2. Ефективність видання (соціальна й економічна). Формування видавничої політики: її компоненти, методи реалізації.

Формування видавничої політики, ефективність видання.(Соціальна і економічна)

Для кожного редактора надзвичайно потрібними й важливими є відомості про якість підготованого ним видання. Показник якості видання є комплексним і складається з оцінок якості редагування, якості художнього оформлення, якості апарату видання, якості матеріалів, якості друкування, якості брошурування, якості пакування, і ранспортування й зберігання.

Для якісної оцінки редактор може використовувати інші опосередковані методи:

а) через певний інтервал часу (як при саморедагуванні) повторно прочитати книжкове видання чи низку опублікованих у періодичному виданні повідомлень і сани- і піно оціни і п які»' 11, викопаної робої и;

б) попросити колег (редакторів-практиків чи науковців, які досліджують пробле¬ми редагування) оцінити якість редагування видання;

в) на основі попереднього пункту "б" провести семінар для обговорення і визна¬чення якості редагування;

г) зібрати й проаналізувати зауваження, висловлені в листах читачів, й оцінити їх обґрунтованість;

ґ) з'ясувати думку автора книжкового видання чи авторів повідомлень, опублікованих у періодичному виданні, про якість редагування;

д) використати одночасно кілька перелічених методів.

Якість художнього оформлення визначають на підставі таких двох основних по-казників:

— досконалості конструкції видання;

— рівня мистецького оформлення видання.

Якість апарату видання й вихідних відомостей визначають такі показники:

— відповідність апарату видання читацькому призначенню;

— можливість забезпечення ефективного пошуку потрібної інформації;

— наявність унікальних індивідуальних компонентів апарату, потрібних саме для цього окремого видання;

— повнота вихідних відомостей та їх відповідність стандарту.

Якість матеріалів визначають такі основні показники:

— якість паперу (вага в грамах одного квадратного метра, товщина, відтінок чи білизна, гладкість поверхні);

— якість матеріалу, з якого виготовлено оправу чи обкладинку (марка, вага в грамах одного квадратного метра, товщина);

— якість фарби (відсутність злипання сторінок, стійкість до стирання (клейкість), стійкість до вицвітання).

Якість друкування визначають такі основні показники:

— чіткість, нерозмитість очка літери, привідність друку;

— належна насиченість і рівномірність покриття аркуша фарбою;

— суміщення фарб під час друкування кольорових ілюстрацій, порушення стосовно оригіналу кольоропередачі;

— наявність забруднених фарбою сторінок (фарбових плям);

— наявність зім'ятих чи пошкоджених сторінок;

— брак у тисненні (якщо воно було використано).

Якість брошурування визначають такі основні показники:

— брак у зшиванні зошитів (незав'язані ниткові петлі, незагнуті дротяні скоби, зшивання збоку від осьової лінії сторінки);

— наявність у книжковому блоці зошитів, вставлених не за порядком чи пере¬вернутих;

— брак в обрізанні зошитів, оправи, обкладинки (нерівні краї, обрізанні поля);

— неналежні властивості клею, використаного для склеювання сторінок книжко¬вого блоку, затікання клею на сторінки;

— наявність дефектів у скріпленні книжкового блоку й оправи (обкладинки);

— наявність дефектів у лаковому чи плівковому захисному покритті оправи (об-кладинки).

Соціальна ефективність видань

Соціальну ефективність видань і передач визначають за такими показниками:

натуральні показники як-от:

• перемога на виборах підтримуваних політичних партій або кандидатів, збільшення кількості прихильників пропагованих партій чи релігій, зростання попиту на рекламовані товари, послуги тощо;

• сума отриманих реципієнтами знань, виміряна в кількості нових засвоєних термінів і/чи нових зв'язків між ними;

• зміни в психічних станах людини (отримання позитивних емоцій, виникнення почуття прекрасного);

• для всіх типів видань — індекс цитування;

• для наукових журналів — рейтинг значущості за імпакт-фактором;

— для книг — перемоги на виставках, конкурсах (наприклад, на всеукраїнських чи міжнародних);

— для паперових періодичних видань: а) прямо — рейтинги, визначені під час соціологічних опитувань; б) опосередковано — наклади;

— для електронних періодичних видань за показниками лічильників відвідувань: кількість звертань, тривалість перебування на сайті, кількість переданої інформації.

Крім цих, застосовують і такі опосередковані показники, які можна отримати лише під час соціологічних опитувань (наприклад, зміни в соціальній свідомості суспільства — перехід від тоталітарної, комуністичної ідеології до демократичної, ринко¬вої; перехід від злодійської, бандитської, егоїстичної моралі до моралі гуманістичної, релігійної, не дво- чи багатоликої тощо).

Соціальний ефект може бути як зі знаком "плюс", так і зі знаком "мінус". При¬кладами соціального ефекту зі знаком "мінус" у сучасному українському суспільстві є видання О. Бузини та Д. Табачника.

Економічна ефективність видань

Надати редакторові відомості про економічну ефективність видання повинен інженер-економіст. Критерій економічної ефективності, в загальному випадку, ви­значають як різницю між витратами ЗМІ на публікування/оприлюднення видання та отриманими від його реалізації прибутками. Тут можливі такі види витрат: фінансові, матеріальні, інтелектуальні. В економічний ефективності виокремлюють також два періоди: а) період, упродовж якого видання себе окуповує (якщо це самоокупне ви­дання); б) період, упродовж якого видання дає ЗМІ прибуток.

Економічну ефективність книжкового видання визначають лише після того, як воно було розпродане в повному обсязі, або коли обсяг його продажу, наприклад, упро­довж місяця, дорівнював нулю навіть після вжиття додаткових рекламних заходів.

У кінцевому підсумку за показником економічної ефективності судять про те, яким є підготоване видання: збитковим (планово-збитковим), самоокупним чи прибут­ковим (див. розділ 19.7). В останньому випадку редактор повинен визначити величину прибутку й на його підставі дійти висновку про доцільність перевидання книжки. При цьому редактор повинен визначити, яким саме повинно бути таке перевидання: без змін, виправленим, переробленим, доповненим тощо (див. детальніше розділ 19.9).

Якщо видання є самоокупним, тоді редактор повинен зважити цілу низку факторів, щоб відповісти на запитання про те, за яких умов можна самоокупне видання перетворити в прибуткове. Якщо ЗМІ може забезпечити такі умови, тобто має потрібні для цього ресур­си, редактор повинен запропонувати перевидати таке видання за умови надання потрібних ресурсів; якщо ЗМІ не має потрібних ресурсів, від перевидання слід відмовитись.