогсі (русифікована версія, яка, починаючи з МісгозоЙ \¥огс! 2000, дає змогу контролювати україномовні тексти, а також українізована вер¬сія МісгозоЙ \¥огсі); система редагування й перекладу Рута-Плай; система перекладу з функціями редагування Рга^ша. Ці системи мають у своєму складі орфографічний парадигматичний словник сучасної української літературної мови, працюють на ІВМ- сумісних комп'ютерах в операційних системах сімейства ^/іпсіошз . Крім контролю орфографічних помилок, вони виконують також автоматизовану реконструкцію, тобто пропонують редакторові на вибір кілька варіантів виправлення помилкового слова.

На рис. 20.4 показана знайдена ТП Місгозой \Уогс1 помилка. На рис. 20.5 і 20.6 — ана-логічні вікна знаходження орфографічних помилок у СКР Рута-Плай та Рга»та, вмонтова¬них у ТП МІСГ050Й \Уогс1. На рис. 20.7 показано введення до словника СКР нового слова.

Отже, проблема контролю орфографії для систем редагування україномовних текстів зараз повністю вирішена, хоча ступінь покриття текстів цими словниками ви¬магає підвищення, тобто доповнення цих словників відповідною лексикою, зокрема галузевою, топонімами й антропонімами.

Функції контролю деяких видів синтаксем дещо раніше для англійської та росій¬ської мов були реалізовані в ТП Місгозой \Уопі Останнім часом такі ж функції для україномовних текстів розроблені для системи Рута-Плай. Приклади синтаксем, які контролюють у системі Рута-Плай, подано на рис. 20.8.

Для англійської та російської мов у ТП Місгозой \Уогсі реалізовані також дея¬кі доволі прості види стилістичного контролю. Пізніше ці функції були реалізовані також у системі Рута-Плай для української мови. Приклади стилістичних норм, що контролюються цією системою, показані на рис. 20.9.

Для деяких європейських мов (наприклад, англійської, російської) створені програми перевірки пунктуації. Порівнюючи пунктуаційні системи української та англійської мов, відразу ж треба зазначити, що пунктуаційна система української мови є значно складнішою.

В Україні свого часу була створена лише одна експериментальна система , яка для перевірки пунктуації здійснювала автоматичний морфологічний і синтаксичний аналіз тексту. При цьому контролювали лише дієприкметникові звороти. Незважаючи на ви¬соку ефективність контролю цих зворотів, наявність розділових знаків при інших син¬таксичних конструкціях не визначалася, а тому загальна ефективність контролю була низькою. Промислової реалізації ця робота не отримала. Для україномовних текстів методи контролю пунктограм на основі нормативної концепції теорії редагування були реалізовані пізніше в складі експериментальної системи редагування Редактор .

Контроль дотримання психолінгвістичних норм. Як уже зазначалось, у де¬яких країнах Заходу, зокрема Північноамериканського континенту, для визначення придатності тексту для сприймання різними групами реципієнтів у ЗО—40-х роках XX ст. почали використовувати такий показник, як складність тексту (див. розділи 16.4.2 і 16.4.3).

Особливо широкого застосування цей показник набув з моменту використання авторами ТП . Саме вони стали тим інструментом, який дав змогу легко обчислювати й виражати в кількісній формі цей показник і в такий спосіб давати авторові інформацію про необхідність адаптації рукопису до потрібної реципієнтської аудиторії.

Визначення складності текстів для видавничих працівників дає змогу перенести їхні оцінки складності тексту з суб'єктивної на об'єктивну основу, що особливо важ-ливо при визначенні читацької адреси видання, зокрема під час редагування навчаль¬ної літератури.

Для англомовних текстів відповідність повідомлень психолінгвістичним нормам визначають кілька ТП, зокрема МісгозоЙ \¥огс! і \Уог<3 Реііесі, для російської мови — русифікована версія Місгозой \Уог<± Приклад результату визначення складності тек¬сту подано на рис. 20.10. ТП Місгозой \Уог<і пропонує коментар до вказаних на рис. 20.10 параметрів

Для україномовних текстів функція визначення складності реалізована лише в складі експериментальної СР Редактор . У цій же ж системі реалізовано також контр¬оль низки стилістичних правил.

Контроль дотримання інших норм. Найдосконаліші ТП додатково дають змогу автоматично виконувати:

— укладання змістів (з вказанням номерів сторінок усіх рубрик);

— вставлення приміток (з автоматичною нумерацією, перенумерацією і вибором місця розташування — внизу сторінки чи в кінці видання);

— укладання покажчиків (з вказанням номерів сторінок усіх ключових слів) ;

— укладання колонтитулів (з автоматичним вказанням номерів розділів і сторінок);

— вставлення перехресних посилань (з основного тексту на розділи, таблиці, формули, ілюстрації) та їх автоматичне перенумеровування за зміною номерів цих компонентів;

— нумерацію сторінок видання.

Оскільки в алгоритмах перелічених функцій реалізовані норми редагування, то редакторові не доводиться витрачати час на їх перевірку. Це дає змогу відмовити¬ся від традиційної перевірки правильності посилань на ілюстрації, частини видання (розділи, підрозділи), таблиці, формули, джерела тощо. При цьому під час вставлення нових чи видалення зайвих компонентів видання їх перенумерація відбувається авто¬матично. Використання таких можливостей ТП суттєво спрощує готування великих за обсягом та складних наукових і технічних видань.

Сучасні ТП контролюють також дотримання найпростіших поліграфічних норм набирання простих текстів, наприклад, взаєморозташування пробілів і розділових знаків на границях слів. Для деяких ТП для україномовних текстів розроблено про-грами переносу слів, що дає змогу економити до 5% паперу (за допомогою таких ТП конструюють відносно прості щодо верстання видання).

До автономних перекладних словників на базі української мови належить слов-ник Ьіп§уо (реалізований російською фірмою АВВУ-і_лп§уо; наповнення словника ре-алізовано не в повному обсязі).

Крім лексикографічних, на оптичних дисках випущено також цілу низку енци-клопедичних словників. Під час опрацювання повідомлень редактори також можуть використовувати їх у своїй роботі за умови, що це словники спеціалізованих енцикло-педичних видавництв.

— пошукові (дають змогу отримувати оперативні дані за вузькотематичними запитами, що особливо важливо для періодичних видань, а також для електронних ЗМІ тощо).

Зовнішні інтернетівські довідкові системи поповнюються частіше, ніж такі ж на оптичних дисках (затримка, як правило, для деяких енциклопедичних словників, до-ступних через інтернет, становить не більше кварталу).

Отже, з часом інтернет набуває дедалі більшого значення як джерело отримання довідок під час редагування повідомлень. Проте не слід забувати про питання істин-ності даних, доступних через канали інтернету (див. розділ 14.3.4).

Системи автоматизації видавничої діяльності

Для формування і збереження "портфеля" повідомлень, іншими словами, видав¬ничої бази даних (БД), можуть бути використані наявні системи керування базами да¬них (СКБД). їх застосування дає можливість реалізувати у видавничій БД сортування повідомлень за будь-якими параметрами (джерелом надходження, авторами, обсягом, типом інформації, часом надходження тощо), здійснювати їх пошук, отримувати всі необхідні статистичні відомості тощо. До СКБД, що здатні забезпечити реалізацію перелічених функцій, належать Ассез, сіВАЗЕ, РохРго, Рагасіох, Огасіе та ін.

Зберігати повідомлення у вигляді БД особливо зручно у періодичних, радій- них і телевізійних ЗМІ, де повідомлення мають малий обсяг, проте їх багато. Крім того, СКБД зможе частково полегшити і добір повідомлень для конкретного видання, оскільки в них можуть бути закладені функції визначення кількості нової інформації в повідомленнях.

У межах СКБД елементарно просто розв'язати ще кілька операцій видавничої діяльності. Наприклад, рецензування повідомлень (для його комп'ютеризації форма-лізовані рецензії слід лише подати у вигляді множини полів, які через інтернет пропо-нується заповнити рецензентам) або визначення накладів видань (збору замовлень на видання). Така СКБД зможе самостійно пропонувати редакторові проект експертного рішення щодо публікування повідомлення.

СКБД дають ЗМІ можливість створювати власні електронні архіви опублікованих видань, тобто банки видань (БВ). Окрім вигоди для самих ЗМІ , створення таких архівних БВ у межах кожної країни дає можливість утворювати на цій основі державні фонди ка¬нонізованих текстів видань (законодавчих, релігійних, літературної чи наукової класики тощо), передавати їх (на певних умовах) іншим ЗМІ для перевидання, а також надавати бі¬бліотекам чи органам науково-технічної інформації для централізованого розповсюджен¬ня в межах усієї держави . У кінцевому підсумку, незважаючи на необхідність вагомих разових капітальних витрат, це сприятиме значному скороченню непродуктивних витрат праці, й, таким чином, — економії фінансових ресурсів на державному рівні.

У видавничій діяльності дуже багато таких операцій і процедур, автоматизувати які неможливо (наприклад, уся творча робота, планування рекламної кампанії тощо).

Мабуть, тому систем автоматизації видавничої діяльності сьогодні лише одиниці, на¬приклад, комплекс допоміжних програм до ВС (ЗиагкХРгезз, які дають змогу авто¬матизувати роботу редакції газети. Крім того, не треба забувати, що й за допомогою таких програм, як ТП, можна здійснювати облік інформації про рукопис та його опра¬цювання (прізвища автора рукопису, операторів набору, редактора; ключові слова; кількісні характеристики рукопису — довжина в знаках, словах, рядках, абзацах, сто¬рінках; коментарі, назва редакції, дата отримання рукопису тощо).

20.6. Системи автоматизованого конструювання видань

Системи автоматизації конструювання видань можна поділити на два види: сис¬теми конструювання паперових видань (видавничі системи) і системи конструюван¬ня електронних видань (редактори веб-сторінок).

Для верстання паперових видань застосовують цілу низку видавничих систем, кожна з яких має свою спеціалізацію. Значна їх частина призначена для роботи під керуванням операційної системи \УІпсіо\У5. Виняток — ВС ЗсгіЬиз, яка працює під керуванням операційної системи Ьіпих, а тому поки що не має альтернативи (отже, в операційній системі Ілпих її можна рекомендувати для верстання всіх типів видань).

Для користувачів ВС, що працюють під керуванням \Уіпс1о\У5, можна дати такі рекомендації щодо сфери їх застосування:

— для підготовки газетних, журнальних та всіх інших типів видань — Adobe InDesing, (Quark Express);

— для складних технічних та оновлюваних видань — Аdobe Page Макег;

— для КНИЖКОВИХ видань — Согеl Draw;

— для видань з математики, фізики, хімії — ЬаТеХ (ця ВС поступово стає непи¬саним стандартом для подання публікацій у цих науках);

— для ілюстрованих видань — Согеl Draw;

— для домашнього користування — Аdobe Page Макег;

— для початківців — Microsoft Publisher.

На жаль, не всі ці системи розраховані на опрацювання україномовних текстів, не всі вони мають україномовну систему меню й україномовну супровідну докумен-тацію.

Для конструювання (монтажу) електронних видань найчастіше використову¬ють такі редактори веб-сторінок, як Місгозой Ргопї Ра§е, Місгозой Ехргеззіоп \¥еЬ та АсіоЬе Вгеат\уіеуег.

Переважно всі сучасні ВС дають змогу перетворювати свої внутрішні формати в формати редакторів веб-сторінок, тобто у формат Ьіші чи його розширення хті. Це дає змогу на основі паперових видань відразу ж готувати їх електронні версії та подавати їх в інтернеті. Крім того, ВС дають змогу конвертувати свої внутрішні формати у фор-мат рсії, який використовують у системах перегляду на зразок АсіоЬе АсгоЬаї Кеасіег.

Фірма АсіоЬе розробила цілий комплекс взаємоузгоджених систем, призначених для використання в ЗМІ: АсіоЬе ІпОезі§п; АсіоЬе Ргате Макег; АсіоЬе Огеаїтуіеуег;

АсіоЬе РЬоІозЬор (редактор растрової графіки); АсіоЬе ІПизІтаїог (редактор векторної графіки); АсіоЬе АсгоЬаї Кеасіег; АсіоЬе Ргешіег Рго (відеоредактор); АсіоЬе АисіПіоп (аудіоредактор).

20.7. Автоматизовані системи керування ЗМІ

Крім систем автоматизації видавничої діяльності, в ЗМІ, як і на підприємствах будь-якої іншої галузі, використовують комп'ютерні системи загального призначен¬ня — їх називають системами автоматизованого керування підприємством (САКП). Такі системи дають змогу суттєво підвищити продуктивність праці адміністративно- керівного персоналу, отже, й рентабельність ЗМІ.

САКП дають змогу вести облік кадрів ЗМІ, бухгалтерський облік (купівля, продаж, нарахування й виплата зарплати, поточні рахунки, облік основних й оборотних фондів), облік матеріальних цінностей на складах, контролювати строки проходження продукції технологічними маршрутами, готувати звіти про фінансовий стан ЗМІ тощо.

Звичайно, можна сказати, що працівникам ЗМІ (редакторам, видавцям, журна-лістам) знання таких систем не потрібне. Це й справді було б так, якби частина цих працівників з часом не ставала керівними працівниками ЗМІ (головними редакторами, директорами чи їх заступниками). Знання ж САКП для цієї категорії працівників ЗМІ є не тільки необхідним, а й обов'язковим. Саме тому й подаємо короткий опис САКП, не заглиблюючись в особливості їх функціонування. Знання тонкощів функціонуван¬ня цих систем — це обов'язок спеціалістів у перелічених галузях знань (менеджерів, бухгалтерів, економістів, інженерів-постачальників тощо).

У наш час на ринку програмних продуктів України є низка САКП , основні ха¬рактеристики яких наведені в табл. 20.1. При виборі САКП доводиться враховува¬ти їх функціональні можливості, особливості будови, можливість адаптації до умов конкретних підприємств, можливість використання різних типів комп'ютерів і видів операційних систем, можливість взаємодії з офісними пакетами програм і наявність регіональних консультаційних пунктів. Деякі з перелічених САКП дають змогу вести облік у міжнародній стандартизованій системі обліку ОААР.