1.13. Методи сейсморозвідки

Методи сейсморозвідки розрізняються за типом використовуваних корисних хвиль, по стадії геологорозвідувального процесу, по важливість справ, за способом отримання даних, по розмірності, за типом джерела коливань і частоти коливань цільових хвиль.

За типом використовуваних хвиль виділяються: Метод відображених хвиль (МОВ) - заснований на виділенні хвиль, одноразово-відбитих від цільової геологічної кордону. Найбільш затребуваний метод сейсморозвідки, що дозволяє вивчати геологічний розріз з детальністю до 0,5% від глибини залягання кордону. Використовується в поєднанні з методикою багаторазових перекриттів, в якій для кожної точки кордону реєструється велика кількість сейсмічних трас. Надлишкова інформація підсумовується за ознакою загальної середньої або глибинної точки (ОСТ або ОГТ). Метод загальної глибинної точки значно розширює можливості МОВ і застосовується в більшості сейсморозвідувальних робіт. Метод заломлених хвиль (МПВ) - орієнтований на заломлені хвилі, які утворюються при падінні хвилі на кордон двох пластів під певним кутом. При цьому утворюється ковзна хвиля, що поширює зі швидкістю нижележащего пласта. МПВ використовується тільки для вирішення спеціальних завдань через суттєві обмеження методу.

За стадії геологорозвідувального процесу розрізняють регіональну, пошукову і детальну сейсморозвідку.

За розв'язуваним завданням сейсморозвідка підрозділяється на глибинну, структурну (нафтогазову) та інженерну.

За способом отримання даних виділяють наземну, свердловину, морську і лабораторну сейсморозвідку.

За розмірності сейсморозвідка розрізняється на 1D, 2D і 3D варіанти. В одновимірному варіанті пружна хвиля збуджується і реєструється вздовж одного єдиного вертикального променя - в стовбурі свердловини. Двомірна сейсморозвідка реалізується розстановкою пунктів збудження і прийому уздовж лінійного профілю. Об'ємна (3D) сейсморозвідка проводиться при розміщенні пунктів прийому по площі.

За типом джерела розрізняється вибухова, вібраційна і невибухових імпульсна сейсморозвідка.

За частотою коливань сейсморозвідка класифікується на низькочастотну, середньо-частотну, високочастотну і сейсмоакустики.

Розділ 2 теоретичні основи аномалій деталізації гравітаційного поля

2.1. Моделювання геологічних структур. Сітковий метод

Для моделювання геологічних структур, та геофізичних полів використовується сітковий метод. Будь-який простір розбивають в трьох напрямках, як правило квадратною сіткою (рис.2.1).

а) б)

с)

Рис.2.1. Схема розбивки геологічного масиву сітковим методом : а) сітка в площині XOY; б) сітка в площині XOZ; c) сітка в площині ZOY;

В результаті простір розбивається на окремі тіла, як правило кубічної форми. В загальному випадку – це прямокутні паралелепіпеди. Якщо в напрямку осі Z використовується тільки один паралелепіпед, то це буде напівнескінчена вертикальна призма.

Якщо простір однорідний, то ми будемо мати в кожному паралелепіпеді одні і ті ж значення інтенсивності намагнічення J. Так само буде однакова щільність гірської породи у кожному паралелепіпеді. Якщо всі паралелепіпеди мають однакову намагніченість, то на поверхні землі ми будемо мати однакове поле : де б ми не поставили магнітометр, на його шкалі ми прочитаємо одну і ту ж цифру. Якщо гірські породи у всіх паралелепіпедів мають однакову щільність, то на шкалі гравіметра ми прочитаємо одну і ту ж цифру – показання приладу. Тоді карта гравітаційного поля на всій площі гравітаційного поля буде мати одні й ті ж значення поля. Це дуже вигідно, якщо нам потрібно будувати греблю, платини, атомні електростанції, хімічні цехи заводів, стволи шахт, аеродроми и т.д.

Якщо ж паралелепіпеди мають різну намагніченість гірських порід, то чим більша намагніченість, тим більше буде виміряне магнітне поле на цих паралелепіпедах. Над немагнітними паралелепіпедами буде найменше поле. Це викликано тим, що сусідні паралелепіпеди створюють значно менше поле над більшими паралелепіпедами.

Це явище використовується при розв’язку оберненої задачі магнітометрії чи гравіметрії. В окремому випадку можна знайти магнітні тіла, які закриті болотом, озером, морем. В загальному випадку це приводить до того, що в кожній точці поля є сумою окремих полів від кожного паралелепіпеда. Це дає можливість звести обернену задачу до розв’язку систем лінійних алгебраїчних рівнянь (СЛАР).